Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/30796/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/30796/23 пров. № А/857/6938/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 140/30796/23 (головуючий суддя Денисюк Р. С., м. Луцьк) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,- ВСТАНОВИВ: 27 вересня 2023 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000404/2 від 15.06.2023, № UA205140/2023/000447/2 від 30.06.2023 В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що між Bielkom sp Z.o.o. (Польща) (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено контракт №01/03/23R від 01.03.2023 згідно якого продавець зобов`язувався постачати товари покупцю на умовах DAP Луцьк згідно інвойсів та по ціні зазначеній в інвойсах. З метою митного оформлення ввезеного товару було подано до митного органу митні декларації (далі - МД) №23UA205140046956U8 від 15.06.2023 (товар морква свіжа) та №23UA205140051611U6 від 29.06.2023 (товар цибуля свіжа) разом з передбаченим Митним кодексом України (далі МК України) переліком документів. Однак, Волинською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000404/2 від 15.06.2023, № UA205140/2023/000447/2 від 30.06.2023. З оскаржуваними рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000404/2 від 15.06.2023, №UA205140/2023/000447/2 від 30.06.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1119,61 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Волинською митницею, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнаною за вибраним декларантом методом, оскільки подані документи містять розбіжності. Такі розбіжності, на думку відповідача, є підставою для сумніву щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару. Декларанту була надана можливість і право спростувати ці розбіжності, однак декларант цього не зробив. Оскільки декларант не надав усіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. Митні декларації ціни яких були взяті за основу та вказані в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості є найближчі за часом оформлення до митних декларацій у даному випадку. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що 01.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) укладено контракт №01/03/2023R за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжі продовольчі товари, а саме: буряк свіжий, морква свіжа, цибуля свіжа, капуста свіжа та інші товари (далі товар), зазначені в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі. Ціни за одиницю товару встановлюються в польських злотих (PLN). Вартість тари включена у вартість товару. Загальна сума контракту складає 300 000 польських злотих. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100% передоплати шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, або післяоплата з відстроченням платежу до 90 календарних днів від дня поставки Товару, про що зазначається у виставлених проформах-інвойсах (п. 1.1.-1.2, 2.1-2.3 контракту). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «Інкотермс-2010» DAP м. Луцьк. Відгрузка товару повинна бути здійснена в термін 10-ти днів з моменту отримання повної оплати. На всі види товару продавець надає покупцеві комплект документів (підтверджують походження, якість, кількість) необхідний для вивезення товару за межі Республіки Польща (CMR, рахунок-фактура, пакувальний лист, сертифікат якості, інші документи необхідні для здійснення митного оформлення) (п. 3.1-3.3 контракту) (а.с. 14-15). Позивач - ФОП ОСОБА_1 на умовах контракту від 01.03.2023 №01/03/23R придбав у польської фірми Bielkom sp Z.o.o. товар: 1) морква свіжа продовольча ІІ сорт кількістю 17000 кг, вартістю 20400 PLN відповідно до рахунку-фактури від 14.06.2023 №02/06/2023 (а.с. 37); 2) цибуля свіжа продовольча врожай 2023 року ІІ сорт кількістю 20000 кг, вартістю 28000 PLN відповідно до рахунку-фактури від 28.06.2023 №05/06/2023 (а.с. 58). 15.06.2023 декларант для митного оформлення ввезеного на територію України товару «морква свіжа продовольча врожай 2022 року 2 сорт 17000 кг…» подав МД №23UA205140046956U8. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 20400 PLN. Митна вартість становить 180909,24 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 8,8681 грн за 1 PLN (а. с. 30-31). До вказаної МД було долучено такі документи: зовнішньоекономічний контракт №01/03/23R від 01.03.2023; рахунок-проформу від 14.06.2023 № 14/06/2023; рахунок-фактуру від 14.06.2023 №02/06/2023; сертифікат якості від 14.06.2023 №1; пакувальний лист від 14.06.2023 №2; автотранспортну накладну від 14.06.2023 №14062023; платіжну інструкцію від 14.06.2023 №150JBKLN6, лист від 15.06.2023 та інші. Також 29.06.2023 декларант для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Цибуля свіжа продовольча врожай 2023 року 2 сорт 20000 кг…» подав МД №23UA205140051611U6. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 28000 PLN. Митна вартість становить 250390 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 8,9425 грн за 1 PLN (а. с. 51-52). До вказаної МД було долучено такі документи: зовнішньоекономічний контракт №01/03/23R від 01.03.2023; рахунок-проформу від 27.06.2023 № 27/06/2023; рахунок-фактуру від 28.06.2023 №05/06/2023; сертифікат якості від 28.06.2023 №1; пакувальний лист від 28.06.2023 №5; автотранспортну накладну від 28.06.2023 №28062023; платіжну інструкцію від 27.06.2023 №153JBKLN6; фітосанітарний сертифікат від 28.06.2023 EU/PL/1049037; сертифікат з перевезення від 28.06.2023 № PL/MF/АТ0081888; лист від 29.04.2023 та інші. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту у всіх випадках запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші документи; копію декларації країни відправлення та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. На електронні повідомлення митниці декларант надав листи відправника від 15.06.2023, від 29.06.2023 про неможливість надання виписок з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару та прайс-листи, каталоги виробника товару для широкого кола осіб, оскільки це комерційна таємниця. Також повідомлено, що розрахунки за товар, зазначений в рахунках-фактурах від 14.06.2023 № 02/06/2023 та від 28.06.2023 № 05/06/2023 проведено у повному обсязі (а.с. 48, 69). Крім того, надав листи-пояснення ФОП ОСОБА_1 від 15.06.2023, від 29.06.2023 про відсутність інших документів (а.с. 43-47, 64-68). Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000404/2 від 15.06.2023, № UA205140/2023/000447/2 від 30.06.2023, а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002224, №UA205140/2023/002498 відповідно (а.с. 32-33, 53-54). Як зазначено у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України). Як визначено ч.ч.1 і 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України). Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України). Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України). У частині 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України. Як обумовлено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За правилами, встановленими ч.ч.4-8 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Уповноважена особа позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подала до митного органу ряд документів та застосувала перший метод визначення митної вартості за ціною договору. На переконання митного органу, існують розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах. Проте, апеляційний суд із такими доводами митного органу не погоджується з таких підстав. Дослідивши подані декларантом згідно із ч.2 ст.53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією та додатковими поясненнями, колегія судів приходить до переконання про те, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією та додатковими поясненнями документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №01/03/23R від 01.03.2023; рахунок-проформу від 14.06.2023 № 14/06/2023; рахунок-фактуру від 14.06.2023 №02/06/2023; сертифікат якості від 14.06.2023 №1; пакувальний лист від 14.06.2023 №2; автотранспортну накладну від 14.06.2023 №14062023; платіжну інструкцію від 14.06.2023 №150JBKLN6, лист від 15.06.2023; рахунок-проформу від 27.06.2023 № 27/06/2023; рахунок-фактуру від 28.06.2023 №05/06/2023; сертифікат якості від 28.06.2023 №1; пакувальний лист від 28.06.2023 №5; автотранспортну накладну від 28.06.2023 №28062023; платіжну інструкцію від 27.06.2023 №153JBKLN6; фітосанітарний сертифікат від 28.06.2023 EU/PL/1049037; сертифікат з перевезення від 28.06.2023 № PL/MF/АТ0081888; лист від 29.04.2023. Контрактом від 01.03.2023 №01/03/23R визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця. При цьому, у пункті 1.2 вказаного контракту сторонами погоджено, що асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі. Відповідно до пункту 2.3 контракту оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100% передоплати шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, або післяоплата з відстроченням платежу до 90 календарних днів від дня поставки Товару, про що зазначається у виставлених проформах-інвойсах. Відповідно до рахунків-фактур від 14.06.2023 №02/06/2023, від 28.06.2023 №05/06/2023 вартість товару становить 20400 PLN та 28000 PLN відповідно. Цими документами визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість та ціну. Ціна товару в рахунках-фактурах від 14.06.2023 №02/06/2023, від 28.06.2023 №05/06/2023 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140046956U8 та №23UA205140051611U6 На підтвердження попередньої оплати за товар у відповідності до умов поставки декларант надав митному органу платіжні інструкції від 14.06.2023, від 27.06.2023 (а.с. 36, 57) про оплату за товар на адресу іноземного контрагента коштів у сумі 20400 PLN та в сумі 28000 PLN. Також декларант на вимогу митниці надав листи-пояснення Bielkom sp Z.o.o. від 15.06.2023, від 29.06.2023, якими повідомлено, що розрахунки за товар, зазначений у рахунках-фактурах від 14.06.2023 №02/06/2023, від 28.06.2023 №05/06/2023 проведено у повному обсязі згідно платіжних доручень від 14.06.2023 № 150, від 27.06.2023 № 153; претензій по оплаті немає. Однією із підстав, якою відповідач обґрунтовує рішення про коригування митної вартості товарів, є та обставина, що місце зовнішньоекономічної операції Strzelin, (Польща) суперечить місцю завантаження товару, вказаному у товарно-транспортних накладних №14062023 від 14.06.2023 (Zakroczyn), № 28062023 від 28.06.2023 (Wisznice). Тобто невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Відповідно до пункту 3 контракту від 01.03.2023 №01/03/23R сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «Інкотермс-2010» DAP м. Луцьк. Відгрузка товару повинна бути здійснена в термін 10-ти днів з моменту отримання повної оплати. На всі види товару продавець надає покупцеві комплект документів (підтверджують походження, якість, кількість) необхідний для вивезення товару за межі Республіки Польща (CMR, рахунок-фактура, пакувальний лист, сертифікат якості, інші документи необхідні для здійснення митного оформлення.) За правилами Інкотермс-2010 поставка на умовах DAP означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Так, автотранспортна накладна (СМR) - це товарно-транспортна накладна міжнародної форми, використання якої під час міжнародних вантажних перевезень передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Відповідно до Закону України від 01.08.2006 №57-V «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналась до вказаної Конвенції. Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару. З аналізу норм МК України вбачається, що автотранспортна накладна (СМR) може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що товаротранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Імпортований товар постачався на умовах DAP Луцьк, а тому саме продавець мав обов`язком нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення (м. Луцьк), а позивач як покупець приймає товар у вказаному місці призначення. Автотранспортна накладна (СМR) не є документом, який підтверджує митну вартість. Безпідставними є і доводи апелянта про те, що платіжна інструкції в іноземній валюті від 27.06.2023 №153 не засвідчена в установленому порядку (відсутній підпис та печатка), оскільки позивачем здійснено електронний платіж з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» та такий платіж проведений банком, що свідчить про проведення оплати. Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (Закон України «Про електронні довірчі послуги»). Безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Щодо покликання апелянта про завищений розмір витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне. Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України). Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги від 29.08.2023 №29/08/23-1, акту приймання-передачі наданих послуг від 30.08.2023, рахунку-фактури від 30.08.2023 №30/08/23-1 та квитанції до платіжної інструкції від 30.08.2023 № 0.0.3173402767.1. Позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «Преміум Сервіс» 10 000 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг складається з: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з питань правомірності винесення рішень про коригування митної вартості товару (1,5 год) 3 000 грн, складання позовної заяви (3,5 год) 7 000 грн. Згідно вказаних документів розмір витрат на правничу допомогу складає 10 000 грн. Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 3 000 грн. витрат на правничу допомогу. Підстав для подальшого зменшення витрат на правничу допомогу судом апеляційної інстанції не встановлено. Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким задоволено заявлені позовні вимоги, є вірним. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №140/30796/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук