Постанова Хмельницький апеляційний суд № 689/1858/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2024 року м. Хмельницький Справа № 689/1858/24 Провадження № 33/4820/671/24 Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Бачук К.О., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Теліцина А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Теліцина А.М. на постанову судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2024 року, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 605 грн 60 коп. За постановою судді, ОСОБА_1 19 серпня 2024 року приблизно о 16 год 00 хв у с. Солобківці на вулиці Шевченка вчинила дрібне хуліганство відносно ОСОБА_2 , оскільки висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою, чим своїми діями порушила людську гідність та громадську мораль. Тобто, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, а саме: дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян, що порушують громадський порядок та спокій громадян. В апеляційній скарзі захисник Теліцин А.М. просив скасувати постанову судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 та прийняти нову постанову, якою закрити провадження за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Уважав, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також через невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи. На думку захисту, конфліктна ситуація між особами відбулася не в громадському місці, у відсутність інших громадян, не з хуліганських мотивів, що не підпадає під об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Посилався на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь, а матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів факту події цього правопорушення та винуватості ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП, а тому провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з підстав п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Теліцина А.М. на підтримання доводів, викладених у апеляційній скарзі; дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про таке. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення повною мірою дотримався. У суді першої інстанції ОСОБА_1 заперечила вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Пояснила, що 19 серпня 2024 року ініціатором конфлікту була її сусідка ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 . Суперечка між ними виникла через паркан за два тижні перед цим, коли сусіди косили траву. Так, ОСОБА_2 образила її покійного батька нецензурною лайкою. Після цього вона не стрималася та у відповідь також почала ображати ОСОБА_3 нецензурною лайкою. Ці події відбувалися за парканом її житлового будинку. У суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що приблизно один рік тому між її сім`єю та сім`єю ОСОБА_1 виник конфлікт через паркан, який вони поставили між їхніми господарствами. За декілька днів до 19 серпня 2024 року, в обідню пору чоловік ОСОБА_4 косив траву електрокосаркою та внаслідок цього на їх паркан летіло каміння. Тому вона вирішила зробити зауваження йому, щоб останній косив акуратніше. 19 серпня 2024 року з бойових дій приїхав її зять та пішов до дільничного інспектора поліції і написав скаргу за пошкодження паркану сім`єю ОСОБА_1 . Після обіду 19 серпня 2024 року на вулиці Шевченка поблизу їх домоволодінь виникла сварка. Там були присутні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (чоловік ОСОБА_1 ), малолітній син ОСОБА_4 . ЇЇ ображала нецензурною лайкою ОСОБА_5 , також остання ображала нецензурною лайкою і її доньку ОСОБА_8 . Також на вулиці була присутня сусідка та її мати. Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто, особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо). Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів, тощо. Тобто, громадське місце є обов`язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже, громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто, без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням залежно від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди. Про умисел на порушення громадського порядку, як правильно зазначив місцевий суд, свідчать активні дії ОСОБА_1 , яка безпричинно, з хуліганських спонукань ображала нецензурною лайкою потерпілу в людному місці, що призвело до порушення громадського порядку та спокою громадян. Обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, підтверджені наявними у справі належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 271654 від 19 серпня 2024 року; показаннями потерпілої ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які повною мірою узгоджуються між собою і не містять розбіжності. Доказами відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ст.173 КУпАП. Відтак, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 спростовані доказами, наявними в матеріалах справи і безпосередньо перевіреними як місцевим, так і апеляційним судом. Тому приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є доведеною. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 , не вбачається. Переконливих доводів у апеляційній скарзі чи в судовому засіданні апеляційного суду, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови, не встановлено. Інших доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, не допущено. Відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Постанову судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Теліцина А.М. без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С.