Ухвала КАС ВС № 420/5524/24

УХВАЛА 21 жовтня 2024 року м. Київ справа №420/5524/24 адміністративне провадження № К/990/38070/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 420/5524/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: В лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивача та не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: запис № 16 - з 15.07.1991 р. по 31.10.1991 р. згідно договору від 15.07.1991 р.; запис № 19 - з 02.01.1992 р. по 30.06.1992 р. згідно договору від 02.01.1992 р.; запис № 20 - з 26.06.1992 р. по 31.07.1992 р. згідно договору від 26.06.1992 р. на підставі трудової книжки від 28.08.1978; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 155250025356 від 03.11.2023 р. про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: запис № 16 - з 15.07.1991 р. по 31.10.1991 р. згідно договору від 15.07.1991; запис № 19 - з 02.01.1992 р. по 30.06.1992 р. згідно договору від 02.01.1992; запис №20 - з 26.06.1992 р. по 31.07.1992 р. згідно договору від 26.06.1992 р. на підставі трудової книжки від 28.08.1978 та призначити пенсію за віком з моменту виникнення права тобто з 06.08.2023 р.; - стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у справі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 155250025356 від 03.11.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 06.08.2023 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи: з 15.07.1991 по 31.10.1991 згідно договору від 15.07.1991; з 02.01.1992 по 30.06.1992 згідно договору від 02.01.1992; з 26.06.1992 по 31.07.1992 згідно договору від 26.06.1992, на підставі трудової книжки від 28.08.1978. У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року в частині задоволення позовних вимог та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 420/5524/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено. Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи. Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 420/5524/24. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець Судді С.Г. Стеценко Л.В. Тацій