Постанова Київський апеляційний суд № 756/5339/24

Справа № 756/5339/24 Головуючий в суді І інстанції - Белоконна І.В. Провадження № 33/824/4026/2024 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 жовтня 2024 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Олійник Вікторії Вікторівни на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 09.04.2024 о 01 годині 24 хвилин в м. Києві по просп. Степана Бандери, 12А, водій ОСОБА_1 керував т/з марки «Porsche», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за згодою водія проводився із застосуванням приладу Драгер ALCOTEST. Результат огляду - позитивний 1.23 %., що фіксувалося на боді-камеру 472268, 472983, чим порушив вимоги п. 2.9.А Правил дорожнього руху України. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в рахунок держави в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Олійник В.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт наголошує, що на момент подання апеляційної скарги оскаржувана постанова від 12 червня 2024 року не була отримана ані ОСОБА_1 , ані захисником. Проте, на сайті судової влади вона була опублікована для загального доступу 20 червня 2024 року, але текст відобразився лише у вихідний день 22 червня 2024 року, вже після закінчення строку на апеляційне оскарження. Оскільки для складання апеляційної скарги потрібен був час, апелянт просить визнати причини пропущення строку для подання апеляційної скарги поважними та поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дав належної оцінки доказам, не взявши до уваги пояснення захисника, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване та не правомірне накладення стягнення за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції взагалі не дав жодної оцінки доводам та аргументам захисника. Судом першої інстанції були враховані лише докази сторони обвинувачення, що являється порушенням принципу рівності перед законом і судом. Також, захисник зазначає, що висновки суду зроблені на підставі протоколу, який є доволі сумнівним доказом у даній справі і сам протокол не свідчить про те, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння тим більше своє вини він не визнавав. Апелянт зазначає про те що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення має бути ознайомлена з її правами та обов`язками передбаченими ст. 268 КУпАП, однак зі змісту протоколу випливає, що ніби водія ознайомили з його правами та обов`язками, проте це не відповідає дійсності, що вбачається з наданих поліцейськими відеозаписів. Зазначає, що права ОСОБА_1 ніхто не роз`яснив, так само як порядок проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я та оформлення його результатів. Окрім того, згідно результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drarer Alcotest» в організмі було виявлено алкоголь 1, 23 проміле. Так, відповідно до акту огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного поліцейськими на місці зупинки вбачається, що огляд проведений у зв`язку з запахом алкоголю з порожнини роту, порушенням мови, вираженим тремтінням пальців рук, але з відеозапису наданого поліцейським видно, що всі перелічені в акті ознаки у водія були відсутні. Та із результатами водій не погодився, це випливає зі змісту акту, де зазначені лише тільки ПІБ (прізвище ім`я по батькові), а підпис ОСОБА_1 відсутній. Всі ці обставини проігнорував суд першої інстанції. Крім того, захисник звертає увагу на те, що судом були досліджені лише протокол та відеозаписи з бодікамер і для суду було очевидним, що всі перелічені в акті ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були відсутні, що вбачається з наявних в матеріалах справи відеозаписів. Апелянт вважає, що результат газоаналізатора є неправильними і без наявності інших ознак алкогольного сп`яніння не може свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння та не тягне за собою наслідком притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Відтак, протокол про адміністративне правопорушення та акт огляду на стан сп'яніння є основними доказами у даній справі, на яких ґрунтується судове рішення. Проте відомості, викладені у ниє є неправдивими, тому протокол і акт не можуть вважатися належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 . На підставі наведеного, захисник вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена, тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, а відтак у відповідності до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі потрібно закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушенням. Крім того, 04.10.2024 захисник ОСОБА_1 - адвокат Олійник В.В. надіслала клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, за змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Строк на оскарження постанови, винесеної суддею у справі про адміністративне правопорушення, може бути поновлений апелянту тільки у разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Олійник В.В., з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити захиснику строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки в адміністративних матеріалах відсутні докази на спростування позиції сторони захисту. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, зібрані у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів або виклику і допиту в суді свідків, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів. Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться: - в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 854228 від 09 квітня 2024 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та який будь-яких заперечень чи незгоди зі змістом протоколу не зазначив, незгоди з діями працівників поліції не вказав (а.с. 1); - в результаті тесту приладу Alcotest Drager 6820 від 09.04.2024 відповідно до якого результат тесту складає 1,23%о (а.с. 2); - в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду на стан сп`яніння - проба позитивна 1,23 %о. В даному акті також зазначено, що ОСОБА_1 згоден з його результатом, про що свідчить його підпис (а.с. 3); - розпискою ОСОБА_1 про відсторонення останнього від керування 09.04.2024 транспортним засобом «Porsche», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 4); - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1860670 від 09.04.2024 (а.с. 5); - відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, на якому зафіксований огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 8). Відтак, на переконання апеляційного суду, в матеріалах справи є достатні та належні докази, які за своїм змістом є логічними й послідовними, та такими стверджується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та керування у такому стані транспортним засобом. Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 всіх із зазначених в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, ознак алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто, за змістом цієї норми, поліцейський, як посадова особа на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права, зокрема передбачені ст.ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, є необґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання. За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку. Окрім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції пояснили, що вбачають у водія ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу на що, в свою чергу, ОСОБА_1 беззаперечно погодився. Крім того, поведінка ОСОБА_1 вказує, що він не вимагав роз`яснення певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим, не заявляв клопотання про надання йому правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг. Доводи апелянта про те, що результат газоаналізатора є неправильними і без наявності інших ознак алкогольного сп`яніння не може свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими. Так, відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону. Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження ОСОБА_1 таких дій і їх результатів. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Олійник Вікторії Вікторівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року - задовольнити. Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Олійник Вікторії Вікторівні строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Олійник Вікторії Вікторівни - залишити без задоволення. Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко