Постанова Львівський апеляційний суд № 461/1279/24

Справа № 461/1279/24 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б. Провадження № 22-ц/811/1543/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2024 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П. , Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в: В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просив стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області на його користь моральну шкоду в сумі 190 000 грн. В обґрунтування позовних вимог покликавсяя на те, що він проходив службу в Національній поліції України та 11.02.2021 був звільнений з посади старшого дільничного інспектора поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону країни «Про Національну поліцію» (через хворобу) з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 30 років 4 місяці 15 днів, згідно з наказом Головного управління Національної поліції від 11.02.2021 №72 о/с «По особовому складу». При цьому, він був звільнений за служби на підставі свідоцтва про хворобу №350 Медичної (військово-лікарської комісії) від 11.02.2021 за наслідками травми ДТП, що мала місце 25.08.2020, під час проходження служби в Національній поліції, де крім нього, також отримали травми його близькі родичі - мати ОСОБА_2 та сестра - ОСОБА_3 . Із 12.02.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області йому було призначено пенсію за вислугою років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 08.06.2021 за результатом проходження МСЕК, йому, за наслідками отримання травм та перенесеної складної операції внаслідок ДТП, що мала місце 25.08.2020, під час проходження служби в Національній поліції, була встановлена 3-я група інвалідності - інвалід Армії, з втратою ступеня професійної працездатності - 45%, з протипоказаням роботи із навантаженням на правий плечовий пояс. 24.08.2022 за результатом проходження повторної МСЕК, йому було продовжено 3-ю групу інвалідності. Оскільки у день його звільнення зі служби в Національній поліції роботодавцем - відповідачем Головним управлінням Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області) не було проведено з ним повного розрахунку по заробітній платі, і даний розрахунок не проводився також тривалий час, він був змушений неодноразово звертатись з позовами до Львівського окружного адміністративного суду, з метою відновлення своїх порушених прав та законних інтересів, зокрема щодо непроведення повного розрахунку з ним по заробітній платі та з питання його соціального захисту на належне пенсійне забезпечення. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №380/10130/22, задоволено його позов та визнано протиправними дії ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 днів за 2019 рік при звільненні зі служби в поліції та зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати та виплатити таку компенсацію. Судове рішення набрало законної сили 01.11.2022, а 10.11.2022 ГУ НП у Львівській області виконало дане рішення, шляхом перерахування на його картковий рахунок розмір зазначеної вище компенсації в сумі 5 579,86 грн. Також рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі №380/10420/22 задоволено його позов та визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період часу проходження служби в Національній поліції з 07.11.2015 по листопад 2017 року та зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати та виплатити таку індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Судове рішення набрало законної сили 17.10.2022, а 10.11.2022 ГУ НП у Львівській області виконало дане рішення, шляхом перерахування на його картковий рахунок розмір зазначеної вище індексації в сумі 3 017,96 грн. Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі №380/12608/22 задоволено його позов та визнано протиправними дії ГУ НП у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та зобов`язано ГУ НП у Львівській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплачених сум. Судове рішення набрало законної сили 29.11.2022, а 14.01.2023 ГУ НП у Львівській області виконало дане рішення, шляхом перерахування на його картковий рахунок розмір зазначеної вище допомоги в сумі 14 719,31 грн. Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 у справі №380/10745/22 задоволено його позов та визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати (грошове забезпечення) за несення служби в нічний час у розмірі 35% посадового окладу в період проходження служби в Національній поліції з 2018 по 2020 рік та зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати та виплатити таку доплату грошового забезпечення за вказаний період. Судове рішення набрало законної сили 14.02.2023, а 20.05.2023 ГУ НП у Львівській області виконало дане рішення, шляхом перерахування на його картковий рахунок розмір зазначеної вище доплати в сумі 1 550,99 грн. Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №380/11468/22 задоволено його позов та визнано протиправними дії ГУ НП у Львівській області щодо невключення сум індексації грошового забезпечення до довідки про додаткові щомісячні види грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язано ГУ НП у Львівській області виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову (уточнену) довідку про зазначені щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 . Судове рішення набрало законної сили 31.03.2023, оскільки було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду. Згідно письмового листа від 06.01.2023, ГУ НП у Львівській області проінформувало його про виконання зазначеного рішення суду, шляхом скерування довідки від 03.01.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №380/17904/22 задоволено його позов та визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12.02.2021 по 12.08.2021; визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 10.11.2022 та зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за вказаний вище період в сумі 8 597,82 грн, а також компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 10.11.2022. Судове рішення набрало законної сили 04.07.2023, оскільки було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду. 31.08.2023 ГУ НП у Львівській області виконало дане рішення, шляхом перерахування на його картковий рахунок зазначених вище сум у загальному розмірі 13 120,45 грн. Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі №380/2948/23 задоволено його позов та визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції за період з 12.02.2021 по 12.07.2021 та зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції за вказаний вище період у розмірі 14 541,03 грн. Судове рішення набрало законної сили 13.11.2023, оскільки було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду. 15.12.2023 ГУ НП у Львівській області виконало дане рішення, шляхом перерахування на його картковий рахунок суму середнього заробітку в розмірі 11 705,52 грн. Таким чином, позивач зазначає, що тривала та неодноразова протиправна діяльність з боку відповідача ГУ НП у Львівській області у вищеописаних адміністративних справах свідчить про численні порушення трудових прав згідно Кодексу законів про працю України, Законів України «Про відпустки», «Про індексацію грошових доходів населення», а також порушенні Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Окрім цього, вказує на порушення його прав щодо соціального захисту на належне пенсійне забезпечення, оскільки тривалий час він отримував занижений розмір пенсії. Вказані дії та бездіяльність відповідача завдали йому моральних страждань, які виразились у душевних стражданнях, які полягали в обуренні та роздратованості, втраті душевної рівноваги, порушенні сну, потребі у вживанні заспокійливих препаратів, порушенні звичного для нього способу (укладу) життя. Також у зв`язку із неотримання при звільненні усіх належних йому сум, необхідних для життя і лікування, він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та своїх близьких родичів. Окрім цього, він є інвалідом 3-ї групи у зв`язку із отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями, внаслідок ДТП, під час проходження служби в поліції, відтак частково втратив працездатність. Через свій важкий стан здоров`я, він змушений був звертатись до колег щодо написання позовних заяв до суду, що також вимагало у нього додаткових зусиль. Також вказав, що факт вимушеного випрошування зароблених ним грошей у відповідача, принижувало його гідність та завдало значних моральних страждань, відтак завдану моральну шкоду оцінив у 190 000 грн, яка зможе компенсувати такі страждання. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 22 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн, сплачений ним 09.02.2024 на рахунок ГУК Львів/Галицький р-н/22030101 відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3459898652.1 у АТ КБ «ПриватБанк» відділення «Західне №17». Судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішення суду оскаржило Головне управління Національної поліції у Львівській області, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог, вимогам закону не відповідає та у зв`язку з цим підлягає скасуванню. Вказує, що позивач на доведення обставин протиправності дій з боку відповідача та щодо заподіяння позивачу даними протиправними діями моральної шкоди внаслідок порушення трудового права посилається на наявність рішень Львівського окружного адміністративного суду. Однак, на думку апелянта, вказана обставина не може бути єдиною й безумовною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди. Позивач належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, внаслідок протиправності дій та бездіяльності відповідача, яка згодом була усунута останнім шляхом виконання судових рішень, а також причинно-наслідкового зв`язку між, як вважає позивач, завданою йому моральною шкодою та допущеною з боку відповідача бездіяльністю, яка це спричинила, суду не надав. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що вся медична документація, яка додана позивачем до позовної заяви стосується травми, яку отримав останній в ДТП, під час проходження служби, в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням службових обов`язків. Просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи із наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наведені позивачем обставини за своєю сукупністю, спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес, відчуття невизначеності, тобто заподіяли йому моральну шкоду, відтак судом було встановлено наявність моральної шкоди, внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідача щодо порушення зазначених вище трудових прав позивача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним заподіянням такої, наявність вини відповідача в заподіянні такої. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Встановлено, що згідно з витягом з наказу №72 о/с від 11.02.2021 начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області В.Віконського, відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби ОСОБА_1 за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу), підстава: свідоцтво про хворобу від 11.02.2021 №350, зареєстроване в УКЗ ГУНП 11.02.2021 (а.с.38). ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством для ветеранів Національної поліції, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.2021 (а.с.39). Позивач ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги до ГУ НП у Львівській області порушенням його трудових прав, а саме Кодексу законів про працю України, Законів України «Про відпустки», «Про індексацію грошових доходів населення», Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо невиплати йому при звільненні усіх належних сум. Окрім цього, вказував на порушення його прав щодо соціального захисту на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №380/10130/22, задоволено повністю позов ОСОБА_1 та визнано протиправними дії ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 днів за 2019 рік при звільненні зі служби в поліції, зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати та виплатити таку компенсацію. Судове рішення набрало законної сили 01.11.2022 (а.с.47-52). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі №380/10420/22 задоволено повністю позов ОСОБА_1 та визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період часу проходження служби в Національній поліції з 07.11.2015 по листопад 2017 року, зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати та виплатити таку індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Судове рішення набрало законної сили 17.10.2022 (а.с.54-60). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі №380/12608/22 задоволено частково позов ОСОБА_1 та визнано протиправними дії ГУ НП у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», зобов`язано ГУ НП у Львівській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплачених сум. Судове рішення набрало законної сили 29.11.2022 (а.с. 63-68). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №380/11468/22 задоволено повністю позов ОСОБА_1 та визнано протиправними дії ГУ НП у Львівській області щодо невключення сум індексації грошового забезпечення до довідки про додаткові щомісячні види грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язано ГУ НП у Львівській області виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову (уточнену) довідку про зазначені щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 . Судове рішення набрало законної сили 01.12.2022 (а.с. 71-77). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 у справі №380/10745/22 задоволено частково позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати (грошове забезпечення) за несення служби в нічний час у розмірі 35% посадового окладу в період проходження служби в Національній поліції з 2018 по 2020 рік, зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати та виплатити таку доплату грошового забезпечення за вказаний період. Судове рішення набрало законної сили 14.02.2023 (а.с.81-86). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №380/17904/22 задоволено частково позов ОСОБА_1 та визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12.02.2021 по 12.08.2021; визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 10.11.2022 та зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за вказаний вище період в сумі 8 597,82 грн, а також компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 10.11.2022. Судове рішення набрало законної сили 04.07.2023 (а.с. 89-96). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі №380/2948/23 задоволено частково позов ОСОБА_1 та визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції за період з 12.02.2021 по 12.07.2021, зобов`язано ГУ НП у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції за вказаний вище період у розмірі 14 541,03 грн. Судове рішення набрало законної сили 13.11.2023 (а.с.99-102). Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Зазначені вище рішення Львівського окружного адміністративного суду були виконані відповідачем після набрання ними законної сили. Разом з тим, три рішення, зокрема у справах №380/10745/22, №380/11468/22 та №380/17902/22 виконані через Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.144-152). Як вбачається із наданої позивачем ОСОБА_1 медичної документації, він є інвалідом армії третьої групи, у зв`язку з отриманою травмою в ДТП, під час проходження служби, в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням службових обов`язків. З дня ДТП 25.08.2020 по даний час він отримує лікування (амбулаторне) та курс реабілітації. Згідно із медичним висновком ЛКК від 18.04.2024, мати позивача - ОСОБА_2 у зв`язку із погіршенням здоров`я, з 14.12.2023 потребує постійного стороннього догляду, який здійснює син ОСОБА_1 . Згідно із медичним висновком ЛКК від 12.10.2023, сестра позивача - ОСОБА_3 за станом здоров`я, а саме порушення опорно-рухового апарату, потребує постійного стороннього догляду, який здійснює син ОСОБА_1 (а.с.25,26,27,29-37). Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.43Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з положеннями ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. В частині 2 ст.23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. В силу ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Постанова ВП ВС від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14- 714цс19) У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Тобто, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Верховний Суд України в постанові від 13.02.2023 у справі 295/2725/21 (пр. №61-8879св22), зробив правовий висновок про те, що компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Тобто за умови порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. Враховуючи, що рішеннями суду, які набрали законної сили, встановлено юридично значимі обставини, а саме протиправність дій та бездіяльності відповідача ГУ НП у Львівській області після звільнення позивача ОСОБА_1 щодо невиплати йому належних сум при звільненні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення моральної шкоди. Колегія суддів прийшла до висновку що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргуГоловного управління Національної поліції у Львівській області - залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 жовтня 2024 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.