Постанова Харківський апеляційний суд № 641/3189/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 04 листопада 2024 року м. Харків справа №641/3189/23 провадження № 22-ц/818/2727/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 01 травня 2024 року, постановлене суддею Бугерою О.В. в с т а н о в и в: У червні 2023 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 102659,43 грн. та понесені судові витрати. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 01 травня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за договором № 329Ф-ІК-400 від 29.07.2011 року, яка складається з заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. простроченої) 96434,30 грн.; заборгованості по процентам (в т.ч. простроченої) 6225,13 грн., а всього в розмірі 102659 (сто дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 43 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , понесені судові витрати в сумі 2684 гривні 00 копійок по 1342 гривні 00 коп. з кожного. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом першої інстанції не перевірено надані позивачем документи. Наголошує, що порядок видачі коштів зазначено безготівковий, при цьому Банк не надає первинних документів. Також вважає, що договір не був реально виконаний. Меморіальний ордер не є доказом отримання та передачі грошових коштів. Крім того відсутні докази невиконання або прострочення зобов`язання. Також судом не було проведено судово-бухгалтерську екпертизу щодо правомірності нарахувань. Довідка про розрахунок заборгованості є підробкою. Доказів відступлення прав вимоги позивачем не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідачами умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконані, у зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 329Ф-ІК-400 від 29 липня 2011 року, яка утворилась станом на 17.05.2023 року і становить 102659,43 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 96434,30 грн.; заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) 6225,13 грн. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. З матеріалів справи убачається, що 29 липня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 329Ф-ІК-400, згідно умов якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 118200,00 грн., під 17 % річних, з кінцевою датою повернення 28.07.2031 року. Кредит наданий для здійснення Позичальником розрахунків з метою придбання у власність наступного майна: 2-кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,7 кв.м, житловою площею 27,8 кв.м.. Сторони кредитного договору погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснити повернення кредиту на умовах, передбачених в кредитному договорі № 329Ф-ІК-400, згідно графіку ануітетними платежами 18 числа кожного місяця. Також, 29 липня 2011 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 329Ф-ІК-400/z2, згідно якого Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов`язань Позичальника за кредитним договором. Отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором підтверджується заявою на видачу готівки № 93228 від 29.07.2011 року та меморіальним ордером № 68118, відповідно до яких ОСОБА_2 видано грошові кошти в розмірі 118200,00 грн. 28.03.2017 року права вимоги за вищевказаним кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 280317іп_2. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 280317іп_2 від 28.03.2017, АТ «ТАСКОМБАНК» є новим кредитором відповідачів за кредитним договором та договором забезпечення з усіма наступними додатками та змінами. Починаючи з 2022 року відповідач ОСОБА_2 несвоєчасно і не в повному обсязі почав вносити щомісячні платежі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. 30 січня 2023 року АТ «ТАСКОМБАНК» надіслало відповідачу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу щодо дострокового повернення коштів за кредитним договором в зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, яку останнім було залишено без належного реагування. Також, 30 січня 2023 року, АТ «ТАСКОМБАНК» надіслало відповідачу ОСОБА_1 з якою було укладено договір поруки повідомлення-вимогу щодо дострокового повернення коштів за кредитним договором в зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов`язань, яку останнім було залишено без належного реагування. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 329Ф-ІК-400 від 29 липня 2011 року, станом на 17.05.2023 року заборгованість відповідачів за кредитним договором становить 102659,43 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 96434,30 грн.; заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) 6225,13 грн. Відповідно до п.5 ч.1ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. ч. 1, 2ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статі 1048 ЦК України). Частиною 2ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Уст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору, датою остаточного повернення кредиту є 28.07.2031. Умовами договору кредиту передбачено право Банку вимагати дострокового виконання зобов`язань. Пунктом 5.2.2 Кредитного договору встановлено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, протягом 30 днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення або у інші строки передбачені договором. У зв`язку із порушенням боржником зобов`язань, 30 січня 2023 року Банк направив вимогу про дострокове повернення кредиту на адресу боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 (а.с.230-232 т.1) Висновки суду про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги щодо ненадання доказів передачі грошових коштів за зазначеним кредитним договором спростовуються наявними у справі копіями заяви про видачу готівки та меморального ордеру. (а.с.27-28). Зазначені копії посвідченні належним чином. Крім того, з наданого розрахунку убачається, що після укладення договору ОСОБА_2 виконував його шляхом повернення грошових коштів, проте останнім часом став допускати несвоєчасне і не в повному обсязі внесення коштів на погашення кредиту. Тому зазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними. Відповідно до ч.ч.1, 2ст.553ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну)відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2ст. 554 ЦК України). Оскільки зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором було забезпечено порукою, строк дії поруки не сплив, судова колегія вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за кредитом, солідарно із боржника та поручителя. При цьому сам боржник ОСОБА_2 рішення суду не оскаржує. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Апелянтом ОСОБА_1 не спростовано висновки суду щодо наявності підстав для дострокового стягнення заборгованості у заявленому розмірі. Рішення суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 01 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований В.Б. Яцина