Постанова 4807 № 334/193/24

Дата документу 31.10.2024 Справа № 334/193/24 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №334/193/24 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В. Провадження № 22-ц/807/1919/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 15 березня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву №200996034301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку, встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 15 000,00 грн, який пізніше було підвищено до 84 700,00 грн, зі сплатою 59,45 % річних. В заяві зазначено орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, та інші платежі) 18 829,18 грн. За вказаним договором Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту АТ «ПУМБ»)видав ОСОБА_1 банківську картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 15 000,00 грн. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідач взяті на себе обов`язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 29 жовтня 2023року виникла заборгованість по сплаті кредиту за кредитним договором №200996034301 у сумі 137 611,91 грн, в тому числі: 84 698,55 грн -заборгованість за кредитом; 52 913,36 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією. 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 в електронному вигляді, тип підпису: ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_2 , ID документу: НОМЕР_5,підписав заяву №1010572486 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив надати йому споживчий кредит з метою погашення заборгованості за основним договором №1001662128001 у сумі 22 878,32 грн, строком на 36 місяців, до 23 вересня 2025 року, з встановленням розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1,4 % та розміру процентної ставки - 0,01% річних. Із виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 29 жовтня 2023 року включно заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №1010572486 складає 16 600,55 грн, в тому числі: 15 887,38 грн -заборгованість за кредитом; 0,26 грн - заборгованість по процентам; 712,91 грн - заборгованість за комісією. Отже, ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання по Кредитному договору, внаслідок чого заборгованість за вищевказаними договорами складає 154 212,46 гривень. Банк направив на адресу відповідача письмову вимогу (повідомлення), але в зазначений строк відповідач заборгованість не погасив. Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у сумі 154 212,46 грн та судові витрати у сумі 2 684 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість у сумі 154 212,46 грн, витрати з оплати судового збору в сумі 2 684 грн. Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Банку відмовити у повному обсязі, розподілити судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що підписуючи заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.03.2018, яка не містили правил та умов кредитування, відсоткової ставки. Заява від 23.09.2022 взагалі не містить підпису ОСОБА_1 .. В частині заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, суд не врахував, що оскільки умови договорів приєднання в даному випадку розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. ОСОБА_1 не були погоджені відсотки за користування коштами банку, а тому сплачені відповідачем кошти є сплатою коштів на погашення тіла кредиту, і не мають зараховуватися для погашення будь-яких інших платежів. Незгоден також з нарахуванням комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки нарахування комісії суперечить положенням ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу АТ «Перший Український міжнародний банк» отримав електронному вигляді в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 27 серпня 2024 року, що підтверджується довідкою відповідального працівника Запорізького апеляційного суду (а.с.201). Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 154 212,46 грн, що перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). Розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 у розмірі 3028 грн х 80 = 242 240 грн). Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п. 1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не сплачував заборгованість за кредитними договорами, у зв`язку з чим суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для його задоволення в повному обсязі. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судом встановлено, що 15 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» із Заявою №200996034301 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі шляхом відкриття на ім`я ОСОБА_2 поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривнях та надано кредитну картку, встановлено на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 15 000,00 грн, який пізніше було підвищено до 84 700,00 грн, з процентною ставкою 59,45% річних, строком відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки. В заяві зазначено орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, та інші платежі) 18 829,18 грн (а.с.5,26). Виконання Банком свого обов`язку з перерахування ОСОБА_2 кредитних коштів стверджується випискою з особового рахунку. Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує. Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №200996034301 станом на 29 жовтня 2023 року становить 137 611,91 грн, з них: 84 698,55 грн - заборгованість за кредитом; 52 913,36 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією (а.с.27-29). Також встановлено, що 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписав заяву №1010572486 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим підтвердив прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.3-4). Відповідно до умов договору Банк надав відповідачу кредит на суму 100 000,00 грн на споживчі цілі з метою погашення заборгованості за основним договором №1001662128001 у сумі 22 878,32 грн (п. 3), шляхом перерахування банком суми споживчого кредиту, відповідно до зазначених клієнтом в заяві на приєднання до договору реквізитів (п. 10 заяви). Строк дії договору 36 місяців (п. 4 заяви). Пунктом 5 заяви встановлено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4 %, а пунктом 6 визначено розмір процентної ставки - 0,01 % річних. У заяві від 23 вересня 2022 року №1010572486 в окремому розділі сторони погодили графік платежів, відповідно до якого відповідач зобов`язувалася в період з 23 вересня 2022 року до 23 вересня 2025 року щомісячно вносити суму платежу на погашення кредиту 955,91 грн (останній платіж 955,59 грн) (усього за 36 місяців - 34 412,44 грн)), складовими якого є сума кредиту за договором, проценти за користування кредитом та комісія за обслуговування кредитної заборгованості 320,3 грн (усього за 36 місяців - 11 530,8 грн). Заява підписана ОСОБА_1 в електронному вигляді, тип підпису: ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_2 , ID документу: НОМЕР_5 (а.с.4). Кредитні кошти у розмірі 22 878,32 грн, відповідно до даної заяви, були перераховані на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №TR.60485803.74769.25578від 23 вересня 2022 року (а.с.26 зворот). Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує. Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №1010572486 станом на 29 жовтня 2023 року становить 16 600,55 грн, в тому числі: 15 887,38 грн - заборгованість за кредитом; 0,26 грн - заборгованість по процентам; 712,91 грн - заборгованість за комісією (а.с.29 зворот-30). Факт переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факт користування позичальником банківськими коштами підтверджується випискою із карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 31-42, 100-122). З метою до судового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) 31 жовтня 2023 року за вих. №КНО-04.2.2/47 з вимогою погасити заборгованість кредитними договорами в загальному розмірі 154 212,46 грн протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги: - за договором НОМЕР_5 (рахунок IBAN: НОМЕР_3 ) сума до сплати 16 600,55 грн; - за договором 200996034301 (рахунок IBAN: НОМЕР_4 ) сума до сплати 137 611,91 грн, не пізніше трьох календарних днів з дня отримання цього повідомлення (а.с.23-зворот24). Дана вимога була направлена ОСОБА_2 на адресу зазначену ним у заяві на отримання кредитних коштів, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом, що підтверджується згрупованим списком «Укрпошта» (а.с.24 зворот-25). В зазначений строк відповідач заборгованість не погасив. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі N 572/1169/17 (провадження N 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ "Перший Український Міжнародний Банк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Оскільки відповідачем підписано заяву № НОМЕР_5 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, які містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок погашення заборгованості, тощо. Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що банк не дотримався вимог, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем цих умов. Звертаючись до суду першої інстанції банк наголошував на тому, що ОСОБА_1 15 березня 2018 року та 23 вересня 2022 року підписавши кредитні договори №200996034301 та №1010572486 відповідно погодив умови надання кредитних коштів, порядок їх користування та повернення. Зібрані докази вказують на те, що між АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладено договори про комплексне банківське обслуговування, в рамках якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку. Заява №200996034301 від 15 березня 2018 року та Заява №1010572486 від 23 вересня 2022 року підписані працівником АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 , що свідчить про укладення сторонами договору у письмовій формі. Ці заяви містять відомості про розмір кредиту, строк кредитування, відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, що свідчить про узгодження між сторонами умов договорів. Вищевказані кредитні договори укладені між відповідачем та відповідними фінансовими установами, кожен із них містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування. Відповідачем не спростовувався факт укладення згаданих договорів та отримання коштів, які у них зазначені. Колегія суддів звертає увагу на те, що кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Відповідачем обставини підписання кредитного договору не заперечуються. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту укладення договорів з відповідачем та виникнення між ними зобов`язальних правовідносин спростовуються матеріалами справи. З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором станом на 29 жовтня 2023 року. Посилання в апеляційній скарзі на те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позові, а отже не є належним доказом заборгованості, апеляційний суд розцінює критично. З наданого банком розрахунку заборгованості станом на 29 жовтня 2023року за кредитним договором №200996034301 заборгованість становить 137 611,91 грн, з яких: 84 698,55 грн - заборгованість за кредитом; 52 913,36 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією (а.с.27-29), за кредитним договором №1010572486становить 16 600,55 грн, в тому числі: 15 887,38 грн - заборгованість за кредитом; 0,26 грн - заборгованість по процентам; 712,91 грн - заборгованість за комісією (а.с.29 зворот-30). Також зазначені суми заборгованості відображені у виписках по особовим рахункам ОСОБА_1 , які є первинними бухгалтерськими документами. Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за особовим рахунком клієнта вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами шляхом отримання готівки, розраховувався ними за товари та послуги, а також здійснював повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням. Також, як зазначалось вище матеріали справи містять платіжну інструкцію від 23 вересня 2022 року № TR.60485803.74769.25578 про перерахування кредитних коштів за договором № НОМЕР_5 від 23 вересня 2022 року у розмірі 22 878,32 грн (а.с.26 зворот, 33 зворот-42) та останнім здійснювалось погашення заборгованості до серпня 2023 року (а.с.122). У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі N 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N

75. Отже, надані позивачем розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача, є належними та допустимими доказами в справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так суми сплачених щомісячних процентів. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості та контррозрахунку відповідачем не надано. Оскільки відповідачем підписано заяву 15 березня 2018 року №200996034301та від 23 вересня 2022 року №1010572486 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, які містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок погашення заборгованості, тощо. Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що банк не дотримався вимог, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем цих умов. Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги, що положення укладеного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" та є нікчемними за свою природою. У пункті 4 розділу «Споживчий кредит (рефінансування)» заяви №1010572486 від 23 вересня 2022 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана відповідачем визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,4 %. Розділ заяви «Графік платежів» містить відомості про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 320,3 грн щомісяця. Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування становить 11 530,8 грн (а.с.3). Отже умовами, укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Положеннями п. 5.7.3 публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 10 червня 2017 року) визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касові операції щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Оскільки, публічна пропозиція АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачем, остання не може вважатись частиною договору приєднання, так і не містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилась відповідач та з яким остання погодилась. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". При цьому, як в заяві № 200996034301 від 15.03.2018, № НОМЕР_5 від 23.09.2022 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення заяви № 200996034301 від 15.03.2018, № НОМЕР_5 від 23.09.2022 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі N 204/224/21. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача по комісії за кредитним договором №1010572486 від 23 вересня 2022 року, заявлена позивачем у позові, в сумі 712,91 грн до стягнення не підлягає. Крім того, за період існування кредитних правовідносин між сторонами відповідач сплатив позивачу комісію на загальну суму 4090,12 грн (566,82+3523,3): - за кредитним договором №200996034301 від 15 березня 2018 року у сумі 566,82 грн (113,37+113,37+113,37+73,47+39,90+113,37) (а.с.33 зворот-40 зворот): - за кредитним договором № НОМЕР_5 від 23.09.2022 року у сумі 3523,3 грн (320,3+320,3+320,3+320,3+320,3+320,3+320,3+320,3+320,3+320,3+320,3) (а.с. 30,31-33). Отже, колегія суддів дійшла висновку, що сплачена відповідачем комісія підлягає зарахуванню до основної заборгованості відповідача в порядку ст. 216 ЦК України. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором №200996034301 від 15 березня 2018 року в розмірі 137 045,09 грн, яка складається з: 84 131,73 грн - заборгованість за кредитом (84 698,55 грн - 566,82 грн), 52 913,36 грн- заборгованість за процентами; за кредитним договором №1010572486 від 23 вересня 2022 року в розмірі 13 076,99 грн, яка складається з: 11 651,17 грн - забогованість за кредитом (15 887,38-3 523,3-712,91), 0,26 г рн - заборгованість за процентами. Отже, загальна заборгованість за цим кредитним договором становить 11 651,43 грн. Тобто загальна сума заборгованості по вищезазначеним кредитним договорам станом на 23 жовтня 2023 складає 148 696,52 грн (137 045,09+11 651,43). Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині тіла кредиту та відсотків. Отже, є безпідставним вимога апеляційної скарги ОСОБА_1 про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Таким чином, рішення суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення загальної заборгованості за кредитними договорами у сумі 148 696,52 грн: заборгованість за кредитним договором №200996034301 від 15 березня 2018 року в розмірі 137 045,09 грн, яка складається з: 84 131,73 грн - заборгованість за кредитом (84 698,55 грн - 566,82 грн), 52 913,36 грн - заборгованість за процентами, заборгованість за кредитним договором №1010572486 від 23 вересня 2022 року в розмірі 11 651,43 грн, яка складається з: 11 651,17 грн - - заборгованість за кредитом (15 887,38-3 523,3-712,91), 0,26 грн - заборгованість за процентами. Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до підпунктів "б" "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. АТ «ПУМБ» за подання позовної заяви сплатило судовий збір у розмірі 2684 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 73 від 26 грудня 2023 року (а.с.44). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4026 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3864658402.1 від 06 вересня 2024 року (а.с.188). Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 154 212,46 грн, задоволено позовні вимоги АТ «ПУМБ» на суму 148 696,52 грн, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на суму 5 515,94 грн (154 212,46-148 696,52). Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 587,99 грн (148 696,52 х 2 684 : 154 212,46 = 2 587,99 грн), водночас відповідачу ОСОБА_1 належить до компенсації сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 144 грн (154 212,46-148 696,52= 5 515,94) х 4026 : 154 212,46). Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Оскільки із відповідача на користь АТ «ПУМБ» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 600,4 грн, а з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 125,39 грн, тому на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України до компенсації АТ «ПУМБ» за рахунок відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 2443,99 грн (2 587,99 -144). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 рокускасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»заборгованість за кредитним договором №200996034301 від 15 березня 2018 року, заборгованість за кредитним договором №1010572486 від 23 вересня 2022 року у розмірі 148 696,52 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» судові витрати у розмірі 2 443,99 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 31 жовтня 2024 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.