Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/33910/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/33910/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Фролова І.В. ПОСТАНОВА Іменем України 29 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М., за участі секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.08.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмака Олександра Олександровича про визнання протиправними дій, скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак О. О. щодо винесення постанови від 27.02.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 7 277,35 доларів США - скасувати постанову Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак Олександра Олександровича від 27.02.2023 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 7 277,35 доларів США. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.08.2024 позов задоволено: скасовано постанову Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак Олександра Олександровича від 27.02.2023 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 7 277,35 доларів США. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова є правомірною. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2013 у справі № 761/14023/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН. НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідент. код 00032112) суму заборгованості за кредитним договором № 28808С117 від 13 червня 2008р. у розмірі 72773 /сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят три/ дол. 54 цента США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення по справі складає 581678 /п`ятсот вісімдесят одна тисяча шістсот сімдесят вісім/ грн. 90 коп.; судовий збір у розмірі 3441,0 /три тисячі чотириста сорок одна/ грн. На виконання цього судового рішення, 17.09.2014 Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист. За вказаним виконавчим листом 20.04.2017 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмаком О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3. Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08.09.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 виніс постанову про стягнення виконавчого збору. За заявою стягувача постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака О.О. від 21.02.2023 виконавчий лист у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 повернуто стягувачу. Позивачем 21.04.2023 отримано постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак О.О. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 27.02.2023. Вказана постанова прийнята з виконання. Вказана постанова винесена на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 08.09.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Надалі, приватним виконавцем Бердар М. М. 27.03.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 за згаданим виконавчим листом №761/14023/13-ц від 17.09.2014. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що дії відповідача з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 27.02.2023, є такими, що не відповідають положенням частини восьмої статті 27 3У «Про виконавче провадження». Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору . Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Згідно пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у разі повернення виконавчого документа за заявою стягувача, державний виконавець, у разі, якщо виконавчий збір не стягнуто, зобов`язаний відкрити нове виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Зважаючи на те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 08.09.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 не є предметом даного спору та оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 повернутий відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, то відкриття відповідачем виконавчого з виконання згаданої постанови є його обов`язком, а відтак є правомірним. Порушення встановленого у згаданій інструкції строку відкриття виконавчого провадження не знімає з відповідача цього обов`язку, а відтак і не є обставиною, яка свідчить про неправомірність оскаржуваного рішення. Колегія суддів відхиляє доводи позивача про неправомірність визначення заборгованості в оскаржуваній постанові, оскільки такий розмір визначений у постанові від 08.09.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, яка не є предметом даного спору та докази скасування якої надані не були. Щодо посилань на частину восьму статті 27 Закону № 1404-VIII, то колегія суддів наголошує на тому, що вказана норма встановлює заборону на стягнення виконавчого збору у під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю. Водночас, у справі, що розглядається передача жодних виконавчих проваджень не мала місце, а спірним є питання не стягнення виконавчого збору, а відкриття виконавчого провадження за відповідною постановою. Окрім того, виконавче провадження НОМЕР_4 відкрите приватним виконавцем вже після прийняття оскаржуваної постанови. Відтак, доводи позивача та мотиви суду першої інстанції у цій частині є помилковими. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06.08.2024 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у відмовити задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмака Олександра Олександровича про визнання протиправними дій, скасування постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Н.М. Єгорова