Постанова 4852 № 160/14143/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/14143/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 (суддя Бондар М.В.) у справі №160/14143/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - скасувати рішення №047250021540 від 09.05.2024 головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; - визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 05.03.1989; - визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 01.05.1994 по 03.02.1995, з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000, з 07.12.2000 по 05.03.2007, з 02.07.2007 по 09.06.2008, з 05.05.2009 по 31.03.2011, з 01.11.2011 по 08.08.2013, з 16.09.2013 по 17.06.2015, з 27.10.2016 по 26.06.2020, з 17.08.2020 по 15.08.2022; - зобов?язати головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області та головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 05.03.1989; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України B Дніпропетровській області та головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.05.1994 по 03.02.1995, з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000, з 07.12.2000 по 05.03.2007, з 02.07.2007 по 09.06.2008, з 05.05.2009 по 31.03.2011, з 01.11.2011 по 08.08.2013, з 16.09.2013 по 17.06.2015, з 27.10.2016 по 26.06.2020, з 17.08.2020 по 15.08.2022; - зобов?язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 24.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачі протиправно відмовили позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах згідно із статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не зарахувавши безпідставно до стажу періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 05.03.1989. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 09.05.2024 №047250021540 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у зарахуванні до загального стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та періоду проходження строкової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000 та період проходження строкової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судові витрати у розмірі 605 гривень 60 копійки. Задовольняючи частко позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989, оскільки проходження такої військової служби підтверджується записами в трудовій книжці. Також судом зазначено, що оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі міжнародні договори, ратифіковані Україною, були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000. Також з трудової книжки слідує, що позивач обіймав посади, які належить до переліку для призначення пенсії на пільгових умовах. За таких обставин Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області дійшло передчасного висновку про відмову позивачу у призначені пенсії та належним способом відновлення порушених прав позивача є саме зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне та невірне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така угода з російською федерацією відсутня, а тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про зарахування до загального стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998, з 13.05.1999 по 24.02.2000. Також суд першої інстанції не врахував, що для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 05.03.1989 позивач повинен був надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи або надати військовий квиток, проте вказані документі не надані. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.05.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області. Рішенням від 09.05.2024 №047250021540 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2. У рішенні вказано, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, чоловікам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Зниження пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи за умови не менше половини стажу на зазначених роботах. Страховий стаж особи становить 25 років 11 місяців 11 днів. До страхового стажу, відповідно до трудової книжки, не зараховано: ??період проходження військової служби з 17.06.1987 по 03.05.1989, оскільки відсутня дата видачі військового квитка; ??періоди роботи в російській федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Для зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи або надати військовий квиток. Пільговий стаж особи відсутній. Для визначення періодів роботи, які дають право на пенсію за віком по Списку №2 необхідно надати уточнюючу довідку (додаток №5) до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці». Позивач, не погодившись з відмовою у призначення йому пенсії на пільгових умовах та звернувся з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV. Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи. Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Стосовно доводів скаржника щодо безпідставного зарахування судом до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 10.05.1987 по 03.05.1989 за відсутності дати видачі військового квитка, слід зазначити наступне. Так, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 міститься запис №2 (мовою оригіналу): 10.05.1987 03.05.1989 служба в Советской Армии. Підпунктом 2 пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно. За приписами частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. В абзаці 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 21-рп/99 по справі N 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) міститься роз`яснення наведеного конституційного положення, в якому зазначено, що дію нормативно правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце. Таким чином, у питанні зарахування певних періодів до стажу для пенсії необхідно керуватися законодавством, що діяло у спірних періодах. Закон №1058-IV набрав чинності з 01 січня 2004 року. Тобто трудова та інша прирівняна до неї діяльність за період до 01 січня 2004 року повинна враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року. В той же час, на період проходження військової служби позивачем, діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590 (далі Положення №590). Норми частини третьої пункту 109 Положення №590 передбачали, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах к і л, прирівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала цьому періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті з, прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 1 статті 8 Закону №2011-ХІІ). Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 10.05.1987 03.05.1989 проходив строкову військову службу. Після проходження строкової військової служби, з 21.08.1989 призначений учнем слюсара другого розряду з ремонту гірничорудного обладнання, яка належить до переліку для призначення пенсії на пільгових умовах. Отже, враховуючи наведені обставини та норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування періоду проходження строкової військової служби 10.05.1987 03.05.1989 до загального стажу ОСОБА_1 . Аналогічні висновки вказані в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №211/2626/17, від 23.04.2019 у справі №233/247/16-а, від 20.10.2021 у справі №2-а-22/11 та від 17.11.2021 у справі №242/5635/16-а. При цьому, відсутність в даному випадку дати видачі військового квитка не є обставиною для не зарахування вказаного періоду до загального стажу, за наявності відповідних записів в трудовій книжці. Щодо незарахування скаржником до страхового стажу періодів роботи в російській федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, слід зазначити наступне. В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться такі записи, зокрема (мовою оригіналу): Старательская артель «НЕДРА» №9: 01.03.1995 принят в члены артели старателей на промсезон 1995 электросварщиком; №10: артель старательская «НЕДРА» преобразована в акционерное общество закрытого типа старателей «НЕДРА» с 18.01.1996 на основании КЗоТ РФ и приказа АО ЗТ «НЕДРА» №6 от 23.01.1996; №11: АОЗТ «Артель старателей «НЕДРА» преобразована в Закрытое акционерное общество «Артель старателей «НЕДРА» на основании ст. 29 КЗоТ РФ и приказа №106 от 16.11.1997; №12: 24.09.1998: уволен по собственному желанию ст. 31 КЗоТ РФ; ЗАО «ЛЕНСКАЯ ГОРНОПРОМЫШЛЕННАЯ КОМПАНИЯ» №13: 13.05.1999: принят на промсезон 1999 года электросварщиком; №14: 24.02.2000: уволен по ст. 31 КЗоТ РФ (собственному желанию). Так, 13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. При цьому, відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації з 01.03.1995 по 24.09.1998 та з 13.05.1999 по 24.02.2000. Також, з оскаржуваного рішення слідує, що пільговий стаж позивача відсутній. Для визначення періодів роботи, які дають право на пенсію за віком по Списку №2 необхідно надати уточнюючу довідку (додаток №5) до пункту 20 Порядку №637 та документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці». Разом з тим, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Так, Посада електрозварника, яку позивач займав, була передбачена Списком №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994. Посада електрогазозварника, яку позивач займав, була передбачена Списком №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994; постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №36 від 16.01.2003, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №461 від 24.06.2016. Також в якості підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача стала відсутність атестації робочих місць за умовами праці, проте суд критично ставиться до означених тверджень скаржника, оскільки на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці. Суд вважає за необхідне зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації). Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. За порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. З огляду на вищенаведене Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправно прийнято рішення №047250021540 від 09.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону та належним відновленням в даному випадку порушених прав позивача є саме зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року у справі №160/14143/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова складена у повному обсязі 17.10.2024 року. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк