Постанова 4855 № 320/21760/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/21760/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю. за участі: секретар с/з Кващук Т.А. пр-к позивача Панчишин А.В. пр-к відповідача Бачурін С.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, - У С Т А Н О В И В : Адвокатом Панчишиним А.В. в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано позов до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ від 21.02.2023 № 33 «Про оголошення дисциплінарного стягнення полковнику ОСОБА_4 »; - визнати протиправним та скасувати наказ від 27.03.2023 №68 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника ОСОБА_4 »; - визнати протиправним та скасувати наказ від 21.04.2023 №88 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника ОСОБА_5 та полковника ОСОБА_4 ». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт, з посиланням на приписи ст.88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.122 КАС України, просить суд залишити позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без розгляду, як такий, що подано з пропуском строку звернення до суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 30 травня 2024 року. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 вересня 2024 року. Зважаючи на перебування судді колегії Беспалова О.О. у відрядженні, адміністративну справу № 320/21760/23 знято з розгляду. 18 вересня 2024 року повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у відкритому судовому засіданні 02 жовтня 2024 року. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проходять військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2023 №33 «Про оголошення дисциплінарного стягнення полковнику ОСОБА_4 » оголошено про накладене на старшого офіцера служби охорони державної таємниці військової частини полковника ОСОБА_4 стягнення «догана», накладене начальником відділу організації досліджень - заступником командира військової частини полковником ОСОБА_6 за невиконання визначеного завдання та низьку виконавчу дисципліну. В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2023 №68 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника ОСОБА_4 » накладено на старшого офіцера служби охорони державної таємниці військової частини полковника ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення - оголосити догану. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2023 №88 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника ОСОБА_5 та полковника ОСОБА_4 накладено: - за невиконання вимог пункту 3.10 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних сил України від 07.04.2017 №124, порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 07.04.2017 №124, накласти на начальника загальної групи військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 дисциплінарне стягнення - оголосити догану; - за невиконання вимог підпунктів 1.12.7, 3.10.5 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних сил України від 07.04.2017 №124, порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 07.04.2017 №124, порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накласти на старшого офіцера служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення - оголосити догану. Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачі звернулися з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно накладено на позивачів дисциплінарне стягнення без дослідження обставин, які мають значення для вирішення питання про встановлення ступеня вини позивачів. Також суд зазначив, що жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення позивачами дисциплінарного проступку, матеріали не містять. Крім того, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо залишення позовної заяв без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. З цього приводу, суд першої інстанції зазначав, що, оскільки позивач ОСОБА_4 скористався процедурою досудового вирішення спору, то перебіг строку звернення до суду починається з 20.04.2023 року. Таким чином. Суд першої інстанції дійшов висновку , що позивачами строк позовної давності не пропущено. Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України). За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У свою чергу, частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Суспільні відносини, пов`язані зі вступом, проходженням та звільненням з військової служби регулюються Дисциплінарним статутом, положеннями статті 88 якого імперативно закріплено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. Викладені норми за своїм змістом знайшли своє відображення у ч. 5 ст. 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Водночас ч. 4 ст. 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. З аналізу наведених норм вбачається, що строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є спеціальним строком, який обмежується місячним терміном. В разі, якщо законодавство передбачає досудове врегулювання спору, то строк звернення до суду відраховується від моменту вручення рішення за результатами розгляду скарги або дня звернення до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою. Відповідно до ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що позивач наділений правом альтернативного вирішення спору - оскарженням наказу про накладення дисциплінарного стягнення : звернення до старшого командира або до суду . Тобто, Дисциплінарний статут Збройних Сил України не передбачає досудового порядку вирішення спорів щодо оскарження наказів командирів про накладення дисциплінарних стягнень. При цьому Дисциплінарний статут Збройних Сил України встановлює місячний термін для оскарження рішень(дій та бездіяльності) командирів як до старшого командира так і до суду, що узгоджується з приписами ч.5 ст.122 КАС України. Наразі, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом 26.06.2023 року, представник позивачів просив поновити строк такого звернення. Так, дане клопотання обґрунтував обізнаністю позивачів про факт порушення своїх прав 21.02.2023 року, попереднім оскарженням ОСОБА_4 неправомірних дій командування до Військової служби правопорядку (дата звернення 08.03.2023 року) та обізнаністю позивача з результатом розгляду скарги 20.04.2023 року. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що наказ від 21.02.2023 № 33 та наказ від 27.03.2023 №68 не стосувалися притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5 . Крім того, звернення ОСОБА_4 зі скаргою від 08.03.2023 не стосувалося наказів від 27.03.2023 №68 та від 21.04.2023 №88. Колегія суддів звертає увагу, що скарга ОСОБА_4 від 08.03.2023 була адресована ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той час , як «старшим командиром» в сенсі положень ст.88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України є Центральне військове управління ГШ ЗСУ. Тобто, правом, наданим ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивачі не скористалися. Отже, обраний позивачами спосіб звернення за захистом порушених прав не передбачав можливості перегляду та скасування спірних наказів, а тому не може вважатись скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень у розумінні досудового порядку вирішення спору, який є предметом розгляду, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 122 КАС України. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з первісним позовом до суду ОСОБА_5 взагалі не звертався. Його статус ,як позивача зазначено представником лише в уточнюючій позовній заяві, поданій до суду 29.01.2024, на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024. Наразі, зі змісту уточненої позовної заяви взагалі не вбачається підстави та предмет позову , з якими звертається саме ОСОБА_5 , які його права та інтереси порушено та якими діями(бездіяльністю та рішеннями відповідача. На всі ці обставини суд першої інстанції уваги не звернув. Не надав їм належної правової оцінки та дійшов неправильного висновку про наявність підстав для визнання поважною причини пропущення строку звернення до суду обох позивачів та поновлення строку. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно частин 3,4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Поряд з іншим, колегія суддів зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33). Оскільки на протязі більше ніж двох місяців позивачами не ставилося питання щодо правомірності накладення на них дисциплінарних стягнень, то подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин тривалого зволікання із оскарженням спірних наказів, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, позивачами не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Належної оцінки відповідним обставинам, як вірно зазначив апелянт, не було надано судом першої інстанції. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір за позовної заявою, яка підлягала залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу. Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду. Керуючись ст. ст. 123, 240, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 22.10.2024р.)