Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/9349/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/9349/23 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого судді Трояновської Г.С. суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М., з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/9349/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Стрілецької О.В. у м. Житомирі в с т а н о в и в: У вересні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Mоnobank» від 09.09.2019 у розмірі 102 493,35 грн та судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що mоnobank це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Банк вказує, що після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Зазначає, що разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. Стверджено, що за рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Вказує, що умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Зазначає, що 09.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету заяву до договору про надання банківських послуг від 09.09.2019. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті-заяві позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Відтак вважає, щ 09 вересня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 50 000 грн у вигляді встановлено кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Взятий на себе обов`язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Зазначає, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 01.08.2023 становить 102 493,35 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 102 493,35 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн. Посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просило позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь банку зазначену заборгованість, а також судові витрати. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 вересня 2019 року, яка станом на 11.06.2024 року становить 33043,82 грн, та судовий збір в сумі 865,32 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту монобанк, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, Правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Вказує, що судом першої інстанції було не повністю досліджено анкету-заяву, розрахунок заборгованості та умови укладеного між сторонами договору, що призвело до невірного вирішення спору. Вказує, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Зазначає, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Звертає увагу на те, що доказів, які б спростували правильність надано банком розрахунку заборгованості за кредитним договором боржником не надано. Зазначає, що будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду альтернативний розрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку. Враховуючи вищевикладене просить оскаржуване рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Ляхов О.В. просить апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю предмета спору. Зауважує, що у заяві від 09.09.2019 процентна ставка не зазначена. Після винесення рішення, відповідачкою було сплачено 10900,00 грн., а саме по 5000,00 грн. 12.07.2024, 21.07.2024, а також 900,00 грн. 24.07.2024. Враховуючи зазначені позиції, у відповідача на даний момент існує переплата в розмірі 6900,00 грн. (50000-46000,00-10900,00=-6900,00 грн.) Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 09.09.2019 між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг (а.с.12). Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді. До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «Універсал Банк» (а.с. 13-25). Відповідно до довідки про наявність рахунку від 13 листопада 2023 року, у ОСОБА_1 наявний рахунок НОМЕР_2 , тип рахунку «Чорна карта» (а.с.67). Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 13 листопада 2023 року, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн (а.с.68). Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.08.2023 заборгованість становить 102 493,35 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 102 493,35 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн (а.с.9-11). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що дослідивши надані сторонами докази в обгрунтування заявлених вимог і заперечень, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що на підставі ст. ст. 633, 634, 1054 ЦК України відповідачка отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну карту, а також отримала грошові кошти на кредитну карту шляхом переведення витрат в розстрочку, які підлягають поверненню позивачу. Зі змісту виписки по рахунку вбачається, що в загальну заборгованість за кредитом включені відсотки на суму 23449,53 грн, нараховані за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, підстав для стягнення яких судом не встановлено, а відтак заборгованість, заявлена до стягнення позивачем, підлягає зменшенню на зазначену суму. Згідно долучених представником відповідача платіжних інструкцій вбачається, що відповідачка після звернення позивачем з позовом вносила кошти на кредитну карту в рахунок погашення заборгованості за кредитом 16.09.2023 та 07.10.2023 по 3000,00 грн; по 5000,00 грн 14.10.2023, 28.11.2023, 28.10.2023, 08.12.2023, 14.11.2023, 14.03.2024, 12.04.2024, 26.04.2024, що разом становить 46000,00 грн (а.с. 100-103, 150-152).Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за неналежне виконання грошового зобов`язання станом на 11.06.2024 в сумі 33043,82 грн, яка обрахована судом наступним чином: 102493,35 грн (заявлений до стягнення борг за кредитом) - 23449,53 грн (неправомірно нараховані відсотки) - 46000,00 грн (сплачені грошові кошти відповідачкою ОСОБА_1 після подачі позивачем позову). Суд вважає, що розмір заборгованості в сумі 33043,82 грн підтверджується належними і допустимими доказами. Також суд визнає суперечливою позицію самого представника відповідача в частині наведеного ним в поясненнях розрахунку (52493,35 (сума на картковому рахунку відповідачки станом на 22.04.2023) - 23449,53 грн (списані відсотки) - 31000,00 грн (платежі відповідачки станом на 09.01.2024), що дорівнює - 1956,18 грн, згідно якого представник вказує, що в такому випадку заборгованість відсутня взагалі, відповідачка борг сплатила, по карті наявна переплата. При цьому в подальшому 14.03.2024, 12.04.2024, 26.04.2024 відповідачка здійснила три платежі на 15000,00 грн, що на переконання суду вказує на визнання нею заборгованості за тілом кредиту. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг «Mоnobank». Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В матеріалах справи міститься виписка за рахунком ОСОБА_1 , яка надавалася позивачем до суду першої інстанції та з якої вбачаються операції за карткою, зокрема, численні зняття готівкових коштів, поповнення карткового рахунку. Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що надані АТ «Універсалбанк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач, відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувалася кредитними коштами, наданими їй у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом. З розрахунку заборгованості за договором б/н від 09.09.2019, укладеного між «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , слідує, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість. Станом на 01.08.2023 заборгованість за наданим кредитним договором становить 102 493,35 грн. Разом з тим, з метою перевірки правильності та об`єктивності суми заборгованості перед банком, колегія суддів здійснила аналіз виписки по картковому рахунку відповідача у сукупності з наданим банком розрахунком заборгованості. Альтернативного розрахунку заборгованості від відповідача не надходило. Так, вбачається, що за період з 09.09.2019 року по 22.04.2023 року відповідач використала кредитні кошти на загальну суму 419 571,40 грн, а на погашення заборгованості внесена сума 317078,05 грн. Заборгованість за тілом кредиту становить 102 493,35 грн. Разом з тим з виписки по рахунку вбачається, що з рахунку ОСОБА_1 регулярно списувалися відсотки за користування кредитними коштами, що не передбачено у анкеті-заяві №б/н від 09.09.2019, оскільки процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами. Зі змісту виписки по рахунку вбачається, що в загальну заборгованість за кредитом включені відсотки на суму 23449,53 грн, нараховані за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, підстав для стягнення яких судом не встановлено, а відтак суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про зменшенню заборгованості на зазначену суму. Згідно долучених представником ОСОБА_1 адвокатом Ляховим О.В. платіжних інструкцій вбачається, що відповідачка після звернення позивача з позовом вносила кошти на кредитну карту в рахунок погашення заборгованості за кредитом 16.09.2023 та 07.10.2023 по 3000,00 грн; по 5000,00 грн 14.10.2023, 28.11.2023, 28.10.2023, 08.12.2023, 14.11.2023, 14.03.2024, 12.04.2024, 26.04.2024, що разом становить 46000,00 грн (а.с. 100-103, 150-152). Отже, з урахуванням наданих сторонами доказів, у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь АТ «Універсалбанк» 33043,82грн, які фактично використані відповідачем з карткового рахунку та не повернуті банку. Доводи відзиву до уваги апеляційним судом не беруться, оскільки апеляційний суд розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Окрім того апеляційний суд переглядає справу на час його постановлення, а тому доводи сторони відповідачки щодо погашення заборгованості на суму 15 000грн 27.09.2024, 12.10.2024 та 23.10.2024 не заслуговують на увагу. Такі аргументи та докази на їх підтвердження мають бути враховані на стадії виконання судового рішення. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними. Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді