Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3670/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3670/24 Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 01 листопада 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення від 08.02.2024 №968250873544 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 31.01.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування й виплачувати призначену пенсію з 31.01.2024 в розмірі 60% суми заробітної плати зазначеному довідках від 31.01.2024 №161-Ф, №165-Ф з врахуванням виплачених сум. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.02.2024 №968250873544, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 з 31.01.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 60% заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати, зазначені у довідках від 31.01.2024 №161-Ф, №165-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з урахуванням виплачених сум пенсії. Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційна скарга відповідача, окрім іншого, обгрунтована тим, що позивачу вже призначалась пенсія згідно Закону України "Про державну службу", а тому законні підстави для призначення пенсії за цим же законом та застосування наданих останнім довідок для розрахунку пенсії відсутні. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.01.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати від 31.01.2024 № 161-Ф, № 165-Ф. До заяви долучено: довідка від 31.01.2024 №161-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); від 31.01.2024 №165-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 08.02.2024 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV на пенсію відповідно до Закону №889 та перерахунку пенсії. Підставою відмови стало те, що позивач одержувала пенсію за віком, призначену відповідну Закону №3723-ХІІ, в період з 25.09.2013 по 28.02.2022, отже підстави для переведення на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу" та проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок від 31.01.2024 №161-Ф, №165-Ф відсутні. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його права, тому звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності за Законом №1058-IV на пенсію віку відповідно до Закону України "Про державну службу",а тому позов необхідно задовольнити. Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Статтею 46 Конституції України закріплено, що право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості. П. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" (далі Закон №3723). З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність. Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст.37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року-страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), за останньою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18). Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 Закон України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за наявності передбачених ст.37 цього закону підстав, мають право на пенсію державного службовця. Як слідує з матеріалів справи, з 18.01.2012 ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV). З 25.09.2013 згідно заяви позивачку переведено на пенсію по інвалідності, згідно Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХХІІ. 31.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати від 31.01.2024 № 161-Ф, № 165-Ф. Проте, в призначенні пенсії державного службовця позивачу відмовлено з тих підстав, що останній вже призначалась така пенсія, однак враховуючи, що розмір пенсії згідно Закону України "Про державну службу" є меншим від розміру пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" є недоцільним. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом. Право позивача на вибір пенсії згідно Закону України "Про державну службу" та право вимагати такого обчислення встановлено законом і не залежить від позиції відповідача щодо доцільності такого обчислення. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 520/1972/19. Таким чином, законодавець зберіг за такою категорією осіб, як позивачка, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відсутні перешкоди для переходу за бажанням самої позивачки, з пенсії по інвалідності, яку на сьогодні позивач отримує на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.02.2024 №968250873544 є протиправним та підлягає скасуванню. В той же час, колегія суддів вказує на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (Порядок). Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому-п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Так, на момент звернення позивача з заявою про переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ (31.01.2024), вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що при первинному зверненні позивача за призначенням пенсії, нею було обрано пенсію державного службовця по інвалідності, передбачену ч.1 ст.37 № 3723-XII, а тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу", вперше. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 має право на переведення пенсії по віку відповідно до Закону № 3723-XII, однак без врахування довідок про складові заробітної плати від 31.01.2024 №161-Ф, №165-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 з 31.01.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 60% заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати, зазначені у довідках від 31.01.2024 №161-Ф, №165-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з урахуванням виплачених сум пенсії. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 31.01.2024 перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу». В решті позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.