Ухвала ККС ВС № 681/1519/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2024 року м. Київ справа № 681/1519/23 провадження № 51-4944 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 . Суть питання та встановлені судом обставини Вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2023 року ОСОБА_4 засуджено до покарання за: ч. 1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік; ст. 336 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій не погоджується з ухваленими щодо нього судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку. Мотиви Суду Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 3-5 ч. 2, ч. 5 цієї статті. Згідно зі ст. 427 КПК України в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються найменування суду касаційної інстанції, судове рішення, що оскаржується, обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням. Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, як воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення. Однак, всупереч вищевказаному засуджений ОСОБА_4 зазначених вимог процесуального закону не дотримався. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 33 КПК України кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, що залишилось поза увагою скаржника. Подана касаційна скарга є непослідовною та неузгодженою за своїм змістом, зважаючи на те, що засуджений у вступній її частині вказує на оскарження ним лише ухвали апеляційного суду, якою вирок суду першої інстанції було залишено без зміни, тоді як у мотивувальній частині касаційної скарги його доводи зводяться в основному до незгоди з призначеним місцевим судом покаранням. Наведене перешкоджає суду касаційної інстанції визначитись з предметом перевірки у касаційному порядку. Крім цього, засуджений ОСОБА_4 , вказуючи на незаконність судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, лише формально посилається на несправедливість призначеного покарання через суворість, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості з урахуванням положень ст. 414 КПК України. Не містить касаційна скарга засудженого і обґрунтування заявленої ним вимоги про застосування ст. 69 КК України, як і посилань на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у їх взаємозв`язку. До того ж засуджений не зазначає конкретно в чому полягає незаконність чи необґрунтованість ухвали апеляційного суду від 24 квітня 2024 року з огляду на положення статей 412 - 414 КПК України. Сформульовані в касаційній скарзі вимоги про зміну та ухвалення нового вироку щодо засудженого є суперечливими, нечіткими та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги. При тому, що ухвалення нового вироку взагалі не входить до повноважень суду касаційної інстанції. Також до касаційної скарги на виконання ч. 5 ст. 427 КПК України не додано копій оскаржених судових рішень. Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. Водночас Суд роз`яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись через адміністрацію установи виконання покарань до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, в порядку ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI. Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків. З цих підстав Суд постановив: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали. У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3