Ухвала КАС ВС № 260/4149/24

УХВАЛА 31 жовтня 2024 року м. Київ справа №260/4149/24 адміністративне провадження № К/990/37194/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 260/4149/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Західного МРУ МЮ Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області про визнання протиправними дій, УСТАНОВИВ: 25 червня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до суду з позовом до Західного МРУ МЮ Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області, у якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову від 07.06.2024 ВП № 72328970 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено. 17 вересня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку звернулось із касаційною скаргою Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі №260/4149/24. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги. Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору, в установленому законом розмірі. На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду платіжну інструкцію, що підтверджує сплату судового збору встановленому законом розмірі, а тому касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. У касаційній скарзі відсутнє будь-яке обґрунтування скаржника про те, що розгляд цієї касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з`ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано. Водночас аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 287, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 260/4149/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Ж.М. Мельник-Томенко Судді: А.В. Жук Н.М. Мартинюк