Постанова Сумський апеляційний суд № 581/661/24

Справа №581/661/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сізов Д. В. Номер провадження 33/816/918/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , працюючий майстром у КП «Комунхоз» , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 липня 2024 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 15 липня 2024 року о 23 год 50 хв. по вул. Полтавська у селищі Липова Долина Роменського району Сумської області керував автомобілем Suzuki Grand Vitara, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, порушивши своїми діями п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 липня 2024 року в частині накладення правопорушника адміністративного стягнення, визначивши остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що він вину визнав, на даний час є пенсіонером у зв`язку з інвалідністю. Зазначав, що в силу свого захворювання у нього виникають складнощі з пересуванням, тому доводиться майже щоденно використовувати свій автомобіль. Зазначав, що судом не враховано негативні наслідки від застосування такого додаткового виду покарання як позбавлення права керування транспортними засобами, що можуть виразитись у несвоєчасності та неповноті отримуваної медичної допомоги, що в подальшому може негативно відобразитись на його здоров`ї і може мати незворотні наслідки. В судове засідання апеляційної інстанції особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності. З огляду на положення ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який повідомлений належним чином про час, день та місце розгляду справи, що не суперечить вищезазначеним вимогам Закону та узгоджується з вимогами частини 6 ст.294 КУпАП. Щодо вимог апеляційної скаргу апеляційний суд зазначає наступне. Вимоги ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови судом першої інстанції дотримані. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. З апеляційної скарги вбачається що фактичні обставини справи та кваліфікацію дій за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржує, а не згодний лише з накладеним на нього адміністративним стягненням. Вимоги ОСОБА_1 про зміну рішення суду в частині накладення стягнення обґрунтовані тим, що він є пенсіонером у зв`язку з інвалідністю, а в силу свого захворювання у нього виникають складнощі з пересуванням, тому йому доводиться майже щоденно використовувати свій автомобіль. Так, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність. Між тим, за змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки. У даному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, апеляційний суд також вважає за потрібне звернути увагу на наступне рішення. Так, по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який провину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки з ознаками алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих, проігнорував обов`язок пройти медичний огляд. Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню. Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Одночасно слід зауважити, що з огляду на примітку до ст. 22 КУпАП, положення зазначеної норми не застосовуються до адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП. Отже, наведені доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про пом`якшення йому покарання, не відповідають вимогам Закону. Враховуючи вищенаведене, постанова суду є законною та обґрунтованою, і підстави для її зміни з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 31 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.