Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/19944/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2024 р. Справа № 520/19944/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.08.24 по справі № 520/19944/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд: - скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Д.В. від 21.03.2024 про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2023 ВП № 72644637 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 року по справі №520/2205/23 про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити певні дії на користь позивача. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не з`ясувавши всіх обставин справи та ухваливши рішення про повернення позову, не дотримався принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, передбачені ст. 9 КАС України та всупереч чинного законодавства безпідставно повернув позов, чим порушив норми процесуального права. Згідно ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 16.07.2024 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Д.В. від 21.03.2024 про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2023 ВП № 72644637 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 року по справі №520/2205/23 про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити певні дії на користь позивача. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду з відповідними вимогами. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду. На виконання вимог вказаної ухвали, 05.08.2024 позивачем надано до Харківського окружного адміністративного суду заяву, в якій останній зазначив про дотримання строку звернення до суду. В подальшому, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції критично поставився до доводів позивача, в яких вказано, що копію оскаржуваної постанови він не отримував і про закінчення виконавчого провадження ВП №72644637 дізнався лише 15.07.2024 при перевірці стану виконавчого провадження. Вказано, що жодного доказу на підтвердження того, що оскаржуваної постанови він не отримував до суду не надано. Таким чином, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. При цьому, розгляд даної категорії справ здійснюється в скорочені строки, передбачені приписами ст. 287 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Однак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В апеляційній скарзі позивачем вказано, що про існування спірної постанови від дізнався 15.07.2024 з АСВП, а 16.07.2024 звернувся до суду з позовом про скасування постанови державного виконавця від 21.03.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП №72644637. В свою чергу, повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції вказано, що жодного доказу на підтвердження того, що оскаржуваної постанови він не отримував до суду не надано. Колегія суддів зазначає, що обов`язок доказування за нормами КАС України покладено на суб`єкта владних повноважень, водночас, суди мають повно та всебічно досліджувати обставини справи та керуватись принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи. При цьому, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив, що що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод". Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002). ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998). При цьому, колегія суддів зазначає що обов`язковою умовою для повернення позовної заяви є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин. Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що оскажувану постанову позивач отримав до 15.07.2024. Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Колегія суддів зазначає, що норми процесуального права наділяють адміністративний суд правом врегулювання питання щодо строків звернення позивача до суду не тільки на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, а також і після такого. Тобто, суд першої інстанції має право витребувати відповідні докази вручення спірної постанови ОСОБА_1 шляхом дослідження матеріалів виконавчого провадження та/або письмових пояснень відповідача з даного питання задля уникнення невиправданого обмеження сторони у доступу до судового процесу, а також з метою встановлення відсутності або наявності дійсних причин пропуску строку звернення позивача до суду, та в подальшому, прийняти вмотивоване рішення відповідно до норм процесуального права, тобто вже після відкриття провадження по справі. Так, встановивши після відкриття провадження у справі не додержання позивачем вимог, викладених у статтях 160, 161, суд не позбавлений права залишити позовну заяву без руху (ч. 13 ст. 171 КАС України). Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову. Варто зазначити, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 по справі № 520/19944/24 - скасувати. Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило