Ухвала ККС ВС № 589/4419/19

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2024 року м. Київ Справа № 589/4419/19 Провадження № 51-4815 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 15 липня 2024 року щодо останнього, установив: За змістом вироку Конотопського міськрайонного суду від 28 грудня 2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця АР Крим, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Ухвалені рішення щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат у провадженні. Також цим вироком ОСОБА_5 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, визнано невинуватим та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187 КК України. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 15 липня 2024 року, за результатами розгляду апеляційної скарги засудженого, вирок залишено без зміни. Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України визнав невинуватим ОСОБА_5 у пред`явленому обвинувачені за ч. 4 ст. 187 КК України; визнав винуватим за ч. 2 ст. 194 КПК України; змінивши правову кваліфікацію кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, визнав винуватим за ч. 1 ст. 115 КК України, за наступних обставин. 29 червня 2019 року близько 00:10 ОСОБА_5 , перебуваючи в гаражному кооперативі «Майський» по вул. Воронізька в м. Шостка Сумської області , під час конфлікту з ОСОБА_6 , з метою умисного протиправного заподіяння йому смерті, вихопив дерев`яну биту з рук останнього, тримаючи її у своїй руці, наніс потерпілому декілька ударів по шиї та голові, від яких ОСОБА_6 впав на підлогу та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, відтягнув потерпілого на середину гаражу, залишив на підлозі і дерев`яною битою наніс останньому чисельні удари по голові та тулубу, поки бита не розкололась на окремі частини. Не зупинившись на цьому, з метою завершення реалізації свого злочинного умислу, узяв дерев`яну палицю та продовжив наносити нею чисельні удари в область голови та тулубу ОСОБА_6 . Після цього, щоб не ідентифікували труп потерпілого, забрав мобільний телефон і банківську картку останнього і викинув речі у сміттєвий бак. В результаті завданих ОСОБА_5 чисельних ударів в область голови та по іншим частинам тіла, потерпілому ОСОБА_6 спричинені тяжкі тілесні ушкодження не сумісні з життям, внаслідок яких останній помер на місці вчинення злочину. Відповідно до висновку експерта № 129 від 20 серпня 2019 року смерть ОСОБА_6 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась розтрощенням черепу, забоєм головного мозку та ускладнилась травматичним шоком важкого ступеню. Крім того, з метою приховування та знищення слідів вказаного кримінального правопорушення і умисного знищення і пошкодження чужого майна, шляхом підпалу гаражу, ОСОБА_5 поклав на тіло потерпілого старі куртки та ганчірки облив їх горючою речовиною та за допомогою запальнички, вчинив підпал вказаних речей і гаражу, далі зачинивши за собою вхідні двері, зник з місця скоєння злочинів. У результаті умисного підпаду гаражу, знищено майно, що належало ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на загальну суму 920 грн. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_8 , внаслідок суворості, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зменшивши міру покарання до 7 років та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на цей строк. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 вказує, що при призначенні покарання, суд першої інстанції належним чином не врахував всіх даних, що позитивно характеризують особу засудженого, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що у сукупності, на її думку, є підставою для призначення мінімальної міри покарання, установленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог кримінального процесуального закону, залишив поза увагою викладені засудженим в апеляційній скарзі доводи про можливість пом`якшення покарання. Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження, з наведених у ній мотивів, з огляду на таке. Згідно з положеннями ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 194 і ч. 1 ст. 115 КК України, а також в частині виправдування за ч. 4 ст. 187 КК України захисником не оспорюються. У касаційній скарзі захисник посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок суворості та просить оскаржувані судові рішення змінити шляхом зменшення міри покарання за ч. 1 ст. 115 КК України. Однак, такі доводи захисника колегія суддів вважає необґрунтованими. Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Як убачається із змісту оскаржуваного вироку, при застосуванні ОСОБА_5 заходу примусу, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до пунктів 5 і 6 ст. 12 КК України, класифікуються як тяжкий та особливо тяжкий злочини, конкретні обставини справи, повне визнання винуватості, дані, що характеризують його особу, те, що раніше несудимий, на спеціальних обліках не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання, встановивши обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, призначив покарання засудженому у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 194 КК України, визначивши остаточне покарння за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Не погоджуючись із вироком суду в частині призначеного покарання, вказуючи на його суворість та порушуючи питання про призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, засуджений подав апеляційну скаргу. Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою засудженого, який вважав, що при призначенні покарання, суд не повній мірі взяв до уваги дані, що характеризують його особу та наявність обставин, що пом`якшують покарання, які, на його думку, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та можуть бути підставою для призначення більш м`якого покарання ніж передбачено законом, розглянувши такі доводи, визнав їх необґрунтованими і залишив вирок без зміни. Мотивуючи своє рішення апеляційний суд зазначив, що всі наведені засудженим в апеляційній скарзі обставини, були враховані судом при визначені міри покарання в межах, установлених в санкції ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 194 КК України, яке є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення винуватого, а тому підстав для призначення менш суворого покарання апеляційний суд не знайшов. Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою засудженого, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом фактично є аналогічними доводам касаційної скарги та визнавши їх необґрунтованими, навів у рішенні належні й достатні мотиви їх спростування. Постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги засудженого ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і відповідає вимогам ст. 419 КПК України. На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання засудженому, яке залишено апеляційним судом без зміни, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Отже з касаційної скарги та наданих судових рішень, не вбачається підстав для її задоволення, тому у відкритті касаційного провадження захиснику належить відмовити. Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 15 липня 2024 року щодо останнього. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3