Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/8732/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2345/24 Справа № 183/8732/24 Суддя у 1-й інстанції - Гузоватий О. І. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2024 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з судові витрати у сумі 605 грн. 60 коп. - ВСТАНОВИВ: Згідно із постановою суду першої інстанції, 20 серпня 2024 року о 01 годині 34 хвилин по вул. 195 Стрілецької Дивізії, 1а/2 у м. Новомосковську Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував мотоциклом «boxer bm 125 x», н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проведено за допомогою технічного засобу алкотестера «Drager-6810», тест № 1375 результат 0,28 % проміле, з фіксацією на боді камеру патрульного поліцейського. З наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги по суті вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що він проживає разом із бабусею похилого віку, якій треба допомагати та доглядати за нею. Крім того, він має проблеми зі здоров`ям та не зможе сплатити призначений йому штраф, оскільки немає стабільного доходу. Вказує, що відвіз дівчину на її прохання, для того, аби вона змогла зв`язатися зі своїми батьками. Суд апеляційної інстанції, вислухавши ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків. Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; результатом огляду із використанням алкотесту Драгер 7510, згідно із яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат вимірювання склав 0,28 проміле; актом огляду водія на стан сп`яніння; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказані положення кореспондують положенням п. 2.9. Правил дорожнього руху України, згідно із якими водієві забороняється зокрема керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом належними доказами, зокрема результатом алкотесту Драгер7510 згідно із яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат вимірювання склав 0,28 проміле, що перевищує допустиму норму, та відеозаписом, яким зафіксовано процедуру проходження огляду. Апеляційним судом не встановлено допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення істотних порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановленого Інструкцією, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735. Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. З системного аналізу положень ч. 2 ст. 30 КУпАП слідує, що позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе, повторне або систематичне порушення порядку користування цим правом, або у разі призначення як основного покарання за санкцією статті. За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Вказані вимоги закону дотримані у повному обсязі, а доводи ОСОБА_1 щодо можливості призначення йому менш суворого стягнення не грунтуються на законі. Так, з наданих матеріалів вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №114786 щодо ОСОБА_1 складений саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вказаною статтею кваліфіковані дії останнього і судом, яким він визнаний винним та призначено йому стягнення в межах санкції інкримінованої частини статті закону про адміністративну відповідальність. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладання адміністративного стягнення на водіїв у вигляді штрафу у розмірі одної тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, на інших осіб - накладення штрафу в розмірі одної тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звертаю увагу, що вказана норма є імперативною та не передбачає будь-якого альтернативного стягнення або іншої можливості застосування суддівського розсуду та дискреційних повноважень суду. Також зважаю на те, що положення ст. 22 КУпАП містять пряму заборону щодо можливості звільнення осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, за малозначністю вчиненого правопорушення. З огляду на вищевикладене, приходжу до висновку, що при визначенні виду і розміру стягнення судом враховано у повній мірі характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, у зв`язку з чим визначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення є таким, що не виходить за межі передбаченої санкції, є необхідним і достатнім. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не свідчать про незаконність та/або необгрунтованість оскаржуваної постанови суду і не дають підстав для пом`якшення застосованого до нього адміністративного стягнення. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого суду залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця