Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2564/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2564/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів В С Т А Н О В И В : 13.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу, ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із грошового забезпечення, з 02.04.2019 року по 24.02.2024 року; - стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.04.2019 року по 24.02.2024 року, виходячи з її грошового забезпечення за крайні два місяці перед звільненням в сумі 112433,37 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням суду в адміністративній справі № 580/512/22 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Фактичний розрахунок по виплаті грошового забезпечення відповідач провів 24.02.2024 року в сумі 83626,38 грн. Відтак, вважає, що не провівши повного розрахунку по грошовому забезпеченню в день виключення зі списків частини, відповідач порушив частину першу статті 47 Кодексу Законів про працю України і, як результат, відповідач своїми протиправними діями порушив статтю 117 КЗпП України, а саме: обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р. у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні є передчасними, оскільки з позивачем не проведений остаточний розрахунок при звільненні з огляду на наявність спору щодо суми індексації-різниці грошового забезпечення (у справі № 580/2940/24). Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Відповідно до змісту витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 76 від 02.04.2019 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 статті 26 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та виключно зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 02.04.2019. Рішенням від 18.09.2023 у справі № 580/512/22, яке набрало законної сили 26.12.2023, Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат індексацію грошового забезпечення за вказаний період. На виконання вказаного рішення суду відповідач 24.02.2024 виплатив позивачеві кошти в сумі 83626,38 грн, що підтверджується довідкою № 350/205/128/43 від 09.03.2024 та випискою із банківського рахунку позивача (а.с. 8). На звернення представника позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення листом від 06.03.2024 № 36/673 відповідач повідомив, що оскільки рішення суду стосувалось спору про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, а не спору щодо отриманих сум при звільненні, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України відсутні. Виконання рішення суду не являється затримкою у виплаті доходу, так як кошти отримуються одноразово в порядку виконання та не мають постійного характеру. Бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Нормативно-правове обґрунтування. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Пунктами 1-3 Порядку № 159 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно з правилами, встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Висновки суду. Отже, наявність спору про розміри належних звільненому працівникові сум є обов`язковою умовою для застосування ст.117 КЗпП України та виплати звільненому працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Підставою для виплати передбаченого ст.117 КЗпП України відшкодування відповідно до ч.2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника. Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Таким чином, обов`язок зі сплати працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникає у роботодавця у разі відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум. У свою чергу, у разі наявності такого спору, обов`язок щодо виплати середнього заробітку виникає після вирішення спору на користь працівника. Як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на час звернення до суду із цим позовом та вирішення цього спору судом першої інстанції у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 580/2940/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Предметом спору є: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 02.04.2019; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року в сумі 3925,82 грн, за період з 01 березня 2018 року по 02 квітня 2019 року, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Отже, на час вирішення даної справи судом першої інстанції з позивачем не проведений остаточний розрахунок при звільненні, оскільки залишалися спірними суми індексації-різниці грошового забезпечення (у справі № 580/2940/24). Зазначене апелянтом не спростовано, доказів остаточного розрахунку відповідача позивачем суду апеляційної інстанції не надано. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про передчасність даних позовних вимог та про відсутність станом на час прийняття рішення у цій справі підстав для покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні на підставі положень статті 117 КЗпП України. Інших доводів апеляційна скарга позивача не містить. Отже, судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р. - без змін. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р. - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк