Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20719/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/20719/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (суддя Дєєв М.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян №1 (сервісний центр), в якому позивачка просить: визнати протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії, скасувати рішення про відмову у призначення пенсії за віком від 08.08.2023 №0455500119075; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності періоди з 14.02.1995 по 31.12.2003. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, при цьому рішенням відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж та до страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 14.02.1995 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України та систему оподаткування. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач як фізична особа-підприємець сплачувала єдиний податок у порядку та розмірах визначених на той час законодавством, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 . З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач як фізична особа-підприємець сплачувала єдиний податок у порядку та розмірах визначених на той час законодавством, що підтверджується свідоцтвом №145828. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.08.2023 №045550019075, яке прийнято за принципом екстериторіальності, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та в якому вказано, що вік заявниці 60 років, страховий стаж позивача складає 26 років 14 днів, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 14.02.1995 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України та систему оподаткування. Для зарахування до страхового стажу періодів з 14.02.1995 по 31.12.2003, необхідно надати інформацію про систему оподаткування та документи про сплату страхових внесків (платіжні доручення, квитанції установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності). Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного внеску, спеціальним торговим патентом, документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Позивач вважає вказане рішення протиправним та такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). Як встановлено Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Абзац 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (Абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV). До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі Закон № 1788-XII). Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1058 від 27.09.2022 року, чинній на час звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 4 Порядку № 637 встановлено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1). Абзацом 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Отже, у період з 1993 року по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду. Такі висновки в цілому відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 по справі № 643/20104/15-а, відповідно до якої, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Належними ж доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Відповідно до норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сплата страхових внесків до 01 липня 2000 року підтверджується довідкою Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків Такі висновки такої відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.08.2024 по справі № 580/7175/21. Матеріалами справи встановлено, що з спірного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано період з 14.02.1995 року по 31.12.2003 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України та систему оподаткування. Позивачем на підтвердження здійснення підприємницької діяльності надано до суду: свідоцтво №62740670 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, свідоцтво серії НОМЕР_2 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про надання інформації №33093/04-36-24-12-13 від 09.05.2023. Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , організація форма підприємець, місцезнаходження АДРЕСА_1 , видане Виконкомом Жовтневої районної ради народних депутатів, розп.07-рп від 14.02.1995. Згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_4 , місце проживання фізичної особи-підприємця АДРЕСА_2 , місце проведення державної реєстрації Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, дата проведення державної реєстрації номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 14.02.1995 №2 224 017 0000 035836. При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження сплати страхових внесків за періоди з 14.02.1995 по 31.12.2003. Також, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків. Крім того, позивачем не надано доказів про те, що будучи фізичною особою-підприємцем нею були сплачені страхові внески, а сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до її страхового стажу даного періоду підприємницької діяльності та не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом. Отже, позивач не надав ні до пенсійного органу, ні до суду першої та апеляційної інстанцій, під час розгляду цієї справи, вищезазначених документів, які б підтверджували саме сплату страхових внесків. За таких обставин, наданими до суду доказами не підтверджується факт сплати ОСОБА_1 страхових внесків у період з 14.02.1995 по 31.12.2003, що унеможливлює зарахування провадження підприємницької діяльності за цей період до страхового стажу особи. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваного рішення про відмову у призначення пенсії за віком від 08.08.2023 №0455500119075 щодо не зарахування періоду підприємницької діяльності з 14.02.1995 по 31.12.2003 до страхового стажу ОСОБА_1 , тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко