Ухвала КЦС ВС № 760/9607/22

Ухвала 14 жовтня 2024 року м. Київ справа № 760/9607/22 провадження № 61-13620ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року в складі судді: Жовноватюк В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Мережко М. В., Поліщук Н. В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 16 січня 2022 року між ТОВ «Профі Ріелт» в особі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна. Предметом договору є зобов`язання сторін щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна - квартири загальною площею 33,3 кв. м, житловою площею 18,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Сторони домовились укласти договір купівлі-продажу об`єкта не пізніше 18 лютого 2022 року включно. Кошти у розмірі 41 606 грн були передані ОСОБА_3 для ОСОБА_1 16 лютого 2022 року сторони уклали договір змін та доповнень до договору про наміри, у якому сторони домовились укласти договір купівлі-продажу об`єкту не пізніше 03 березня 2022 року включно. Проте сторони не реалізували свій намір у зв`язку із виникненням форс-мажору 24 лютого 2022 року військової агресії РФ проти України. З 24 лютого 2022 року для позивача істотно змінились обставини у зв`язку із прийнятою 25 лютого 2022 року постановою Правління НБУ № 23, фактично позивач позбавлена можливості отримати кредитні кошти та придбати нерухомість. Ці обставини неможливо було передбачити під час укладання договору та внесення продавцю грошових коштів у розмірі 41 606,00 грн, що еквівалентно 1 500 дол. США. А тому у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму авансу з наступного дня після спливу 03 березня 2022 року. 09 травня 2022 року представник позивача направив письмову вимогу відповідачу про сплату суми боргу. Також представники ТОВ «Профі Ріелт» 25 травня 2022 року повідомили ОСОБА_1 про існування вимоги, проте відповіді не отримали. ОСОБА_3 просила: розірвати договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 16 січня 2022 року; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг та штрафні фінансові санкції на загальну суму 43 087,29 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн, та судовий збір Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 41606,00 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 41 606 грн, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року в якій просила оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 та постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 753/8333/20; суди не врахували, що договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 16 січня 2022 року є нікчемним (недійсним), через відсутність його нотаріального посвідчення, а тому позовна вимога про розірвання недійсного договору є такою, що не передбачена частиною другою статті 16 ЦК України, тобто є не належним (не ефективним) способом захисту цивільних прав та інтересів; попередній договір не відноситься до грошового зобов`язання, він тільки передбачає зобов`язання його сторін укласти в майбутньому основний договір, а таке зобов`язання не є грошовим. Відтак, до правовідносин, про які йдеться у позовній заяві, відповідальність за порушення грошового зобов`язання не настає, оскільки таке зобов`язання не є грошовим, а тому стягнення неіснуючого боргу не може бути предметом позову; У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про розірвання договору про наміри та стягнення коштів в розмірі 43 087,29 грн. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Справа є малозначною, однак з огляду на те, що рішеннями судів стягнуто грошові кошти при відсутності жодного письмового доказу про передачу та отримання будь-яких коштів ОСОБА_1 від ОСОБА_3 або будь-якої іншою особою для ОСОБА_1 від ОСОБА_3 , справа має для ОСОБА_1 виняткове значення. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи та чому справа становить значний суспільний інтерес. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для відповідача та що справа становить значний суспільний інтерес. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та стягнення заборгованості. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков