Постанова Одеський апеляційний суд № 495/7524/22

Номер провадження: 22-ц/813/4828/24 Номер провадження 22-ц/813/4947/24 Справа № 495/7524/22 Головуючий у першій інстанції Заверюха В.О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.10.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С., за участю: секретаря Козлової В.А., представника ОСОБА_1 адвоката Царенка О.О., апелянта ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року та на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 лютого 2024 року, ухвалених під головуванням судді Заверюхи В.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, встановив: 26.09.2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), а саме: на лікування у розмірі 20 746 грн., шкоди завданої втратою доходу у розмірі 85 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 24.10.2021 року о 11.30 год., по вул.Шабська, в с. Салгани, Білгород-Дністровського району, Одеської області, відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Рено Трафік», д/н НОМЕР_1 , при повороті ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Фольксваген Поло», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, та скоїв з останнім зіткнення. Позивач знаходився в салоні автомобіля марки «Фольксваген Поло», д/н НОМЕР_2 , в якості пасажира, на передньому пасажирському сидінні. Внаслідок ДТП позивач отримав фізичні ушкодження в лобовій та тіменній частині голови, шиї та була пошкоджена ліва нога. Зразу ж на місці події до позивача підійшов водій ОСОБА_3 та попросив сказати, що позивач значних ушкоджень не отримав, оскільки йому загрожувало порушення кримінального провадження та скасування візи моряка. Відповідач запевнив позивача, що всі витрати на відновлення здоров`я компенсує. При цій розмові біля позивача знаходилися його знайомі, які можуть дати покази як свідки. В процесі з`ясування обставин ДТП позивачу стало відомо, що автомобіль «Рено Трафік», д/н НОМЕР_1 , застрахований 17.02.2021 року в AT «СГ «ТАС» по полісу №Р\ НОМЕР_3 . Далі позивач вказав, що цього ж дня, через кілька годин, йому стало зле і він був вимушений звернутися до Білгород-Дністровської міської лікарні та був направлений до травматологічного відділення, де було діагностовано травму голови та направлено на рентгенограму, після якої позивачу було рекомендоване звернення до невропатолога. Після огляду лікарем-невропатологом у позивача було діагностовано травму голови та надані рекомендації щодо лікування та введення необхідних ліків. Усі звернення до травматолога, невропатологів, офтальмолога, сімейного лікаря зафіксовані у медичних документах. Фактично з 25.10.2021 по 10.01.2022 рік позивач проходив інтенсивне лікування, на яке за фіскальними чеками ним було витрачено 20 746,00 грн. Під час лікування позивач неодноразово звертався до винуватця ДТП з проханням про надання матеріальної допомоги на ліки, але останній на зустріч не приїхав. Ще раз позивач спробував зустрітися з відповідачем та на зустрічі відповідач пообіцяв позивачу, що виплатить 15 000,00 грн., а решту пізніше Але коли позивач прийшов у визначений відповідачем день, останній заявив, що грошей в нього немає і фактично від своєї обіцянки він відмовився. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 , як винуватець в ДТП, повинен компенсувати позивачу всі понесені затрати на лікування та відновлення його здоров`я. Крім того, напередодні ДТП позивач, як приватний підприємець, уклав договір №15 від 15.10.2021 року про монтаж паркану металевого секційного у ГК «Віраж 11» на загальну суму 284 133,57,00 грн., до якої входить вартість робіт позивача у розмірі 85 000,00 грн. Вартість робіт у сумі 85 000,00 грн. позивач не зміг отримати, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та лікуванням і на підставі вище вказаного, просив стягнути з відповідача вказану суму. Зважаючи на те, що позивач отримав фізичні ушкодження, через що страждав як фізично, так і психологічно, став погано спати, у його постійно болить голова, з`являються панічні атаки, періодично слабішає зір та ту обставину, що фактично з 25.10.2021 року по 10.01.2022 року був змушений проходити інтенсивне лікування, витрачати час на відвідини лікарських закладів, а тому позивач вважає, що отримав істотну моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., які йому має відшкодувати відповідач ОСОБА_3 . Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено (т.1, а.с.146-153). Крім того, додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2024 року стягнуто з позивача на користь відповідача витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 10 000,00 грн. (т.1, а.с.169-172). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2024 року та додаткового рішення суду від 15.02.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.175-182). Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за участю представника ОСОБА_1 адвоката Царенка О.О., та апелянта ОСОБА_2 , у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.3-11). У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції. На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду (т.1, а.с.198-199), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у режимі відеоконференції за участю апелянта, представника відповідача та у відсутність інших учасників справи. При цьому жоден із учасників справи, які приймали участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, в режимі відеоконференції, не заперечували слухати справу у відсутність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4 . Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив, із того, що позивачем не було надано належних доказів, що він отримав тілесні ушкодження саме внаслідок ДТП, яка сталася 24.10.2021 року та надані докази не підтверджують безпосередній причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою, яка завдану позивачу (т.1, а.с.146-153). Але, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Для відшкодування шкоди за правилами цієї статті враховуються наступні факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою (шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди), вина особи, в результаті діяння якої була завдана шкода, крім виключних випадків, визначених законодавством. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Так, з матеріалів справи вбачається, що 24.10.2021 року о 11.30 год. по вул.Шабська, в с. Салгани, Білгород-Дністровського району, Одеської області, відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Рено Трафік», д/н НОМЕР_1 , при повороті ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Фольксваген Поло», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого ОСОБА_3 скоїв з останнім зіткнення. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.10.2021 року ОСОБА_3 був визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності за 124 КУпАП (т.1, а.с.8). Крім того, по факту вказаної ДТП було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162240001242, де ОСОБА_2 визнаний потерпілим. Однак, до теперішнього часу дана кримінальна справа не закінчена та не передана до суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.06.2024 року було витребувано від СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області кримінальне провадження №12022162240001242 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України по факту ДТП, що відбулася 24.10.2021 року (т.1, а.с.221). Проте, ухвала Одеського апеляційного суду від 03.06.2024 року про витребування доказів станом на 15.10.2024 року не була виконана та кримінальне провадження № 12022162240001242 до Одеського апеляційного суду не надійшло. Разом з тим, до апеляційної скарги апелянтом ОСОБА_2 була додана копія протоколу від 25.10.2022 року про допит потерпілого ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження № 12022162240001242, згідно якого ОСОБА_2 дав пояснення, що 24.10.2021 року о 11.30 год. по вул. Шабська, в с. Салгани Білгород-Дністровського району, Одеської області, відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Рено Трафік», д/н НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Поло», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Під час ДТП ОСОБА_2 знаходився в салоні автомобіля марки «Фольксваген Поло», д/н НОМЕР_2 , в якості пасажира, на передньому пасажирському сидінні (т.1, а.с.180-187). Таким чином, аналізуючи докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що саме внаслідок ДТП, що сталася 24.10.2021 року з вини відповідача ОСОБА_3 , позивачу ОСОБА_2 були завдані фізичні ушкодження і саме з цих підстав останній проходив інтенсивне лікування у період з 25.01.2021 року по 10.01.2022 року (т.1, а.с.17-25), за яке позивачем було сплачено 20 746,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (т.1, а.с.26-35). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_2 про те, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 йому було завдано ушкодження здоров`я, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому рішення суду від 05.02.2024 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20 746,00 грн. підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Що стосується позовних вимог, в частині відшкодування упущеної вигоди, у розмірі 85 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, у тому числі, доходів, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. За змістом вказаних приписів ЦК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. Порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі матеріальних збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Позивач також має довести , що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Так, в своїй позовній заяві позивач ОСОБА_2 посилаючись на те, що внаслідок ушкодження здоров`я та лікування він не зміг отримати дохід у розмірі 85 000,00 грн. На підтвердження своїх доводів позивачем було надано договір від 15.10.2021 року, украдений між СПД ОСОБА_2 та ГК «Віраж11», калькуляцію робіт, лист ОСОБА_2 на адресу ГК «Віраж11» про перенесення виконання робіт на інший строк у зв`язку з ушкодженням здоров`я та відповідь ГК «Віраж11» (т.1, а.с.36-39). Разом, з тим, само собі лише посилання на наявність договору про замовлення робіт, не дає підстави вважати, що невиконання цих робіт пов`язане саме із ушкодженням здоров`я, яке позивач отримав внаслідок ДТП, що сталася 24.10.2021 року і що він дійсно мав отримати дохід в розмірі 85 000 грн., однак з вини відповідача ОСОБА_3 не зміг його отримати. При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування на його користь зі ОСОБА_3 упущеної вимоги в розмірі 85 000 грн. слід відмовити Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом п.п. 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.01.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зважаючи на те, що позивачу були спричинені моральні страждання, які полягали у моральних стражданнях з приводу ушкодженням здоров`я, зміни укладу його життя, з урахуванням обставин справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Що стосується апеляційної скарги на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2024 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягуючи з позивача на користь відповідача витрати пов`язані із правничою допомогою у розмірі 10 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що у задоволенні позовних було відмовлено у повному обсязі, та такі витрати підтверджені належними доказами (т.1, а.с.170-171). Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 19,74%, додаткове рішення суду від 15.02.2024 року підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення, яким слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 8 026,00 грн. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваних судових рішень та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.02.2024 року та додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2024 року скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 20 746,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вже зазначалось, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на 19,74%, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи у загальному розмірі 642,46 грн. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року та додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 лютого 2024 року скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , матеріальну шкоду у розмірі 20 746,00 (двадцять тисяч сімсот сорок шість гривень 00 копійок) та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень). Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанціях у розмірі 642,46 (шістсот сорок дві гривні 46 копійок). Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судові витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 8 026,00 грн. (вісім тисяч двадцять шість гривень 00 копійок). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25.10.2024 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда О.С. Комлева Є.С. Сєвєрова