Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/162/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/162/24 пров. № А/857/16803/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Слободян І.М. за участю представників: відповідача Гончар Б.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року (головуючий суддя Кисильова О.Й., м. Львів) у справі №380/162/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 03.01.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення та виплати позивачу з 05.01.2016 по 17.10.2016 надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури»; зобов`язати відповідача здійснити з 05.01.2016 по 17.10.2016 перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, виходячи з надбавки за вислугу років у розмірі відповідних відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», з урахуванням виплачених сум. Позов обгрунтовує тим, що з серпня 2006 року по серпень 2012 року та з лютого 2015 року по грудень 2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та органах прокуратури, у тому числі військових прокуратурах. Наказом Міністра оборони України від 13.12.2019 №709 підполковник юстиції ОСОБА_2 звільнений з військової служби, а наказом від 20.12.2019 № 1189-вк виключений зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та всіх видів забезпечення з 31.12.2019. Станом на 01.01.2016 строк військової служби позивача складав понад 9 повних календарних років, а станом на 01.08.2016 - 10 повних календарних років. Зауважує, що статтею 27 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII встановлені відмінності правового статусу прокурорів військової прокуратури, які проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне га інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, та інших прокурорів. Покликаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», позивач зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визначено розмір надбавки за вислугу років від 5 до 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням. Розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям при вислузі років від 5 до 10 років становить 20 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, а при вислузі від 10 до 15 років - 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням. Натомість відповідач, при виплаті позивачу надбавки за вислугу років, застосовував приписи постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури" та у період 05.01.2016 по 17.10.2016 виплачував позивачу надбавку за вислугу років у розмірі відповідного відсотку посадового окладу, хоча повинен був виплачувати таку надбавку в розмірі відповідного відсотку посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням. Такі дії відповідача призвели до виплати грошового забезпечення за спірний період у розмірі меншому, ніж позивачу належить, що на переконання позивача, є протиправним. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 05.01.2016 по 17.10.2016 надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури". Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.01.2016 по 17.10.2016, виходячи із надбавки за вислугу років у розмірі відповідних відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», з урахуванням виплачених сум. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлені правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Крім того, на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії. Апелянт вказує, що 05.01.2016 набрав чинності Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, який визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення стажу роботи, що дає право на одержання такої надбавки. Отже, з 05.01.2016 втратив чинність Порядок виплати надбавки за вислугу років, працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 №

425. З урахуванням викладеного, апелянт наголошує, що обчислення надбавки за вислугу років для військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури, у тому числі позивача, з 05.01.2016 відповідач здійснював відповідно до Порядку № 1090. У свою чергу, згідно із п. 3 Порядку № 1090 надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у ч. 7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Саме з урахуванням вимог вищевказаних нормативно-правових актів, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, позивачу була нарахована та виплачена надбавка за вислугу років. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги. Позивач заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Позивач з серпня 2006 року по серпень 2012 року та з лютого 2015 року по грудень 2019 року проходив військову службу у Збройних Силах України та органах прокуратури, у тому числі військових прокуратурах. З лютого 2015 року по жовтень 2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій прокуратурі Західного регіону України на посадах старшого прокурора і прокурора відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Західного регіону України, отримуючи грошове забезпечення у вказаній військовій установі. Наказом військового прокурора Західного регіону У країни від 09.02.2015 № 87к майор юстиції ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та з 10.02.2015 призначений на посаду старшого прокурора відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Західного регіону України. Наказом військового прокурора Західного регіону України від 14.07.2015 № 502к майор юстиції ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Західного регіону України. Наказом військового прокурора Західного регіону України від 19.10.2016 № 512к майор юстиції ОСОБА_1 виключений з 17.10.2016 зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України і всіх видів забезпечення і направлений для подальшою-проходження військової служби в Генеральну прокуратуру України. Наказом Міністра оборони України від 13.12.2019 № 709 підполковник юстиції ОСОБА_1 прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України звільнений з військової служби на підставі ст. 26 ч. 5 п. 2 п.п. "г" Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Наказом Генерального прокурора України від 20.12.2019 №1189-вк підполковник юстиції ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України і всіх видів забезпечення з 31.12.2019. Згідно із наказом Генерального прокурора від 17.03.2023 № 75 правонаступником військової прокуратури Західного регіону України є Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057). 21.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо порядку та умов виплати йому надбавки за вислугу років за 2016-2017 роки. У разі помилкового застосування у зазначений період постанови від 09.12.2015 № 1090 при нарахуванні надбавки за вислугу років, позивач просив здійснити перерахунок та виплату вказаної надбавки відповідно до Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294. 06.12.2023 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону надіслала позивачу лист-відповідь № 21-226 ВИХ-23, в якому зазначила, що обчислення надбавки за вислугу років для військовослужбовців, які проходили військову службу в органах прокуратури з 05.01.2016 здійснювалося на підставі Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090. Надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у ч. 7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Саме з урахуванням вимог указаних нормативно-правових актів ОСОБА_1 була нарахована надбавка за вислугу років, відтак, немає підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення за 2016-2017 роки відповідно до Постанови КМУ № 1294. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо встановлення та виплати позивачу у період з 05.01.2016 по 17.10.2016 надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням військової служби та правовий статус військовослужбовця врегульовані, зокрема, нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- XII (Закон № 2011- XII). Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаних із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призивом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб сержантського, старшинського і офіцерського складу. Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1697-VII військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби. Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад. Відповідно до ч. 8 ст. 81 Закону № 1697-VII грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Згідно із ч. 2 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Відповідно до ч. 4 ст. 83 Закону № 1697-VII на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії. Аналізуючи наведені приписи ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 83 Закону № 1697-VII у взаємозв`язку з положеннями ст. 2 Закону № 2232-ХІІ та ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, колегія суддів вказує, що військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом № 1697-VII, разом з тим вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону № 2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. У період з 05.01.2016 до 28.02.2018 надбавка за вислугу років, як складова грошового забезпечення для військовослужбовців була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова № 1294). Відповідно до п. 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. За змістом п. 6 Постанови № 1294 виплата надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу здійснюється в розмірах згідно з додатком 29 у відповідності до якого розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням при вислузі 25 і більше років становить 40%. Постанова № 1294 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (Постанова № 704), відповідно до пункту 2 якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до п. 6 Постанови № 704 виплата надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16, відповідно до якого у розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, при вислузі 25 і більше років становить 50%. 05.01.2016 набрав чинності Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 (Порядок № 1090), який визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення стажу роботи, що дає право на одержання такої надбавки. Відповідно до п. 5 Порядку № 1090 службовцям, іншим працівникам органів прокуратури (крім тих, що визначені у пунктах 3 і 4 цього Порядку) щомісячна надбавка за вислугу років обчислюється у відсотках посадового окладу залежно від періоду проходження служби (стажу роботи), до якого зараховується лише час роботи в органах прокуратури. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1153, внесені зміни до Порядку № 1090, який доповнений пунктом 3-1, згідно з яким військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців. Апеляційний суд вказує, що спір у цій справі виник з приводу виплати позивачу щомісячної надбавки за вислугу років у період з 05.01.2016 по 17.10.2016, виходячи лише із посадового окладу, як передбачено Постановою №1090, а не виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, як передбачено Постановою №1294 (втратила чинність 01.03.2018). Так, ч. 8 ст. 81 Закону № 1697-VII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Тобто, наведеною нормою визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури виплачується саме грошове забезпечення. Разом з тим, відносини в контексті виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах врегульовані ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 83 Закону № 1697-VII. Тобто, положення ч. 8 ст. 81 Закону № 1697-VII підлягають застосуванню у сукупності із ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 83 цього Закону, які містять пряму відсилку до спеціального законодавства, яке регулює виплату військовослужбовцям грошового забезпечення як складової гарантованого державою таким особам соціального захисту. Таким чином, визначення ч. 8 ст. 81 Закону № 1697-VII складу грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах на підставі цього Закону, тобто із визначенням посадового окладу відповідно до прокурорсько-слідчої посади, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату складових грошового забезпечення, зокрема, надбавки за вислугу років, відповідно до положень законодавчих актів про військову службу. Колегія суддів зауважує, що приписами Постанови № 1153 розмежований порядок нарахування надбавки за вислугу років військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури та іншим прокурорам. Тобто, лише після її прийняття дія Порядку № 1090 почала поширюватися на прокурорів військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, слідчих органів прокуратури та інших працівників органів прокуратури, водночас пунктом 3-1 цього Порядку визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців. Матеріалами справи встановлено, що у спірному періоді з 05.01.2016 по 17.10.2016 при виплаті грошового забезпечення позивача надбавка за вислугу років була нарахована та виплачена відповідачем, виходячи лише із посадового окладу ОСОБА_1 . Відтак, починаючи з 05 січня 2016 року обчислення позивачу надбавки за вислугу років за правилами Порядку № 1090 здійснювалося відповідачем безпідставно. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 05.01.2016 по 17.10.2016, виходячи із надбавки за вислугу років у розмірі відповідних відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, з урахуванням виплачених сум. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись 241, 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №380/162/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 23.10.24