Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/2551/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6658/24 Справа № 212/2551/24 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/2551/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Зіміна М.В., - ВСТАНОВИВ: В березні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось з позовом до суду до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк») кредитний договір №С17.187.77286. 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передало (відступило) позивачу за плату належне йому право вимоги, а позивач прийняв належне АТ «Ідея Банк» право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників, додатку №4 до вказаного Договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 44404,00 грн., з яких: 16002,12 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 28401,88 грн. - сума заборгованості за відсотками. На підставі викладеного просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №С17.187.77286 від 23 серпня 2017 року в розмірі 44404,00 грн. та понесені судові витрати. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №С17.187.77286 від 23 серпня 2023 року в розмірі 44404,00 грн., з яких: 16002,12 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 28401,88 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на оплату судового збору в сумі 3028,00 грн.. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив, апеляційну скаргу задовольнити, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що з 05.09.2022 року він призваний на військову службу під час мобілізації та по теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , внаслідок чого був позбавлений можливості сплачувати заборгованість за кредитом. Відповідно до п.15 ст.14 ЗУ « «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, на весь час їх призову звільняються від сплати штрафних санкцій, за користування кредитом. Він був позбавлений можливості повідомити позивача про свою належність до пільгової категорії, так як позивачем не було направлено йому повідомлення про передачу права вимоги. Зазначає, що виписка по картковому рахунку, яка може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту в матеріалах справи відсутня. Посилання позивача на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за кредитним договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЄАПБ» зазначає, що відповідно до п.15 ст.14 ЗУ ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, відповідач повинен був повідомити первісного кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги. Доказів звернення відповідача до первіного кредитора матеріали справи не містять. Отже в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п.15 ст.14 ЗУ ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, кредитний договір звідповідачем було укладено в 2017 році, коли відповідч не проходив військову службу, а тому нарахування відсотків здійснювалось правомірно. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 44 404 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення заборгованості за відсотками з наступних підстав. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №С17.187.77286, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» надало відповідачу кредит на суму 14585,00 грн. під 48,00% річних, строк кредитування 12 місяців. (а.с.4-9) 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передало (відступило) позивачу за плату належне йому право вимоги, а позивач прийняв належне АТ «Ідея Банк» право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.14, 15). Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №4 до Договору факторингу №07072023 від 07.07.2023, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 44404,00 грн., з яких: 16002,12 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 28401,88 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.16) Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за вказаним Кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, у зв`язку з наступним. За п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до змісту ч.ч.1-5 ст.11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. За ч. 6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. На підставі ч.8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно із ч.12 ст.11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ч.13 ст.11 Закону, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами 1, 2 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В порядку визначеному ч.2 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Положеннями ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. На підставі ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. На підставі ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч.1 ст.514 ЦКдо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Як передбачено ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно зі ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Отже, право вимоги за Кредитним договором №С17.187.77286 від 23 серпня 2017 року, укладеного між первісним кредитором АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору факторингу №07072023 від 07.07.2023 року. Відповідач ОСОБА_1 , що не заперечує сам відповідач, належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за вказаним Кредитним договором щодо повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає поверненню на користь позивача. Згідно розрахунку заборгованості долученого до позовної заяви (а.с.13), станом на 30.01.2024 року сума простроченої відповідачем заборгованості за тілом кредиту за вказаним Кредитним договором №С17.187.77286 від 23 серпня 2023 року становить 16002,12 грн. Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за основним боргом 16002,12 грн. Заперечуючи проти суми нарахованих відсотків відповідач посилався на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає наступне. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц. Довідкою військової частини в/ч НОМЕР_2 від 08.09.2022 № 4047, підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 05 вересня 2022 року по теперішній час. Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, відповідач має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто, на переконання колегії суддів, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, чого судом першої інстанції враховано не було. Отже, суд першої інстанції ухвалюючи рішення не взяв до уваги, що у ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за відсотками. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками по кредиту. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, за подання позовної заяви в розмірі 1090,98 грн. також з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2905,51 гривень. З урахуванням принципу взаємозаліку сума компенсації судових витрат, що підлягає стягненню з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 становить 1814 грн. 53 коп. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року скасувати в частині стягнення заборгованості за відсотками та судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) гривень 53 копійки. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: