Ухвала КАС ВС № 620/14160/23

УХВАЛА 28 жовтня 2024 року м. Київ справа №620/14160/23 адміністративне провадження № К/990/38833/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №620/14160/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів, роботи на посаді слідчого - 2 роки 3 місяці 13 днів, стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді - 2 роки 3 місяці 18 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів, роботу на посаді слідчого - 2 роки 3 місяці 13 днів, стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді - 2 роки 3 місяці 18 днів та здійснити призначення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% заробітної плати працюючого судді, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою ТУ ДСА України в Чернігівській області за №734 від 18 липня 2023 року, яка складає 107202,00 грн., виходячи зі стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 29 років 03 місяці 22 дні, з яких: 22 роки 3 місяці 23 дні - робота на посаді судці, 2 роки 4 місяці 28 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів- стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року змінено та викладено абзаци 2 та 3 в іншій редакції: Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1 рік 10 місяців 29 днів - половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді, тоді яка загальний стаж судді становить - 28 років 10 місяців 4 дні, з яких: 22 роки 4 місяці 4 дні - робота на посаді судді, 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 1 рік 10 місяців 29 днів - половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - роботу на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді, тоді яка загальний стаж позивачки як судді становить - 28 років 10 місяців 4 дні, з яких: 22 роки 4 місяці 4 дні - робота на посаді судді, 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю та здійснити призначення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% заробітної плати працюючого судді, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою ТУ ДСА України в Чернігівській області за №734 від 18 липня 2023 року. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року залишено без змін. Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 620/14160/23 частково і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині. У касаційній скарзі позивач зазначає, що підставою для звернення із касаційною скаргою є пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частина друга статті 353 КАС України, а також підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках. Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно пункту 3 та 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що справа має для неї виняткове значення, оскільки предметом спору у даній справі є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо визначення стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотковому розмірі від суддівсько винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Однак, колегія суддів стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи зазначає, що в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. За відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України посилання скаржника на винятковість справи не може бути визнана Судом прийнятною. Отже, посилання ОСОБА_1 на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер, тому не можуть вважатися винятковими випадками. Щодо посилання скаржниці, на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та частину другу статті 353 КАС України, як на підставу для оскарження рішення суду апеляційної інстанції, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або обставини за яких суди відхили заявлені позивача клопотання про витребування конкретних доказів, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що Вища рада правосуддя своїм рішенням вже встановила стаж роботи позивачки як судді станом на день звільнення 11 липня 2023 року - 28 років 10 місяців 4 дні, з яких: 22 роки 4 місяці 4 дні - робота на посаді судді, 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю. При цьому, колегія суддів зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а. Водночас, доводами касаційної скарги зазначене не спростовується. Зміст доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судовому рішенні апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків. Водночас, позивачка на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №620/14160/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець Судді Н. В. Коваленко Л.В. Тацій