Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/11918/24

Справа № 991/11918/24 Провадження 1-кс/991/11987/24 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 18 жовтня 2024 року                                                                         м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000167 від 01.04.2021, ВСТАНОВИВ: 16.10.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2024 було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . 1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування У поданому клопотанні адвокат просить скасувати арешт накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.08.2024 у справі №991/7148/24 у межах кримінального провадження № 52021000000000167 від 01.04.2021, на 1/2 частину майна яке на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 , а саме: - домоволодіння, площею 75,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - будинок, площею 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - автомобіль Land Rover Range Rover Evogue, д.н.з. НОМЕР_1 . Водночас, адвокат зауважує, що ОСОБА_4 не має стосунку до кримінального провадження № 5202100000000167 від 01.04.2021, не набувала статусу підозрюваної або особи, яка несе матеріальну відповідальність за дії підозрюваного. Адвокат зазначає, що з метою ознайомлення з матеріалами справи №991/7148/24 він звернувся з відповідною заявою до Вищого антикорупційного суду, однак у відповідь отримав відмову. При цьому, за результатом пошуку у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали по справі №991/7148/24, адвокатом було встановлено, що у відкритому реєстрі міститься лише один документ з подібними реквізитами - ухвала по справі № 991/7124/24, провадження 1-кс/991/7148/24, зміст якої не відповідає змісту отриманої ОСОБА_4 ухвали, якою на її майно накладено арешт, і взагалі стосується зовсім іншого кримінального провадження. Встановлені обставини, на переконання адвоката, свідчать про те, що отриманий ОСОБА_4 документ ухвала Вищого антикорупційного суду від 14.08.2024 у справі №991/7148/24, прийнятий з порушенням вимог КПК України, а тому накладений на майно останньої арешт є незаконним та підлягає скасуванню. 2.Позиції учасників у судовому засіданні Представник власниці майна адвокат ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити з викладених в ньому підстав. Детектив НАБУ ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні клопотання, зазначивши, що арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7 накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбачено відповідне покарання. Детективом зазачено, що майно на яке накладено арешт, набуте ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у шлюбі, а тому належать до спільної сумісної власності подружжя і, як наслідок, виходячи з загального аналізу положень ст. 60-63 СК України та ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, на нього може бути накладено арешт. З огляду на зазначене, детектив переконаний, що арешт накладений обґрунтовано та у його застосуванні потреба на цей час не відпала, оскільки існує загроза відчуження арештованого майна на користь інших осіб, що уможливить уникнення підозрюваною конфіскації майна, як виду покарання. 3.Оцінка та висновки слідчого судді Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано. У клопотанні адвокат зазначає про те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, а тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокатом підстави для скасування арешту. Так, слідчий суддя встановив, що у межах кримінального провадження №52021000000000167 від 01.04.2021 ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 14.08.2024 (справа №991/7148/24, провадження №1-кс/991/7172/24) було накладено арешт на майно, зокрема частини рухомого та нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_4 . Із вказаної ухвали вбачається, що арешт був накладений із метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання у разі його призначення. Оцінюючи можливість накладення арешту на вказане майно слідча суддя виходила з того, що у межах кримінального провадження №52021000000000167 від 01.04.2021 ОСОБА_6 26.02.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом заволодіння службовими особами АТ «Укрзалізниця», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою з представниками ТОВ «Аналіт-Технобуд» грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» в особливо великому розмірі під час придбання товариством пневматичного інструменту за результатами відкритих торгів протягом 2018-2021 років, оскільки конфіскація майна передбачена у санкції інкримінованого підозрюваному злочину, як обов`язкове додаткове покарання. Тож, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_6 . Також, слідчою суддею була встановлена необхідність накладення арешту на майно, придбане ОСОБА_4 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 , з огляду на те, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та відсутності доказів, які б свідчили про те, що вказане майно чи його частина є особистою приватною власністю ОСОБА_4 . Вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту на майно ОСОБА_4 , слідчий суддя виходить з такого. Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації як виду покарання. При цьому, за вказаною підставою, арешт накладається лише 1) на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, 2) за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Водночас, адвокат зауважив, що ОСОБА_4 не є підозрюваною в кримінальному провадженні №52021000000000167 від 01.04.2021 та не несе матеріальної відповідальність за дії свого чоловіка ОСОБА_6 . Так, згідно з положеннями ст. 368 ЦК України, спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте ними за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями ст. 60 СК Українипередбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними під час шлюбу, закріплені в ст. 368 ЦК України. Зокрема, визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмові формі. При цьому спільна сумісна власність подружжя належить подружжю незалежно від того, на чиє ім`я видано та оформлено документи. Отже, щодо майна, набутого за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. При вирішенні питання щодо поділу майна суд, серед іншого, має встановити обставини придбання спірного майна. Водночас, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є час його набуття, джерело набуття, мета придбання тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При цьому, ч. 1 ст. 73 СК України визначено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Слідчим суддею встановлено, що 21.09.2001 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, про що зроблено актовий запис № 1212. При цьому, з наданих адвокатом пояснень встановлено, що наразі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебувають у шлюбі, розірвання шлюбу або виділення часток майна подружжя не відбувалось, шлюбний договір не укладався. Отже, враховуючи, що доказів зворотного надано не було, слідчий суддя констатує, що з 21.09.2001 підозрюваний ОСОБА_6 перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 , а тому за загальним правилом, встановленим ст. 60 СК Українита ст. 368 ЦК Українимайно, набуте, як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_4 належить їм на праві спільної сумісної власності. На підставі наданих детективом матеріалів, зокрема інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної картки транспортного засобу встановлено, що у власності ОСОБА_4 перебуває домоволодіння, площею 75,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу №534 від 18.06.2008 та будинок, площею 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу №5762 від 03.10.2006.Також було встановлено, що з 01.06.2013 у власності ОСОБА_4 перебуває автомобіль Land Rover Range Rover Evogue, д.н.з. НОМЕР_1 . Разом з тим, слідчий суддя відзначає, що адвокатом не надано доказів того, що вказане рухоме та нерухоме майно є виключно особистою приватною власністю дружини підозрюваного, а тому враховуючи наведені вище законодавчі положення, спірне майно вважається спільною сумісною власністю подружжя, хоча і зареєстроване за ОСОБА_7 . Отже, з метою забезпечення можливої конфіскації може бути накладено арешт в тому числі і на майно підозрюваного ОСОБА_6 , яке набуте його дружиною ОСОБА_4 за час шлюбу і є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки у випадку визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину суд може прийняти рішення про звернення стягнення на належну підозрюваному частку у такому майні. Також слідчий суддя наголошує, що відсутність в Єдиному реєстрі судових рішень у відкритому доступі тексту ухвали Вищого антикорупційного суду від 14.08.2024 у справі №991/7148/24 пов`язане з тим, що слідча суддя дослідивши матеріали справи, встановила, що вони містять відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, тому керуючись п. 4 ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 172, ст. 222 КПК України, прийняла рішення про здійснювати розгляд клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні, без виклику власників майна, оскільки вважала це необхідним з метою забезпечення арешту майна, та з оприлюдненням судового рішення в порядку ст. 2 ЗУ «Про доступ до судових рішень». При цьому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про доступ до судових рішень» інформація, що міститься в судовому рішенні, для забезпечення захисту якої розгляд справи відбувався у закритому судовому засіданні підлягає подальшому захисту від розголошення, відтак належить до відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу. З урахуванням цього та у відповідності до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про доступ до судових рішень» судове рішення у справі оприлюднюється з виключенням інформації, яка підлягає захисту від розголошення. Отже, твердження адвоката про незаконність отриманої ОСОБА_4 паперової копії ухвали Вищого антикорупційного суду від 14.08.2024 у справі №991/7148/24, адже ухвала з аналогічними реквізитами відсутня в Єдиному реєстрі судових рішень, є надуманими та спростовуються наявними у справі матеріалами. Враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя доходить висновку, що арешт на майно ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 14.08.2024 (справа №991/7148/24, провадження №1-кс/991/7172/24) є обґрунтованим, а тому відсутні, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, підстави для його скасування. З огляду на викладене та керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ: 1.Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000167 від 01.04.2021, залишити без задоволення. 2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1