Постанова 4822 № 721/792/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2024 року м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ісопчука В.В. на постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2024 року, - У С Т А Н О В И Л А: Цією постановою, ОСОБА_1 , - визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 09.08.2024 року о 22 год. 30 хв. в смт. Путила по вул. Українській, 66, Вижницького району, Чернівецької області, керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е200 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення вимови). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Адвокат Ісопчук В.В. у своїй апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_1 вважає вищезазначену постанову незаконною і та кою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, є безпідставною та необґрунтованою. ЄУНСС №721/792/24 Головуючий у І інстанції: Стефанко У.Д. Провадження №33/822/601/24 Доповідач: Станковська Г.А. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП В обґрунтування доводів апеляційної скарги, сторона захисту зазначає, що судом не досліджено та не враховано доводи, викладені адвокатом у поясненнях, а також ігнорується, що з відеозапису нагрудної бодікамери не вбачається факту керування ОСОБА_1 автомобілем «Mersedes-Benz 200 D», д.н.з. НОМЕР_2 . Звертає увагу, що відеозаписі не видно який саме автомобіль був зупинений поліцейськими, та хто керував транспортним засобом. На другому відеозаписі PSS- 20240809- 223758UTC+0300.mp4, видно як поліцейські підходять до ОСОБА_1 , який вже вийшов з автомобіля. Отже, з доданих відеозаписів не вбачається факту керування ОСОБА_1 автомобілем. Також судом не врахований факт того, що відеозйомка не безперервна, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 року №1026. Таким чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним, то його но можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Також вказує про те, що працівники поліції, в порушення ч.3, ч.4 ст. 266 КУпАП та п.7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння, не запропонували та не забезпечили огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці скоєння правопорушення, не роз`яснили наслідки такої відмови, а тому відсутні підстави вважати, що останній відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Будь-яких інших доказів, які б беззаперечно та поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, матеріали справи не містять. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Правопорушник ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, хоч і був належним чином повідомлений. Відомостей про поважність неявки до апеляційної інстанції не надходило. За таких обставин, відповідно до ч.6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Вислухавши та перевіривши доводи апеляційної скарги адвоката Ісопчук В.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Таких вимог суд першої інстанції дотримався і висновки судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Незгода адвоката в апеляційній скарзі щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також заперечення його вини у суді І-ї та апеляційної інстанції, не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги та доводяться наступним. Згідно п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими, а відповідно до п.2.4 на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Пункт 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання даної вимоги тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КпАП України, про що ОСОБА_1 був належним чином попереджений працівником поліції. Згідно диспозиції статті 130 КпАП України, відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Винуватість ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами адміністративного провадження, якби того не заперечувала сторона захисту. Отже, з протоколу серії ААД №177989 від 09.08.2024 вбачається, що 09.08.2024 о 22 год. 30 хв. в смт. Путила по вул. Українській, 66, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mersedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку - відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. З протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомлено в повному обсязі, окрім того у останнього було тимчасово вилучено посвідчення водія НОМЕР_3 та вручений тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_4 від 09.08.2024, про що свідчить підпис правопорушника у відповідних графах протоколу (а.с.1). Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою, його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, містить виклад суті адміністративного правопорушення та відповідає характеру вчинених дій водієм ОСОБА_1 .. Підстав вважати, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення є незаконним і складений безпідставно, як вказує сторона захисту в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не вбачає. При цьому слід зазначити, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції з тих підстав, що останній керував автомобілем в темну пору доби з увімкненим дальнім світлом фар не перемкнувши його в режим ближнього світла фар, чим спричинив засліплення інших водіїв транспортних засобів (а в даному випадку працівників поліції), за що на останнього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с.2). За таких обставин, доводи адвоката, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом відсутній, а автомобіль перебував у нерухомому стані, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції та спростовуються наведеним вище. В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloranand Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Отже, такі твердження апелянта розцінюються судом як спосіб задля уникнення ОСОБА_1 виконати свій обов`язок, так як окрім прав у водіїв транспортних засобів, є ще і обов`язки, яких він повинен дотримуватися, зокрема на вимогу поліціанта пройти огляд на стан сп`яніння. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, а саме глави І п.6., огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у ОСОБА_1 виявлені такі ознаки, як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, проте він відмовився від проходження огляду за допомогою Alcotest-6810 ARAM 3585 (а.с.5). Вказані підстави, передбачені п.3 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція). Через виявлені ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 , про які зазначалося вище та його відмову від проходження огляду на місці, працівниками поліції було підготовлено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння…у КНП «Путильська БЛ», однак прибувши на місце, ОСОБА_1 відмовився від огляду у лікаря закладу охорони здоров`я (а.с.4). Більше того, під час підготовки справи до апеляційного розгляду було встановлено, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини були зафіксовані на відеозаписах наданих працівниками поліції (а.с.7), на яких чітко відображається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також відмова останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки автомобіля, так і в медичному закладі. Попри це, слід зазначити, що в діях працівників поліції не було жодних маніпуляцій, як про те твердить автор апеляційної скарги. Працівники поліції проявляючи повагу до правопорушника, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, однак він відмовився та виявив бажання пройти огляд у медичному закладі, що і було зроблено поліціантами. Доставлено ОСОБА_1 у заклад охорони здоров`я, та коли поліцейський почав стукати у двері, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд у медичному закладі, зазначивши, що це не потрібно. Як зазначалося вище, транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції по причині порушення ним п.19.2. ПДР, про що була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі. Саме під час складання цих матеріалів, стан та поведінка ОСОБА_1 викликала у працівників поліції підозру про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Окрім того, з даного відеозапису вбачається, що в процесі спілкування поліціанта з ОСОБА_1 , останній не заперечував того, що пив вино, а потім начебто йому стало зле і він поїхав у лікарню, а звідти повертався додому. На думку суду докази, які містяться в матеріалах справи є належними, допустимими та достовірними й не викликають у суду сумнівів. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Слід також зазначити, що матеріали справи не містять жодних клопотань про те, що неправомірні дії працівників поліції щодо порушення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння були предметом окремого оскарження ним в адміністративному суді. В апеляційній скарзі не наведено інших доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Таким чином, висновки суду першої інстанції про доведеність у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доводах, які знаходяться в матеріалах справи, та спростовують доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі. Судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду порушень норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, не встановлено. Зважаючи на викладене, приходжу до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу адвоката Ісопчука В.В. - залишити без задоволення, а постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Чернівецького апеляційного суду Г.А. Станковська