Ухвала КАС ВС № 520/15780/23

УХВАЛА 31 жовтня 2024 року м. Київ справа № 520/15780/23 адміністративне провадження № К/990/39340/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевірив касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №520/15780/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність університету, яка полягає в не нарахуванні та невиплаті йому грошового забезпечення, в період з 29 січня 2020 року по день звільнення, тобто по 01 жовтня 2021 року, із застосуванням належного показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати йому грошове забезпечення (щомісячні основні види, додаткові та одноразові додаткові виплати) за період з 29 січня 2020 року по день звільнення - по 01 жовтня 2021 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру встановленого в поточному році прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 1 січня 2020 року та на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно додатків до постанови КМУ № 704) відповідно, та доплату різницю, з врахуванням вже виплачених сум; - здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні та доплатити різницю, з врахуванням вже виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність університету щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення та зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити йому, індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та провести виплату донарахованих сум. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 520/15780/23 змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та провести виплату донарахованих сум». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року залишено без змін. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року, задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення та зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 та доплатити різницю, з урахуванням виплачених сум. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішення, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 16 жовтня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №520/15780/23. Заявник, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Судом встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи додаткове рішення, виходив із того, що у мотивувальній частині рішення від 05 грудня 2023 року судом зроблено висновок, що з огляду на те, що відповідачем не проведено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, відповідача зобов`язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 01 жовтня 2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Проте, в резолютивній частині рішення судом не вказано про захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні та доплатити різницю, з врахуванням вже виплачених сум. При дослідженні змісту касаційної скарги Судом встановлено, що відповідач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року. Тобто вважає, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 ІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704), у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, а також додатків 1 та 14 постанови № 704, то не вбачається правових підстав для обчислення розміру окладу позивачу із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За вказаних обставин, Суд зазначає, що фактично відповідачем оскаржується основне рішення суду першої інстанції та не наведено жодних підстав касаційного оскарження додаткового рішення у цій справі. Тобто заявником не зазначено у чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального чи матеріального права при прийнятті додаткового рішення, яким у відповідності до пункту 1 частини першої статті 252 КАС України вирішувалось питання про не ухвалення рішення щодо однієї з позовних вимог позивача. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтею 248, 328, 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №520/15780/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя М.В. Білак