Постанова Харківський апеляційний суд № 641/823/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/823/21 Номер провадження 22-ц/818/3357/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 жовтня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Супрун Я.С., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року в складі судді Колодяжної І.М. у справі № 641/823/21 за позовом Комунального підприємства „Харківські теплові мережі до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року Комунальне підприємство „Харківські теплові мережі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є споживачами послуг, які надає підприємство, за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2020 року у них утворилася заборгованість, яка становить 121 810,00 грн. Також нараховані 3% річних в розмірі 3011,62 грн та інфляційні втрати 5140,86 грн. Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду в сумі 121 810,80 грн, 3% річних у сумі 3011,62 грн, інфляційні втрати у сумі 5140,86 грн та судовий збір 2270,00 грн. 01 березня 2021 року ОСОБА_4 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року позовні вимоги Комунального підприємства „Харківські теплові мережі задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 64 820,60 грн, три відсотки річних у розмірі 3011,62 грн, інфляційні витрати у розмірі 5140, 86 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн, всього на суму 75 243,08 грн. В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства „Харківські теплові мережі відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідачі не виконували належним чином свого обов`язку з оплати наданих їм послуг, тому наявні підстави для стягнення з них заборгованості в межах строку позовної давності. 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 на вказане судове рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині солідарного стягнення коштів з нього, в іншій частині залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що з нього помилково стягнуто заборгованість, оскільки він з 1996 року не мешкає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актами, складеними сусідами, і зареєстрований за вказаною адресою з 28 вересня 2021 року. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду представник КП «Харківські теплові мережі» та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 31 жовтня 2024 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: КП «Харківські теплові мережі» отримано 11 вересня 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 80) та поштою 18 вересня 2024 року (а.с. 87). Відповідачі по справі повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом розміщення 11 вересня 2024 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади (а.с. 82-86). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою з 22 липня 1992 року, що підтверджується довідками про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27 січня 2021 року та від 10 лютого 2021 року (а.с. 3, 11). Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є постачальником послуг з теплопостачання в місті Харкові і надає послуги з опалення та підігріву води в будинку за вказаною адресою. Як вбачається з відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість, що за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2020 року склала 121 810,00 грн, з яких за період з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року 64 820,60 грн (а.с. 4-6, 40-45), на які нараховано 3% річних в розмірі 3011,62 грн та інфляційні втрати 5140,86 грн (а.с. 7). В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина 1статті 129 Конституції України). Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року). Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. Стаття 543 ЦК України передбачає, що в разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсягу як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 1 статті 7 вказаного Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частинами 1, 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. У відповідності до частини 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України. Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України). Як встановлено судом, Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» у період з лютого 2018 року по грудень 2020 року надавались відповідачам послуги з теплопостачання, які вони повинні оплатити. З відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що у спірний період підприємством нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачами оплата послуг належним чином не здійснювалася, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 64 820,60 грн. Установивши, що ОСОБА_1 фактично отримував житлово-комунальні послуги, проте належним чином не виконував своїх обов`язків щодо оплати наданих Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в межах строку позовної давності, про яку заявив відповідач ОСОБА_4 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що він не мешкає за місцем реєстрації з 1996 року, тому не має солідарного з іншими відповідачами обов`язку з оплати комунальних послуг. Однак, такі доводи судова колегія відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, місце проживання ОСОБА_1 з 22 липня 1992 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . На час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення він не був знятий з реєстрації. За адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 зареєстрований лише з 28 вересня 2021 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду. Послуги з опалення квартири забезпечують утримання житла в належному стані. Нарахування за послуги з підігріву води здійснювалось, виходячи з кількості зареєстрованих осіб та встановленого тарифу, як вбачається з відомості про нарахування та оплату послуг. Тож ОСОБА_1 в даному випадку є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались йому за зареєстрованим місцем проживання. Доказів того, що у зазначений період послуги, що надає позивач, ним не споживались, ОСОБА_1 не надав, а акти, підписані сусідами, можуть підтверджувати лише обставини, які мали місце під час їх складання, а не з 1996 року. Із заявою про те, що він не проживає за місцем реєстрації, ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» не звертався. При цьому, навіть проживання в іншому місці не звільняє відповідача від обов`язку оплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено його реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а отже він є користувачем наданих послуг. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, провадження № 61-22435св18. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 має солідарний з іншими відповідачами обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг, кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, його посилання на те, що з нього не має бути стягнута заборгованість, є необґрунтованими. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. За правилом частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина