Постанова 4852 № 160/3210/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3210/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Іванова С.М., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року (суддя Рищенко А.Ю.) в справі № 160/3210/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 червня 2023 року №407 в частині, що його стосується (п. 15 наказу); поновлення старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання здійснити виплату грошового забезпечення (в тому числі додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168) за увесь час призупинення військової служби в повному обсязі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки, що під час службового розслідування не були з`ясовані підстави та обставини, за яких позивач без поважної причини був відсутній з 28 січня 2023 року. В матеріалах справи відсутні докази, що позивач не відповідав на дзвінки, відсутній витяг з журналу перевірки особового складу на підтвердження перевірки особового складу 28 січня 2023 року, а суд першої інстанції не врахував факт направлення листів позивача відповідачу. Позивача не ознайомлено з матеріалами службового розслідування, відповідач не зажадав пояснень він нього. Не враховано, що оскаржений наказ прийнятий через п`ять місяців після цих подій. Судом першої інстанції не враховано, що командуванням військової частини вчинені незаконні дії по відношенню до військовослужбовців, а саме виданий злочинний наказ, як й не враховано наявність судового рішення стосовно вчинення кримінального правопорушення. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу, в т.ч. з 07.11.2022 у військовій частині НОМЕР_1 . 29.01.2023 командиром відповідача складено доповідь про факт самовільного залишення розташування підрозділу позивачем. Наказом відповідача від 29.01.2023 року №34 позивача визнано таким, що вибув з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, визначено вважати таким, що 28.01.2023 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Наказом відповідача від 07.02.2023 року №47 позивача увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження відповідача, утримуючи у списках особового складу військової частини, з 07.02.2023 року відповідно до пп. 14 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Наказом від 10.02.2023 року №2015 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 28.01.2023 року позивачем. Відповідно до акту службового розслідування від 10.04.2023: 28.01.2023 в ході службового розслідування встановлено, що 28.01.2023 року о 23.50 під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності. По даному факту подана довідка-доповідь про самовільне залишення частини військовослужбовцем від 29.01.2023. Наказом відповідача від 10.04.2023 №8390 про результати службового розслідування вирішено питання щодо притягнення позивача до відповідальності відкласти до його повернення. 08 травня 2023 року Третім слідчим відділом Територіального управління ДБР розташованого у місті Краматорськ розпочато кримінальне провадження №62023050010001422 у відношенні ОСОБА_1 29 листопада 2023 року представник військовослужбовців, в т.ч. позивача, звернувся до відповідача із заявою щодо виплати грошового забезпечення. Листом від 26.12.2023 року №23842 відповідач повідомив, що відповідні військовослужбовці, в т.ч. позивач, рахуються такими, що самовільно залишили військову частину, щодо них проводиться досудове розслідування. Так, позивач самовільно залишив військову частину 28.01.2023, а досудове розслідування проводиться з 08.05.2023 в рамках кримінального провадження №62023050010001422. До цього листа додано спірний наказ, згідно з яким позивача увільнено від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, через самовільне залишення військової частини 28.01.2023 згідно ЄРДР від 01.08.2023 року №62023050010001422 з 08.05.2023. Підстава: наказ від 07.06.2023 року №158-рс, рапорт підполковника ОСОБА_2 від 07.06.2023 року вх. №26610. Також листом відповідача від 29.12.2023 року №24010 представнику, в т.ч. позивача, повідомлено, що старший солдат ОСОБА_1 28.01.2023 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (наказ від 29.01.2023 №34). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту самовільного залишення позивачем 28 січня 2023 року розташування підрозділу під час виконання бойових завдань матеріалами службового розслідування, а дії відповідача щодо призупинення військової служби та дії контракту наказом №407 від 07 червня 2023 року обумовлюються саме вимогами п. 144-1 Положення №1153/2008 та ніяким чином не суперечать вимогам ч. 1 ст. 23 КК України та не порушують презумпцію невинуватості, оскільки, відповідно до п.144-6 Положення №1153/2008, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються, у такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Доказів останнього матеріали справи не містять, а тому вважати таке призупинення військової служби необґрунтованим підстави відсутні. Беручи до уваги те, що позовна вимога в частині поновлення дії контракту є похідною від позовних вимог про визнання спірного наказу протиправним, суд першої інстанції відмовив в задоволенні цієї вимоги. Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, за увесь час призупинення військової служби, пославшись на те, що відповідно до вимог ст. 24 Закону №2232-XII припинення виплати грошового забезпечення здійснюється з дня призупинення військової служби (внесення відомостей до ЄРДР), тому дії відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення з 08 травня 2023 року (день внесення відомостей до ЄРДР щодо позивача) є правомірними. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйон, має військове звання старший солдат. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 34 (по стройовій частині) від 29 січня 2023 року наказано вважати таким, що вибув з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, ОСОБА_1 та вважати таким, що з 28 січня 2023 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивача (а.с. 121). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 47 від 07 лютого 2023 року (по стройовій частині) увільнено ОСОБА_1 від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 07 лютого 2023 року, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини (а.с. 125). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 407 (по стройовій частині) від 07 червня 2023 року увільнено ОСОБА_1 від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту з 08 травня 2023 року (а.с. 126). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 лютого 2023 року №2015 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 28 січня 2023 року старшим солдатом ОСОБА_1 (а.с. 112). Актом службового розслідування від 10 квітня 2023 року встановлено, що 28 січня 2023 року о 23.50 під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності. По даному факту подана довідка-доповідь про самовільне залишення частини військовослужбовцем від 29 січня 2023 року (а.с. 100-105). Наказом командира військової частини від 10 квітня 2023 року №8390 про результати службового розслідування вирішено питання щодо притягнення позивача до відповідальності відкласти до його повернення (а.с. 108-110). Слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за кримінальним провадженням №62023050010001422 у відношенні ОСОБА_1 Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 407 (по стройовій частині) від 07 червня 2023 року № 407 увільнено ОСОБА_1 від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту з 08 травня 2023 року (а.с. 126). Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 2 якого встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дія якого у подальшому продовжувалась, тобто на час виникнення спірних правовідносин в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення), відповідно до пункту 1 якого це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Згідно з пунктом 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548 (далі Статут). Відповідно до статті 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут ЗСУ). Статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: Додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Абзацом першим статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Тобто дисциплінарним правопорушенням визнається як невиконання чи неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, так й порушення військової дисципліни чи громадського порядку. За положеннями статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Відповідно до пункту 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за 1503/31371 (далі Порядок № 608). Пунктом й розділу ІV Порядку № 608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. Суд зауважує, що в контексті доводів апелянта, що в матеріалах службового розслідування відсутні пояснення позивача, докази відмови від надання пояснень, відповідний акт, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування, адже на час його проведення позивач був відсутній в місці дислокації військової частини, тому відповідач був позбавлений можливості зажадати від позивача пояснень. Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Як вказано вище, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 407 (по стройовій частині) від 07 червня 2023 року увільнено ОСОБА_1 від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту з 08 травня 2023 року. Відтак, відсутні підстави вважати, що наказ № 407 від 07 червня 2023 року виданий із порушенням вимог законодавства. Доводи позивача стосовно не надання оцінки судом першої інстанції, що під час службового розслідування не були з`ясовані підстави та обставини, за яких позивач був відсутній з 28 січні 2023 року, суд відхиляє, адже судом першої проаналізовано приведені позивачем доводи стосовно відмови виконувати, на його думку, злочинний наказ та обґрунтовано вказано, що у межах спірних правовідносин доведенню підлягає правомірність саме оскарженого позивачем наказу, тоді як наявність в діях командира складу кримінального правопорушення не є предметом доказування в цій справі. Відтак, враховуючи доведеність того факту, що позивач з 28 січня 2023 року був відсутній в районі виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, ця обставина доведена, зокрема, висновком службового розслідування та не оспорюється позивачем, а в порушення Статуту позивач не отримав дозволу на залишення бойових позицій, без наказу командира самовільно залишив район виконання бойового завдання, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем наказу № 407 (по стройовій частині) від 07 червня 2023 року. Правомірність цього наказу обумовлює висновок про відсутність підстав для поновлення позивача у штаті військової частини НОМЕР_1 . Стосовно виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди суд зазначає таке. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168). Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260). Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Відповідно до пунктів 11, 12 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Відтак, додаткова винагорода особовому складу військової частини виплачується на підставі наказів командирів (начальників) військових частин. Пунктом 17 розділу І Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке застосовується з 01 червня 2022 року. Згідно з пунктом 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. Пунктом 9.4 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира. Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Враховуючи, що приведені вище обставини, а також факт увільнення від займаної посади та призупинення військової служби, що визнано судом правомірним, відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити виплату грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від за увесь час призупинення військової служби. Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року в справі №160/3210/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 160/3210/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 30 жовтня 2024 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 30 жовтня 2024 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя А.О. Коршун