Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 766/10644/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 766/10644/24 Перша інстанція: суддя Скрипнік Л.А., повний текст судового рішення складено 13.09.2024, м. Херсон П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 04 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 397 від 12 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності його, ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02.06.2024 року його було зупинено на блокпості, що розташований на виїзді з міста Миколаєва у бік міста Херсона працівниками поліції із посиланням на те, що він начебто перебуває у розшуку у зв`язку із тим, що ухиляється від виконання Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не з`явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На заперечення позивача про те, що він рухається до свого місця проживання та планує пройти ВЛК поліцейські не реагували, та викликали представників ІНФОРМАЦІЯ_3 , куди його було доставлено, а саме за адресою АДРЕСА_1 . 02.06.2024 року о 16.45 год. йому запропонували отримати повістку про те, що в цей же день і в цей же час він має з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він вважає незрозумілою та незаконною. Зазначає про те, що він вимушений був заночувати в приміщенні РТЦК, де вже 03.06.2024 року в присутності представників поліції, представниками відповідачів його було повідомлено про те, що якщо він бажає поїхати додому, то він має на камеру повідомити про те, що він відмовляється від отримання повістки та проходження ВЛК, що позивачем і було здійснено. Проте вказує, що він при цьому не мав на меті ухилятися від проходження ВЛК чи отримання повістки. Після відмови позивача та її фіксування на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення №397 від 03.06.2024 року, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено двох свідків, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також перебували у той момент у ТЦК будучи затриманими та направленими на проходження ВЛК. У протоколі зазначено, що справа буде розглядатись 12.06.2024 року о 10.00 год. за місцем знаходження відповідачів. Вказує про те, що 05.06.2024 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оновлення даних, проте йому було відмовлено, через постійні обстріли та вручено повістку для проходження відповідного огляд у м. Херсоні для чого необхідно було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 11.06.2024 року, коли йому було надано направлення до лікарні ім. А. і ОСОБА_4 для проходження ВЛК. 12.06.2024 року, проте, як було вказано у повістці, о 09.00 год. він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де йому було вручено нову повістку, вже на 12.06.2024 року, коли він мав з`явитися до цього ІНФОРМАЦІЯ_4 . З огляду на що, вказує про те, що він фізично не мав змоги з`явитися до відповідачів для розгляду його справи у м. Миколаєві, коли вже 22.06.2024 року поштовим зв`язком отримав оскаржувану постанову, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень. В обґрунтування, на його думку, незаконності оскаржуваної постанови посилається на наступне: по-перше, він має право на отримання дозволу на виїзд із місця проживання, оскільки відноситься до категорії осіб, вказаних у пп.3 п. 2-12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, оскільки є моряком; по-друге зі змісту постанови вбачається, що при її винесенні не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, суть його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП; по-третє на переконання позивача факт відсутності в його діях провини підтверджується тим, що вже 05.06.2024 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою отримання дозволу на виїзд, як того вимагає чинне законодавство, а факт його перебування 12.06.2024 року підтверджується повісткою ІНФОРМАЦІЯ_5 , через що він фізично не міг з`явитися до відповідачів того ж дня о 10.00 год., а оскаржувану постанову отримав лише 22.06.2024 року. Представник відповідача, в обґрунтування правової позиції, посилаючись на правомірність та законність спірної постанови, дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також наявність достатніх доказів, що підтверджуються факт вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Відповідач зазначив, що позивача було зупинено співробітниками поліції та викликано представників Відповідача через наявність стосовно нього у базах даних МВС інформації про звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 до компетентних органів на доставлення ОСОБА_1 як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до Обласного, районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 для можливого складання відповідних протоколів про адміністративне правопорушення та з`ясування обставин справи. Вказували про те, що уповноважені особи відповідачів діяли у межах визначених Законом. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на ім`я позивача було виписане направлення на проходження медичного огляду на вих. № 403/ВЛК від 03.06.2024 року та повістка про проходження медичного огляду для визначення стану придатності до військової служби № 9/063 від 03.06.2024 року, а зміст зазначених документів доведено до позивача, проте останній відмовився від отримання вказаних документів та додатково відмовився проходити медичний огляд ВЛК для визначення стану придатності до військової служби, про що і було складено акт, а саме про відмову військовозобов`язаного від проходження медичного огляду ВЛК, що є самостійним складом правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Щодо допущеної у тексті оскаржуваної постанови описки зазначають, що вона дійсно була допущено, а саме в частині вказівки на дату її складання, проте вказана описка була усунута відповідно до ст. 304 КУпАП шляхом винесення відповідної постанови за № 397-о від 24.06.2024 року. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає, що оскаржуване рішення було винесено упереджено, без всебічного, повного і об`єктивного врахування всіх обставин справи, з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак це рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституція України в статті 68 встановлює, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України. Відповідно частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Частиною третьою статті 210-1КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період. Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними свого конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини визначає Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ. Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною десятою ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Статтею 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед яких частина перша цієї статті встановлює: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Частина третя ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює зобов`язання громадян під час мобілізації, серед яких з`явитись: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи. Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних. Відповідно до пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу. Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, пунктом 13 якого визначено, що керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування: видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання; організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис; здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації; повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства; забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях; невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення. Згідно пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є факт відмови ОСОБА_5 від проходження медичного огляду для визначення стану придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_6 , а отже порушення правил ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку». Як встановлено матеріалами адміністративної справи, 03.06.2024 року близько 13.40 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення стану придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що було складено акт та складено протокол №397 від 03.06.2024 року. Крім цього, ОСОБА_1 було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме на 10.00 год. 12.06.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 кабінет № 7, про що свідчить його власний підпис в протоколі. 12.06.2024 року (із урахуванням внесених у постанови виправлень) була винесена оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення №397 відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в період дії правового режиму особливого періоду. Отже, ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений про явку для розгляду справи, але в зазначений день не з`явився, поважних причин неприбуття на зазначений час розгляду спірного питання відповідачем, останньому своєчасно не повідомив. Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 12.06.2024 року, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 вересня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко