Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 165/269/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 165/269/24 пров. № А/857/22867/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Мікули О.І., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С., представника позивача Герасимчук Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 серпня 2024 року у справі № 165/269/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про скасування постанови адміністративної комісії про притягнення до адміністративної відповідальності (рішення суду першої інстанції постановлене суддею Ференс-Піжук О.Р. у м. Нововолинську Волинської області), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) звернулася з адміністративним позовом до виконавчого комітету Нововолинської міської ради в особі адміністративної комісії (далі також адміністративна комісія, відповідач), в якому просила суд скасувати постанову від 26.12.2023 № 250-1, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КупАП) і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 28 серпня 2024 року позов задоволено частково. Постанову у справі про накладення адміністративного стягнення від 26 грудня 2023 року № 250-1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 156 КУпАП скасовано. Справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до адміністративної комісії. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено докази та неправильно застосовано норми статті 278 КУпАП України в частині сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, а також порушено норми процесуального права в частині поновлення строків для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. Вважає, що позивачем не доведено достовірними та достатніми доказами намір залучити захисника та в обмеженні такого права адміністративною комісією. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом, однак даний учасник справи правом на участь у судовому засіданні не скористався. Згідно статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.11.2023 стосовно ОСОБА_1 інспектором сектору ювенальної превенції ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, у якому зазначено, що позивач 26.10.2023 о 17 год. 03 хв., перебуваючи на своєму робочому місці в кафе «Волинь» за адресою: Іваничівське шоссе, буд. 12, здійснила продаж цигарок марки «ЛМ» Loft (стіки) у кількості двох пачок громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є неповнолітнім, чим порушила Закон України від 22 вересня 2005 року № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» (далі також Закон № 2899-IV), чим вчинила правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 КУпАП. Постановою адміністративної комісії від 26.12.2023 № 250-1 про накладення адміністративного стягнення за порушення частини другої статті 156 КУпАП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 13600 грн. Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не дотримано вимог статті 278 КУпАП та порушено право особи на захист. Перевіривши за наявними в справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне. Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. За визначенням частини першої статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею частиною другою статті 156 цього Кодексу. Частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби - тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона. Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме спеціальні заборони покладено на особу, відповідно до яких конкретно нормативних актів, та які з цих заборон порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 13 Закону № 2899-IV реалізація (продаж) тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18 років, а також реалізація (продаж) тютюнових виробів в одиничних пачках, що містять менше 20 сигарет, сигарил або цигарок, чи поштучно (крім сигар) забороняються. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що продавець при реалізації тютюнових виробів зобов`язаний вжити передбачені законодавством заходи, спрямовані на недопущення продажу таких тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти річного віку, а в разі вчинення таких дій несе адміністративну відповідальність, визначену законом. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відповідності до частини першої статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Суд першої інстанції на підставі свідчень свідків, допитаних у судовому засіданні, встановив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявила бажання скористатись правовою допомогою адвоката, про що усно заявила клопотання. Однак, адміністративна комісія не задовольнила це клопотання позивача. Оцінивши ці обставини, апеляційний суд вважає, що відповідач порушив право позивача, при розгляді справи, користуватися юридичною допомогою адвоката, оскільки не надав можливості для залучення адвоката у справі. Тому апеляційний суд вважає, що такими діями відповідач порушив право особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, на захист, внаслідок чого порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Звідси, вказаною нормою передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень та одночасного надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Апеляційний суд вважає, що порушення права особи на захист є підставою для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення і направлення справи на новий розгляд до компетентного органу, а саме - адміністративної комісії. При цьому, питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб`єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів пункту 3 частини другої статті 19 КАС України, не поширюється. Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. За таких обставин, оскаржувана у цій справі постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню саме з процедурних (процесуальних) підстав. Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі № 185/8460/16-а, від 30.08.2022 у справі № 683/743/17. Доводи, які наведені апелянтом в поданій апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак відхиляються апеляційним судом. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 243, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області залишити без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 серпня 2024 року у справі № 165/269/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула Повне судове рішення складено 22.10.24