Постанова 4852 № 160/18000/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18000/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 в адміністративній справі №160/18000/24 ( суддя Рянська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Київстар про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про: визнання надання неповної інформації з інформаційного запиту протиправним, що порушує право споживачів на інформацію, передбачене ст. 5 Закону України «Про інформацію», ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 700 ЦК України; зобов`язання відповідача надати запитувану в інформаційному запиті від 01.04.2024 інформацію щодо т. 0985695587 про кількість використаних послуг у період з 19.01.2024 до 15.02.2024 та з 16.02.2024 до 15.03.2024; стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 грн, заподіяну порушенням права позивача на отримання необхідної інформації у зазначений законом строк. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки розгляд спору, з урахуванням предмету і суб`єктного складу, перебуває поза межами лише юрисдикції адміністративних судів. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 10.07.2024 позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити його позов до суду першої інстанції. Позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що вказаний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, є помилковим та таким, що суперечить приписам Закону України «Про доступ до публічної інформації». Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Натомість, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.п. 1-2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 року у справі № 640/29393/21. За змістом позовної заяви спір між сторонами виник щодо надання оператором мобільного зв`язку Приватним акціонерним товариством «Київстар» відповіді листом № 9238182/03/03/02 від 02.04.2024 на інформаційний запит ОСОБА_2 від 01.04.2024 про надання інформації щодо його номеру мобільного телефону: переліку послуг, передбачених тарифом «Без меж lite»; кількості використаних хвилин на дзвінки оператора «Київстар» та інших операторів; кількості використаних байт мобільного Інтернету; причин зняття коштів з рахунку. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832) є акціонерним товариством, основним видом діяльності якого є 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку. Таким чином, у цій справі позивач оскаржує дії відповідача, які за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка створює безпосередньо для позивача певні правові наслідки, у зв`язку з чим із таких правовідносин не може виникати публічно - правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Наведений характер правовідносин та вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій, в зв`язку з чим позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, що приватне акціонерне товариство «Київстар» не належить до переліку розпорядників інформації, визначеного частиною першою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувана інформація не стосується інформації, що надають суб`єкти господарювання згідно з частиною другою цієї ж статті Закону України «Про доступ до публічної інформації», отже, у даному випадку відповідач не є розпорядником інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому не може бути відповідачем у цій справі саме в порядку адміністративного судочинства. Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту позивачем його особистих майнових прав та інтересів як споживача телекомунікаційних послуг. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки розгляд спору, з урахуванням визначеного позивачем предмету і суб`єктного складу, перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів, Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 в адміністративній справі №160/18000/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили 15.10.2024, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст виготовлено 21.10.2024. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова