Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3482/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3482/24 пров. № А/857/19476/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Каленюк Ж.В., у м. Луцьк) у справі № 140/3482/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів від 02.10.2023 №UA205110/2023/00021. В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що вона не здійснює комерційну діяльність і придбала товар виключно для власних потреб, то не може впливати на те, який документ їй буде видано. Тож єдиним належним документом, який підтверджує реальну вартість товару, є інвойс від 27.09.2023 №179, який містить інформацію про товар, дату складання, особу, яка придбала товар, назву підприємства, від імені якого складено інвойс, а міжнародне законодавство не виключає можливості складання рахунків-фактур (інвойсів) в електронному вигляді без підписів сторін. Зазначений інвойс є комерційним документом та його видача означає, що товар оплачений. Його та супровідний документ Т1 №23PL301010NU66G880 надано митному органу разом з митною декларацією для підтвердження вартості дитячого взуття. На думку позивача, в оскаржуваному рішенні митний орган формально обмежився лише посиланнями на норму законодавства України без зазначення належних підстав для його прийняття, зокрема, чому наявні документи не дають можливості визначити вартість товару чи є недостатніми. Також інформація з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) не може бути безумовним джерелом для визначення митної вартості товару, а митний орган вказав лише номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що вважає обґрунтованими доводи митниці про наявність сумніву у дійсній меті переміщення позивачем товарів та достовірності заявлених відомостей про їх фактурну вартість, оскільки загальна кількість товару (дитяче взуття) згідно з актом огляду транспортного засобу становила 56 пар та декларування товару здійснювалось громадянами, що переміщувались в цьому транспортному засобі, в приблизній кількості кожною особою. Перевіряючи документи, які подані для підтвердження фактурної вартості задекларованого позивачем товару, митниця дійшла висновку, що поданий інвойс від 27.09.2023 №179 не підтверджує таку вартість, оскільки є комерційним документом, а позивач в свою чергу не є підприємцем. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що наведені обставини для прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції не надав належної правової оцінки поданому під час митного оформлення інвойсу, яким визначено найменування, ціну та ідентифікаційні ознаки товару, реквізити сторін, умови поставки. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційну скаргу подану на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 28.09.2023 на митному посту «Устилуг» ОСОБА_1 подала митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності (а.с.12). У розділі 4 вказано відомості про товар взуття дитяче, мікс, 56 пар (49 кг), вартістю 77,84 доларів США. Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивачем було долучено інвойс від 27 вересня 2023 року №179 та супровідний документ (транзитна декларація) Т1 від 27 вересня 2023 року №23PL301010NU66G880 (а.с.14, 44-45). Відповідно до акта про проведення Волинською митницею 28.09.2023 огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу під час проведення повного митного огляду транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар - взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка «Jong Golf», країна виробництва Китай, загальною кількістю 408 пар, загальною вагою 392 кг (брутто). Товар відповідає заявленим відомостям в митних деклараціях, сторонніх вкладень не виявлено. Подано товаросупровідні документи: декларацію від 27 вересня 2023 року №23PL301010NU66G880 та інвойси від 27.09.2023 №177, №178, №179, №180, №181, №182, №183, №184 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 567,12 доларів США (а.с.42). 02.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення №UA205110/2023/00021 про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, згідно з яким визначено вартість задекларованого позивачем товару за описом взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка «Jong Golf», код товару 6404199000» на рівні 17,96 доларів США за одиницю, загальна вартість товару 1005,97 доларів США (36786,91 грн) (а.с.11). У графі 18 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів рішення зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 368 МК України не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 доларів США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 ЄЄ №0034526 від 02.10.2023). Прийняття рішення від 02.10.2023 № UA205110/2023/00021 стало підставою для складення митним органом уніфікованої митної квитанції МД-1 від 02.10.2023 серії ЄС №033488 для справляння митних платежів у сумі 5573,28 грн (а.с.13), які сплачені позивачем згідно з чеком від 02.10.2023 №5470 (а.с.13 зворот). У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 18.10.2023 №29/18-10-23 Волинська митниця листом від 31.10.2023 №7.3-28-07/13372 повідомила, що інвойс не було враховано на підтвердження вартості, а також місця придбання товару, оскільки він є комерційним документом, що не відповідає положенням частини першої статті 368 МК України. Крім того, наданий інвойс у паперовій формі не містить підписів уповноважених сторін та інформації щодо реквізитів для оплати товару та/або проведеної оплати; в інвойсі вказано про застосування умов поставки DAP Правил Інкотермс, які використовуються в зовнішній торгівлі. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці (а.с.16). Позивач, вважаючи рішення відповідача від 02.10.2023 № UA205110/2023/00021, протиправним, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України). Згідно з ч. 1 ст. 318 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. За ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до норми ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ч. 1 ст. 257 МК України). Згідно з ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України). Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами врегульовано розділом ХІІ МК України. Статтею 364 МК України установлено, що цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов`язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 365 МК України визначено, що громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України. Частиною 1 ст. 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 368 МК України особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. Частиною 4 ст. 368 МК України встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. З аналізу наведеного вище слідує, що громадяни можуть ввозити на територію України не заборонені до ввезення товари для особистих, сімейних та інших потреб, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, яка визначається на основі вартості, що зазначена в таких документах: касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами та громадянами, або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватися замість митної декларації або її замінює, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України визначає Положення про митні декларації, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі - Положення). Абзацом 2 п. 8 цього Положення передбачено, що для письмового декларування громадянами особистих речей, інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, використовується митна декларація, зазначена в абзаці п`ятому пункту 2 цього Положення, відповідно до якого товари декларуються шляхом подання митному органу митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності. Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що позивач подала Волинській митниці митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, у якій зазначила про ввезення на митну територію України товару: взуття підліткове вагою 49 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США. Відтак, подаючи таку декларацію, позивач зазначила мету ввезення товарів - для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності. Так, у листі Державної митної служби України 02.10.2012 №11.1/2-15.1/10958-ЕП «Щодо застосування окремих норм Митного кодексу України», адресованому начальникам митниць, зазначено, що при здійсненні митними органами митних формальностей щодо товарів громадян, слід враховувати кількість товарів, вартість та мету їх ввезення. У випадку ввезення громадянами товарів, які за своїми кількісними показниками не можуть відповідати меті щодо особистих, сімейних потреб, митне оформлення таких товарів здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення розділу ХII Кодексу в такому випадку не застосовуються. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що при здійсненні митного огляду відповідач встановив, що у транспортному засобі, НОМЕР_2 , окрім товару, який переміщувався гр. ОСОБА_1 переміщувався також аналогічний товар приблизно в такій же кількості, належний водію та іншим пасажирам. Вказані обставини підтверджені актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.09.2023 під час проведення повного митного огляду. Оцінюючи відповідні обставини у сукупності, колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції про те, що доводи митниці про наявність сумніву у дійсній меті переміщення позивачем товарів та достовірності заявлених відомостей про їх фактурну вартість є обґрунтованими, оскільки загальна кількість товару (дитяче та підліткового взуття) згідно з актом огляду транспортного засобу становила 408 пар та декларування товару здійснювалось громадянами, що переміщувались в цьому транспортному засобі, в приблизній кількості кожною особою. Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2023 №62 відповідно до ч. 4 ст. 368 глави 53 розділу ХІІ МК України затверджено Форму рішення про визначення митної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів. Відповідно до рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів № UA205110/2023/00021 від 02.10.2023 обставинами його прийняття та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, є: відповідно до п. 1 ст. 368 МК України не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023). Тобто, спірне рішення митний орган прийняв внаслідок ненадання позивачем документів роздрібної торгівлі, які місять відомості щодо вартості товарів, надання яких передбачено ч. 1 ст. 368 МК України. Перевіряючи документи, які подані для підтвердження фактурної вартості задекларованого позивачем товару, митниця дійшла висновку, що поданий інвойс №179 від 27.09.2023 не підтверджує таку вартість, оскільки є комерційним документом, а позивач в свою чергу не є підприємцем. Колегія суддів поділяє такий висновок митного органу, з огляду на таке. Частиною 2 ст. 53 МК України визначено, що рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Разом з цим, розділ VIII МК України регулює питання митного оформлення, метою якого згідно з приписами ч. 1 ст. 246 МК України є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Як вірно зазначив суд першої інстанції, інвойс - це документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом. Це фактично основний документ, який використовується митницею для розрахунку митних платежів при митному оформленні імпорту товару. Передумовою складення інвойсу є укладення договору, який визначає договірні взаємовідносини між його сторонами. У спірному випадку продавцем товару є іноземна компанія, що здійснює міжнародну торгівлю товарами з комерційною метою. Позивач, у свою чергу, здійснила придбання партії товару (дитяче та підліткове взуття у кількості 56 пар), що не свідчить про його використання для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності. Однак, у даному випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що передбачений ч. 1 ст. 368 МК України. Доцільно зауважити, що позивач не надав ні митному органу, ні суду жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, оскільки за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні), а відтермінування платежу, якщо таке і мало місце, повинно підтверджуватись відповідними договірними зобов`язаннями, чого в даному випадку при здійсненні митного контролю встановлено не було. Крім того, позивач не підтвердив мету ввезення такої кількості товару саме для особистих чи сімейних потреб. Колегія суддів також вважає за потрібне зауважити, що в інвойсі №179 від 27.09.2023 зафіксовано умови поставки товару DAP Chelm за правилами Інкотермс, які встановлюють правила власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів, відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів залежно від означених стандартних умов поставки та використовуються в зовнішньоекономічній торгівлі. DAP (постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце. У умовах DAP ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки. Після прибуття товару в країну призначення, митне очищення в країні-імпорті необхідно заповнити за його власними витратами та ризиками, включаючи всі митні збори та податки. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII від 16.04.1991 фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво». Оскільки позивач не є підприємцем, що не спростовано при прийняті оскаржуваного рішення (вказана обставина визнається учасниками справи), вказане виключає можливість підтвердження фактурної вартості товару, що ввозився (дитячого взуття) наданим інвойсом. Крім цього, колегія суддів не може залишити поза увагою те, що в інвойсі №146 від 27.09.2023 відсутні підписи уповноважених сторін. У 1983 році Робоча група із спрощення процедур міжнародної торгівлі (РГ.4) прийняла Рекомендацію №6. Ця Рекомендація передбачає формуляр-зразок саме комерційного рахунку, який приведений у відповідність з Формуляром зразком Організації Об`єднаних Націй, для використання в міжнародній (зовнішній) торгівлі. Відсутність підпису уповноважених сторін на інвойсі, суперечить вищевказаній Рекомендації, яка надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб`єктами міжнародної торгівлі. За таких обставин, з урахуванням ч. 1 ст. 368 МК України, позивач зобов`язана для підтвердження фактурної вартості товарів, що переміщалися через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів надати митному органу касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, чи інші документи, які б містили відомості про вартість таких товарів. Відповідно до ч. 6 ст. 344 Господарського кодексу України рахунок-фактура (інвойс) належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках. З огляду на вказане, інвойсом не може бути підтверджена фактурна вартість товару, який споживач купує для власних потреб. Товар, який ввозився ОСОБА_1 , а саме взуття підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове заявлений за кодом 6404199000. Одночасно, у оскаржуваному рішенні, митний орган для визначення митної вартості товару прийняв до увагу за основу митну декларацію №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023 з ЄАІС та визначив вартість у розмірі 20, 53 доларів США/кг. З витягу митної декларації № UA101040/2023/8700 від 11.09.2023 та МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023 видно, що код товару 6404199000, тобто ідентичний тому, що ввозився позивачем. Згідно додатком до Закону України «Про Митний тариф України» №2697-IX від 19.10.2022 до групи 64 (взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини), відноситься товарна позиція за кодом 6404 - це взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів, під кодом 6404199000 вказано - інше. За таких обставин, суттєва різниця між вартістю товару (взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів), задекларованого позивачем під кодом 6404199000 (вартість за одиницю 1,39 доларів) та вартістю схожих (подібних) товарів (вартість за одиницю 20,53 доларів), що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах за тим самим кодом 6404199000, свідчить про наявність порушень з боку декларанта і є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митну вартість товарів, що ввозив позивач, митний орган обґрунтовано визначив відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари), що становить 20,53 дол. США/кг (МД № UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023). З огляду на встановлені обставини, які свідчать про непідтвердження позивачем заявленої фактурної вартості товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були достатні правові підстави для прийняття письмового рішення про самостійне її визначення, відповідно до приписів ч. 4 ст. 368 МК України, на підставі даних з автоматизованої інформаційної системи щодо ідентичного та подібного (аналогічного) товару. Відтак, колегія суддів вважає, що відповідач належними та допустимими доказами довів, що рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним митним законодавством. Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 140/3482/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар