Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/21862/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21862/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Андрухівим В.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) в якому просив суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні пенсії за віком; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії з 03.05.2023 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення за 2020-2022 роки із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії. Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що у 2000 році Позивачу призначена пенсія в разі втрати годувальника як особа з інвалідністю з дитинства, та після досягнення пенсійного віку Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 03.05.2023 року про переведення з пенсії у разі втрати годувальника (ІІІ група інвалідності з дитинства) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 22.05.2023 року Відповідачем прийнято рішення за № 951240111325 про переведення Позивача з пенсії у разі втрати годувальника (ІІІ група інвалідності з дитинства) на пенсію за віком та при обчислені розміру пенсії за віком було застосовано проіндексований показник середньої заробітної плати в сумі 9 896,90 грн. (3 764, 40 грн. за 2014-2016 роки *1.17*1.11*1.11*1.14*1.197), тобто було застосовано показника середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки. У червні 2023 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок розміру пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за останні три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 роки), проте листом № 18152-17924/О-02/8-1500/23 від 07.07.2023 року пенсійним органом було відмовлено у проведенні такого перерахунку. Такі дії пенсійного органу Позивач вважає протиправними та такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, оскільки переведення з пенсії у разі втрати годувальника (ІІІ група інвалідності з дитинства) на пенсію за віком не можна вважати переведенням з виду на вид в межах одного Закону («Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Пенсія у разі втрати годувальника (ІІІ група інвалідності з дитинства) була призначена за нормами іншого Закону «Про пенсійне забезпечення», тому призначення пенсії за віком необхідно вважати первинним призначенням і, відповідно, застосовувати під час її призначення показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області у застосуванні показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; - зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.05.2023 року із застосуванням відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, тобто за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 073, 60 грн.. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та не ґрунтується на засадах верховенства права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та вважає їх помилковими, оскільки немає законних підстав для призначення та виплати Позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058 з 03.05.2023 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 рр., так як Позивач звернувся не за призначенням пенсії вперше, а за переведенням з пенсії у разі втрати годувальника як особи з інвалідністю на пенсію за віком. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, в даному випадку в межах цієї справи спірним питанням є правомірність дій Відповідача щодо обчислення розміру пенсії Позивача за віком виходячи з показників середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, проіндексованої на показники *1.17*1.11*1.11*1.14*1.197, що становить 9 896, 90 грн., при переведені з одного виду пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», на іншій вид пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі заяви Позивача від 03.05.2023 року. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що до 03.05.2023 року Позивач отримував інший вид пенсії, призначеної за іншим законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії (пенсія у зв`язку з втратою годувальника за Законом № 1788-ХІІ), а з 03.05.2023 року виявив бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, тож має місце саме призначення пенсії за віком вперше, а не переведення на інший вид пенсії згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Оскільки Позивач за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернулася вперше, а тому у Відповідача були наявні підстави для призначення їй пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. В свою чергу, на думку апелянта, в межах цієї справи відбулося переведення Позивача з одного виду пенсії (у разі втрати годувальника як особи з інвалідністю) на інший вид пенсії (за віком), тому відсутні підстави для застосування з 03.05.2023 року заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 рр.. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України). Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. При цьому, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2005 року № 3108-IV, який набрав чинності 13.12.2005 року, пункт 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами 2 і 3 такого змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років». Вказані вимоги Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV є чинними (змінено порядковий номер пункту (п. 16)). Разом із тим, як встановлено ч. 1 ст. 10 цього ж Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 29.11.2016 року у справі № 133/476/15-а визначила, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058- ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Водночас, ВСУ вказав на те, що Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше. Питання щодо наявності підстав для відступу від наведеної позиції Верховного Суду України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 876/5312/17. В постанові від 31.10.2018 року по справі № 876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто, таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що Позивачу було призначено пенсію за вислугу відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а для призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV Позивач звернувся вперше. З огляду на викладене, ВП ВС дійшла висновку, що у випадку із заявою Позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). ВП ВС визнано, що Верховний Суд України в постанові від 29.11.2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 року у справі № 133/476/15-а. В постанові від 31.10.2018 року по справі № 876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону 1058-IV, а тому позиція суду касаційної інстанції, що пенсія за вислугу років призначається Законом № 1058-IV, є необґрунтованою. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29.03.2023 року по справі № 240/4170/19 та від 08.02.2024 року по справі № 500/1216/23. Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на наведені висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки Позивачу в 2000 році було призначено пенсію у разі втрати годувальника (як особа з інвалідністю з дитинства) відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV останній звернувся вперше в 2023 році, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV. А відтак, у Позивача наявне право на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020-2022 роки. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку відбулося переведення Позивача з одного виду пенсії (у разі втрати годувальника як особи з інвалідністю) на інший вид пенсії (за віком), оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи Відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України). Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко