Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/687/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/377/24 Справа № 243/687/23 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 243/687/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - ОСОБА_1 сторони: позивач Слов`янська окружна прокуратура Донецької області, в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, відповідачі Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Статіва Олена Володимирівна, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2023 року, яке ухвалено суддею Хаустовою Т.А. у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, та повне судове рішення складено 08 травня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року Слов`янська окружна прокуратура Донецької області, в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки. Позовна заява мотивована тим, що Слов`янською окружною прокуратурою під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42021051720000003 від 06 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України виявлено факт порушення вимог Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області протягом 2018 року у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Так, наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 05 вересня 2018 року № 2650-СГ ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Райгородської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, площею 2,0 га, та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885. На підставі вказаного Наказу 18 вересня 2018 року державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошником І.О. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності №28047778). Водночас, вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 05 вересня 2018 року №2650-СГ винесено з порушенням норм земельного законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, яка передана за вказаним Наказом ОСОБА_2 , поверненню на користь Держави з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України у редакції станом на момент видачі Наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 05 вересня 2018 року №2650-СГ). Відповідно до ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, а саме: б) для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара. При цьому, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 320544826, ОСОБА_2 , на підставі Наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада 2016 року №2398-СГ, отримала безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1424256200:11:000:0770) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Райгородської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів. 16 листопада 2016 року державним реєстратором за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану ділянку. В подальшому, ОСОБА_2 25 травня 2017 року уклала Договір купівлі-продажу земельної ділянки з Кадастровим номером 1424256200:11:000:0770 з ОСОБА_3 та 25 травня 2017 року приватним нотаріусом право власності ОСОБА_2 припинено, право власності ОСОБА_3 зареєстровано. Таким чином, ОСОБА_2 у своєму клопотанні, яке зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 22 серпня 2018 року за № К-4075/0/36-18, всупереч вимогам ст.ст.116, 118, 121 ЗК України, при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області приховала той факт, що раніше отримала безоплатно земельну ділянку та використала право на безоплатну приватизацію для ведення особистого селянського господарства та не повідомила про це орган Держгеокадастру. Таким чином, ОСОБА_2 , на час отримання земельної ділянки з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885 (Наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 05 вересня 2018 року №2650-СГ), використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (Наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада 2016 року №2398-СГ). Такі дії призвели до вибуття з державної власності земельної ділянки з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885 сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, державної власності, що розташована на території Райгородської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів (на теперішній час Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що вказана земельна ділянка у подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу передана у приватну власність ОСОБА_3 12 листопада 2018 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченком А.В., на підставі Договору купівлі-продажу від 12 листопада 2018 року № 4500, внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на земельну ділянку з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885 за ОСОБА_3 . З огляду на те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області підлягає визнанню недійсним, то відсутні правові підстави для збереження цієї земельної ділянки за ОСОБА_3 , який придбав вказану земельну ділянку у ОСОБА_2 . З огляду на подальше відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885), інтереси власника Миколаївської міської територіальної громади порушені спір щодо його витребування від нового власника підлягає вирішенню в судовому порядку. За цих обставин, самостійний позов про визнання незаконним та скасування Наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не виконує в повній мірі функції захисту державних інтересів, що вказує на необхідність витребування майна від нового власника. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 , зловживаючи своїм правом, набула спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме: не повідомила ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що раніше скористалась правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб, а навпаки ввела в оману, зазначаючи, що не отримувала раніше земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримала незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, та, в подальшому, відчужила земельну ділянку ОСОБА_3 , чим порушила суспільний інтерес на законність у цій сфері, порушила гарантовану ст. 21 Конституції України рівність прав всіх громадян, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб. Таким чином, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не могли законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість, вони набули такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим в результаті прийняття органом виконавчої влади незаконного наказу та наступного укладення договору купівлі-продажу. Враховуючи викладене, Наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 05 вересня 2018 року № 2650-СГ про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885, площею 2,0000 га, підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885, що знаходиться за межами населених пунктів на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району, власником якої на теперішній час є ОСОБА_3 , витребуванню у комунальну власність на користь Миколаївської міської територіальної громади. Позивач зауважує на тому, що земельна ділянка підлягає поверненню в комунальну власність Миколаївської міської територіальної громади, в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району. На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати недійним Наказ ГУ Держгеокадастру в Донецькій області № 2650-СГ від 05 вересня 2018 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,0 га, з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885 та витребувати у ОСОБА_3 на користь власника земельної ділянки Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області. Стягнути з ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог у сумі 5 368 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2023 року позов задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_3 на користь власника земельної ділянки відповідно до частини 2 ст.83 Земельного Кодексу України територіальної громади Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, з кадастровим номером 1424256200:06:000:0885, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 342 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 342 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Статіва Олена Володимирівна, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог щодо витребування земельної ділянки у ОСОБА_3 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що Миколаївська міська рада ніколи не була власником спірної земельної ділянки і не надала жодного доказу на підтвердження свого права. Наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні не є доказом порушення Земельного законодавства, а є стадією кримінального провадження. Зазначає, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, що надає йому можливість захищати своє право на спірну земельну ділянку. Також, суд залишив поза увагою той факт, що спірна земельна ділянка використовується у господарській діяльності апелянта. Крім того, апелянт при придбанні земельної ділянки покладався на відомості Державного реєстру речових прав, як на відомості, що підтверджують визнання державою права власності, що виникло у попереднього власника на законних підставах. Крім того, прокурором позов поданий поза межами строку позовної давності. Також, суд не надав належної оцінки заяві ОСОБА_2 про відкладення судового засідання. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, Слов`янська окружна прокуратура Донецької області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, як необгрунтовану. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним Наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області № 2650-СГ від 05 вересня 2018 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,0 га, з кадастровим номером 1424256200:06:000:0885 учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції, відповідно до принципу диспозитивності, не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог щодо витребування у ОСОБА_3 на користь власника земельної ділянки відповідно до частини 2 ст.83 Земельного Кодексу України територіальної громади Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, з кадастровим номером 1424256200:06:000:0885, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора відділу Донецької обласної прокуратури Лушер Н.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом, 22 серпня 2016 року ОСОБА_2 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області 22 серпня 2016 року за № К-3797/0/5-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га сільськогосподарських угідь рілля, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. 07 листопада 2016 року ОСОБА_2 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області 07 листопада 2016 року за № К-4859/0/5-16 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, площею 2,0000 га ріллі, з Кадастровим номером 1424256200:11:000:0770. Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01 вересня 2016 року №1926-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, безоплатно у власність на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовним розміром 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада 2016 року № 2398-СГ ОСОБА_2 затверджено Проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 2,0000 га (Кадастровий номер 1424256200:11:000:0770). Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 січня 2023 року ОСОБА_2 16 листопада 2016 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада 2016 року за № 2398-СГ зареєструвала право власності на земельну ділянку за Кадастровим номером 1424256200:11:000:0770. 25 травня 2017 року ОСОБА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2273, передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0770, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 січня 2023 року № 320544826. 26 червня 2018 року ОСОБА_2 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області 26 червня 2018 року за № К-2960/0/36-18 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 2,0000 га, сільськогосподарських угідь ріллі, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. Крім того, 22 серпня 2018 року ОСОБА_2 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області 22 серпня 2018 року за № К-4075/0/36-18 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, загальною площею 2,0000 га, з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885. Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 25 липня 2018 року №2056-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, безоплатно у власність на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовним розміром 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 05 вересня 2018 року №2650-СГ ОСОБА_2 затверджено Проект землеустрою та повторно надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 2,0000 га (Кадастровий номер 1424256200:06:000:0885). 18 вересня 2018 року ОСОБА_2 , на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 05 вересня 2018 року №2650-СГ, зареєструвала своє право власності на земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 1424256200:06:000:0885), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 січня 2023 року №320545209. 12 листопада 2018 року ОСОБА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4500, передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, Кадастровий номер 1424256200:06:000:0885, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 січня 2023 року №320545209. Задовольняючи позовні вимоги Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, про витребування у ОСОБА_3 на користь власника земельної ділянки відповідно до частини 2 ст.83 Земельного Кодексу України територіальної громади Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0885, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до органів Держгеокадастру за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 діяла неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню вона не використала. В подальшому орган Держгеокадастру, приймаючи наказ щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірив обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність громадян, та вчинив дії, які суперечать закону. На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру спірного Наказу не свідчить про наявність у Держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність. Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_3 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. Оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин та перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України не вбачається, позов в частині витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0885 у ОСОБА_3 підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (постанова Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 727/9547/13, від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17). При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом ( постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17). Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі. У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 463/6249/16-ц зроблено висновок, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Судом першої інстанції вірно встановлено, що власником спірної земельної ділянки є Миколаївська міська рада, адже згідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, органам місцевого самоврядування надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності. Вказаний пункт набрав законної сили 27 травня 2021 року згідно Закону України № 1423 ІХ від 28 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відноси. Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б»). Згідно із частинами 1-4 статті 116 ЗКУкраїни громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 повторно скористалася своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, а тому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши Наказ від 05 вересня 2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_2 земельної ділянки з Кадастровим номером 1424256200:06:000:0885, а тому цей наказ є незаконним. 12 листопада 2018 року ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В., відчужила право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №28883132 від 12 листопада 2018 року. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/вказано, що: «можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21). У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном ( постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц),а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність. Таким чином, за дійсних (а не фіктивних, неправдивих) обставин спірна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі. Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_2 не набула права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і ОСОБА_3 , як покупець за Договором від 12 листопада 2018 року. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем колегією суддів не приймаються. Також, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про сплив строку позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, може певний її орган. На віндикаційні позови Держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора. Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше. У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18): «позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів». Крім того, у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 07 листопада 2018 року у справі№ 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що обчислення позовної давності у разі звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 352/469/18. Як вбачається із матеріалів справи прокурор дізнався про порушені права держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, у межах кримінального провадження, тому строк позовної давності ним не пропущено Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, апеляційна скарга не містять. Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Статіва Олена Володимирівна,- залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2023 року, в оскаржуваній частині,залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 22 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: