Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8915/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8915/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Курко О. П. 04 листопада 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 024950009822 від 27.06.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.06.2024. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян №12 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як матері дитини особи з інвалідністю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатами розгляд заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №024950009822 від 27.06.2024. Рішенням мотивоване тим, що відповідно до п. 2.1 постанови № 22-1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. Відповідно до пункту 2.18 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Вказано, що заявницею не надано довідка , що вона виховала дитину до шестирічного віку, згідно вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Статтею 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на пенсійне забезпечення окремих категорій громадян. Так, відповідно до пункту 3 частини першої вказаної статті право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. Пунктом 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років. Аналогічні приписи містяться і у статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії. Процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Абзацом одинадцятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону до заяви про призначення пенсії додаються такі документи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю. Пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку № 22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 24.01.1994 ОСОБА_2 (теперішнє прізвище позивача - ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 мав статус «дитина-інвалід», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.03.2009 , виданим Тиврівським управлінням праці та соціального захисту населення на період з 03.03.2009 по 02.01.2012 та статус «інвалід з дитинства», що підтверджується посвідченням НОМЕР_3 від 22.03.2012, виданим Тиврівським управлінням праці та соціального захисту населення на період з 22.03.2012 по 31.01.2013. Згідно медичного висновку ЛКК № 6 від 18.04.2009 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 15 років визнаний дитиною, що стала інвалідом з дитинства внаслідок аварії на ЧАЕС у віці до 18 років внаслідок Лімфоми Ходжкіна, варіант нодулярного склерозу Ш-В ст. ІІ кл.групи. Згідно довідки до Акта огляду МСЕК серія 10 ААА № 699550 від 03.01.2012 та виписки із Акту огляду МСЕК ОСОБА_4 03.01.2012 вперше було встановлено статус «інвалід з дитинства» ІІ групи. Тобто, з наведеного вище, можна зробити висновок, що хвороба дитини позивача, яка у подальшому стала підставою для отримання інвалідності, була в неї від народження і постійно розвивалась. 07.06.2018 року ОСОБА_4 отримав довідку до акта огляду медико- соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 078152, згідно якої, йому встановлено ІІІ групу інвалідності, безтерміново. 12.06.2024 управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області № 35-12/8-650 підтверджено, що ОСОБА_5 (позивач ОСОБА_6 на момент перебування на обліку мала прізвище ОСОБА_7 ) перебувала на обліку в управлінні та відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» отримувала державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років на сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03.03.2009 по 02.01.2012. Суд звертає увагу, що відсутність відомостей у лікарні та відсутність інформації у зв`язку із значним плином часу не можна прирівняти до відсутності факту/події. Крім того, наявними у справі доказами в повній мірі підтверджено, що хвороба дитини позивача мала вроджений характер. Згідно наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуються ті обставини, що позивач є матір`ю дитини інваліда з дитинства, виховала його до цього віку, досягла 50 років та має не менше 15 років страхового стажу. Для призначення пенсії згідно п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачем було надано відповідачу усі передбачені нормами діючого законодавства документи. Враховуючи викладене, позивачем доведено безпідставність відмови їй у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах як матері дитини інваліда з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 024950009822 від 27.06.2024. Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Суд зауважує, що пенсійний орган при вирішенні питання про призначення пенсії за віком наділене дискреційними повноваженнями, при цьому, при наявності звернення, суб`єкт владних повноважень повинен самостійно прийняти рішення з урахуванням обставин, які встановлені судом. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Отже, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.06.2024 року, як про це просила позивач. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.