Ухвала КГС ВС № 922/5348/23

УХВАЛА 28 жовтня 2024 року м. Київ cправа № 922/5348/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Губенко Н. М., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Пуль О. А., Білоусова Я. О., Мартюхіна Н. О. від 12.09.2024 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Світанок" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень, ВСТАНОВИВ: Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Садівничого товариства "Світанок" про: - визнання недійсним попереднього рішення спільних зборів правління та уповноважених членів Садівничого товариства "Світанок" від 26.12.2021, відповідно до якого виключено ОСОБА_1 з членів Садівничого товариства "Світанок" за несплату членських внесків за 2021 рік; - визнати недійсним рішення спільних зборів правління та уповноважених членів Садівничого товариства "Світанок", оформленого протоколом від 26.06.2022, в частині виключення садовода ділянки № 161/163 з Садівничого товариства "Світанок" ОСОБА_1 та нарахування йому штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн. Позов обґрунтований порушенням порядку скликання та проведення спільних зборів правління та уповноважених членів Садівничого товариства "Світанок" під час прийняття спірних рішень. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 у справі № 922/5348/23 позов задоволено. Постановою від 12.09.2024 Східний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 у справі № 922/5348/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним попереднього рішення спільних зборів правління та уповноважених членів Садівничого товариства "Світанок", яке оформлене протоколом № 4 від 26.12.2021, в частині виключення садовода ділянки № 161/163 з членів Садівничого товариства "Світанок" за несплату членських внесків за 2021 рік. Прийняв в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним попереднього рішення спільних зборів правління та уповноважених членів Садівничого товариства "Світанок", яке оформлене протоколом № 4 від 26.12.2021, в частині виключення садовода ділянки № 161/163 з членів Садівничого товариства "Світанок" за несплату членських внесків за 2021 рік. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 у справі № 922/5348/23 залишив без змін. 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 922/5348/23, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 922/5348/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним попереднього рішення спільних зборів правління та уповноважених членів Садівничого товариства "Світанок", яке оформлене протоколом № 4 від 26.12.2021, в частині виключення садовода ділянки № 161/163 з членів Садівничого товариства "Світанок" за несплату членських внесків за 2021 рік; прийняти в цій частині нове рішення, яким залишити рішення Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 в цій частині без змін; в іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 922/5348/23 залишити без змін. Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що підставами касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 922/5348/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що Східний апеляційний господарський суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19 та від 15.02.2024 у справі № 911/2739/22. При цьому скаржник не вказує яку саме норму/норми права застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, стосовно застосування якої/яких у подібних правовідносинах Верховним Судом викладено правовий висновок у наведених постановах, та який не був врахований при ухваленні оскаржуваної постанови. Суд звертає увагу на те, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки у даній справі позов поданий у 2023 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 684,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн. Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Враховуючи наведене, за подання касаційної скарги у даному випадку судовий збір підлягав сплаті у сумі 5 368,00 грн, а саме 2 684,00 грн * 200%. Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору. Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом: - викладення належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: навести норму/норми права (пункт, частину, статтю), яку невірно застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, висновок щодо застосування якої/яких міститься у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19 та від 15.02.2024 у справі № 911/2739/22, який не врахував суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови; - надання Суду документу про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 922/5348/23 в установленому законом порядку та розмірі, а саме в сумі 5 368,00 грн. Суд також звертає увагу скаржника, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Однак, до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасниками справи відповідно до вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Відповідно до частини 2 статті 294 Господарського процесуального кодексу України до відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження. Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 922/5348/23 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко