Постанова 4857 № 380/13681/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13681/24 пров. № А/857/23044/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Запотічного І.І. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Олексів Н.М.; від відповідача - Уніят І.І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Олексів Наталії Миронівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 35 хв. 13.08.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 14.08.2024р.),- В С Т А Н О В И В: 17.06.2024р. (згідно з відомостями ярлика на поштовому відправленні) представник адвокат Олексів Н.М., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила поновити строк звернення до суду; визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. № Ф-5381-55 від 04.11.2019р. про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539 грн. 26 коп.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (а.с.1-7, 32). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, первинно призначено судом першої інстанції до розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.34 і на звороті). Відповідно до ухвали суду від 12.07.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (а.с.47 і на звороті). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Львівській обл. № Ф-5381-55 від 04.11.2019р. про сплату боргу (недоїмки); стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.93-95). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській обл., утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби /ДПС/, який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.98-103). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що в ІС «Податковий блок» у реєстрі страхувальників є відсутньою інформація щодо наявності у позивача пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». За позивачем обліковується податковий борг в загальній сумі 37135 грн. 68 коп. Оскільки скасування податкової вимоги не скасовує суму податкового боргу, яка була підставою для виставлення скасованої податкової вимоги, тому висновки позивача викладені в позовній заяві є безпідставними і суперечать нормам чинного законодавства. Також суду слід звернути увагу на те, що позивач не представив доказів його припинення як фізичної особи-підприємця; 15.05.2024р. проведено державну реєстрацію припинення, однак у зв`язку з наявністю податкового боргу останній не знятий з обліку. Представник позивача адвокат Олексів Н.М. скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці (а.с.122-126). Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, починаючи з 28.01.2008р., позивач ОСОБА_1 (до 21.05.2014р. мав прізвище ОСОБА_3 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець /ФОП/; перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській обл. (Шевченківський р-н м.Львова) (а.с.12). 15.05.2024р. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , однак останній не знятий з податкового обліку через наявність податкового боргу (а.с.43-44). Відповідач ГУ ДПС у Львівській обл. сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5381-55 від 04.11.2019р., згідно якої станом на 31.10.2019р. заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску ОСОБА_4 становить 26539 грн. 26 коп. (а.с.19). Остання скерована засобами поштового зв`язку на адресу позивача, однак не отримана останнім по причині відсутності (непроживання) адресата (а.с.20). Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.10.2019р. заборгованість ОСОБА_4 по єдиному внеску виникла за рахунок несплати ЄСВ за період 2017 року по ІІІ квартал 2019 року, а саме: 8448 грн. (нарахування єдиного внеску № 3700131/ev від 09.02.2018р., термін сплати 09.02.2018р. (нараховано за 2017 рік); 2457 грн. 18 коп. нарахування єдиного внеску № 6623258/еv від 19.04.2018р., термін сплати 19.04.2018р. нараховано за І квартал 2018 року); 2457 грн. 18 коп. нарахування єдиного внеску № 8010514/ev від 19.07.2018р., термін сплати 19.07.2018р. нараховано за ІІ квартал 2018 року); 2457 грн. 18 коп. нарахування єдиного внеску № 9406122/ev від 19.10.2018р., термін сплати 19.10.2018р. (нараховано за ІІІ квартал 2018 року); 2457 грн. 18 коп. нарахування єдиного внеску № 679788/ev від 21.01.2019р., термін сплати 21.01.2019р. (нараховано за IV квартал 2018 року); 2754 грн. 18 коп. нарахування єдиного внеску № 3597450/ev від 19.04.2019р., термін сплати 19.04.2019р. (нараховано за І квартал 2019 року); 2754 грн. 18 коп. нарахування єдиного внеску № 5072701/ev від 19.07.2019р., термін сплати 19.07.2019р. (нараховано за ІІ квартал 2019 року); 2754 грн. 18 коп. нарахування єдиного внеску № 6550264/ev від 21.10.2019р., термін сплати 21.10.2019р. (нараховано за ІІІ квартал 2019 року) (а.с.40-41). Водночас, позивач є особою з інвалідністю (ІІІ група, інвалідність з дитинства) та отримує державну соціальну допомогу, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 616343 від 07.09.2022р., посвідченням № 916, виданим Управлінням соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської обл. 01.05.2014р., довідкою про отримання допомоги № 02-2086 від 15.05.2024р., відповідно до якої позивачу з 05.05.2011р. довічно призначено допомогу особі з інвалідністю з дитинства ІІІ група (а.с.22-24, 63-65). Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є особою з інвалідністю (ІІІ група, інвалідність з дитинства) та отримує державну соціальну допомогу, тому останній звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про задоволення заявленого позову, з огляду на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України № 2464-VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015р. /Інструкція № 449/, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р. /Порядок № 435/(в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Відповідно до пп.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 4 ч.1 ст.4 цього Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з ч.4 ст.4 зазначеного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи зазначене, необхідними умовами для застосування положень ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як слідує з матеріалів справи, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК № 616343 від 07.09.2022р., посвідчення № 916, виданого Управлінням соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської обл. 01.05.2014р., довідки про отримання допомоги № 02-2086 від 15.05.2024р. позивач ОСОБА_4 є особою з інвалідністю (ІІІ група, інвалідність з дитинства) та отримує державну соціальну допомогу. З огляду на зазначене, позивач ФОП ОСОБА_4 звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Разом з тим, відповідно до п.3 розділу IV Інструкції № 499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Згідно з п.3 розділу VI вказаної Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Відповідно до п.6 розділу VI зазначеної Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом. Згідно з п.3 розділу ІІІ Порядку № 435 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік. Відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку № 435 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Пунктом 16 розділу ІІ Порядку № 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Виключення із вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на зазначене, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як слідує з матеріалів справи, позивач не подавав заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів; договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з ним не укладався, тому в позивача є відсутнім обов`язок сплачувати єдиний внесок за період 2017 рік ІІІ квартал 2019 року. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, однак положення Основного закону не визначають спеціальних строків звернення до суду у справі про оскарження вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску. Відповідно до положень абз.4 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску (абз.5, 6 ч.4 ст.25 вказаного Закону). Абзацом 8 ч.4 ст.25 вказаного Закону визначено порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. За змістом абз.9 ч.4 ст.25 наведеного Закону у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що встановлений абз.9 ч.4 ст.25 вказаного Закону строк для платника податків, протягом якого останній може оскаржити вимогу в судовому порядку у взаємозв`язку із положеннями ст.122 КАС України, становить десять днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.01.2019р. у справі № 802/983/18-а, від 17.07.2019р. (справа № 0740/1050/18), від 08.08.2019р. (справа № 480/106/19), від 12.02.2020р. (справа № 480/1192/19), від 19.03.2020р. (справа № 140/1757/19). Із змісту заявленого позову слідує, що ОСОБА_4 фактично дізнався про наявність вимоги про сплату боргу (недоїмки) в травні 2024 року, після чого вжив заходів для звернення до суду із розглядуваним позовом. Відповідачем у відзиві та апеляційній скарзі не наведено жодних доводів стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду поважними (а.с.38-39, 98-103). Приймаючи до уваги фактичне поновлення судом строку звернення до суду, належність позивача до осіб з інвалідністю, колегія суддів вважає, що строк звернення до суду із вимогами щодо оскарження вимоги ГУ ДПС у Львівській обл. № Ф-5381-55 від 04.11.2019р. пропущений ОСОБА_4 з поважних причин. Окрім цього, колегія суддів вважає уточнити правовий статус позивача як сторони по справі та вважає, що стороною по справі є ОСОБА_4 . Такий висновок слідує з того, що відповідно до приписів ст.ст.46, 48 КАС України належним є позивач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність позивача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, належним позивачем є особа, якій належить право вимоги, а також є учасником розглядуваних правовідносин. Водночас, саме фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування») та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (п.5-1 ч.1 ст.4 названого Закону) звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Зміст спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) не визначає суб`єктом відповідальності ФОП ОСОБА_5 , однак вказує на ОСОБА_5 . На момент звернення до суду із розглядуваним позовом проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 (з 15.05.2024р.). За таких обставин колегія суддів вважає, що належним позивачем є саме фізична особа ОСОБА_4 . Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, зазначені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений судом спосіб. За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги підставними та обґрунтованими, а тому такі підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Львівській обл., утворене як відокремлений підрозділ ДПС. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2024р. в адміністративній справі № 380/13681/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Львівській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 24.10.2024р.