Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/2290/24

Дата документу 21.10.2024 Справа № 332/2290/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/2290/24 Головуючий у 1 інстанції Марченко Н.В. Провадження № 22-ц/807/1968/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Гончар М.С., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» - адвоката Мартиненка Костянтина Ігоровича на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2024 року про зупинення провадження у справі за пловом ОСОБА_1 до Товариств з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И ЛА: У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», місцезнаходження: 69069, м. Запоріжжя, пр.. Моторобудівників, 34 про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди.Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 11 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. 02.09.2024 року, до початку судового засідання, до суду від позитвача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі. Заява вмотивована тим, що в провадження Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариств з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди №332/5214/23 та від результатів розгляду зазначеної справи залежить вирішення спірних правовідносин в цій справі Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2024 року зупинено провадження у справі до розгляду іншої справи. На зазначену ухвалу суду, представник ТДВ «Страхова компанія «Кредо» - адвокат Мартиненко К.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при винесенні ухвали не врахував, що заява про зупинення провадження у справі належним чином не обґрунтована. 15 жовтня 2024 року від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій заявниця просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження, виходив із того, що від результату розгляду справи №332/5214/23 залежить вирішення спірних правовідносин в цій справі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що "зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі". Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16. Дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ позивача до правосуддя і гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд. Доводи апеляційної скарги щодо невмотивованості заяви позивачки про зупинення провадження у справі визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки такі зводяться до особистого тлумачення норм права та нівелюють право позивачки на зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки наявність одного права не може позбавляти сторону іншого. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального права при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування. Враховуючи положення ст. 375 ЦПК України, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» - адвоката Мартиненка Костянтина Ігоровичазалишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст судового рішення складено 21 жовтня 2024 року. Головуючий Судді: