Рішення КАС ВС № 990/234/24

РІШЕННЯ Іменем України 14 жовтня 2024 року м. Київ справа №990/234/24 адміністративне провадження № П/990/234/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Губської О.А., Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною, УСТАНОВИВ: Зміст позовних вимог та предмет спору 21 липня 2024 року до Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), з вимогою: - визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо не виконання вимог пункту 3 розділу I «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 грудня 2023 року №3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» в частині завершення до 30 червня 2024 року процедури проведення оцінювання на відповідність займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 . Аргументи позивача Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 зазначає, що він, як суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, перебуває у процедурі кваліфікаційного оцінювання понад 6 років. З набранням чинності Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX), з 15 грудня 2022 року він припинив здійснювати правосуддя у вказаному суді. Однак, як зазначає позивач, відповідно до частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (в редакції станом на 15 грудня 2022 року), він набув право бути переведеним до іншого суду того ж рівня без конкурсу. Проте, незважаючи на наявність такого права, переведення до новоутвореного суду ВККС з невідомих причин здійснено не було. 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX), який, за твердженнями ОСОБА_1 , право судді бути переведеним до іншого суду поставив у залежність від підтвердження його відповідності займаній посаді. При цьому позивач вказує, що на виконання вимоги пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX, ВККС мала обов`язок завершити кваліфікаційне оцінювання суддів, які були обрані безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», у строк до 30 червня 2024 року, за умови наявності висновків Громадської ради доброчесності щодо невідповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності. ОСОБА_1 зазначає, що підпадає під дію зазначених положень, оскільки обраний суддею безстроково і стосовно нього був поданий висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність його як судді критеріям професійної етики та доброчесності. Попри це, ВККС станом на момент подання цього позову так і не завершила процедуру його оцінювання у встановлений строк. Позивач називає таку поведінку ВККС бездіяльністю, яка, на його думку, порушує його право на повагу до приватного життя, оскільки ця бездіяльність унеможливлює продовження його суддівської кар`єри та перешкоджає переведенню без конкурсу до новоствореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду. Аргументуючи це твердження, ОСОБА_1 зазначає, що шестимісячний строк, встановлений Законом № 3511-IX, є присічним (преклюзивним), тобто вимагає завершення процедури кваліфікаційного оцінювання саме в межах цього строку. Відповідно до цього, будь-яке подальше проведення оцінювання після його спливу, на переконання позивача, є протиправним і ставить під розумний сумнів законність будь-яких дій та рішень ВККС в процедурі оцінювання. Позивач також посилається на статті 3, 8 та 19 Конституції України, статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначаючи, що бездіяльність ВККС порушує принцип правової визначеності та його правомірні очікування щодо проведення оцінювання з дотриманням законодавчо встановленого порядку. ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до зазначених ним норм, процедура оцінювання повинна бути завершена в установлений законом строк, а будь-які дії та рішення ВККС після його закінчення, є юридично неприпустимими. Аргументи відповідача Відповідач проти заявленого позову заперечує, наголошуючи на тому, що ВККС діяла в межах чинного законодавства та не допустила порушень законодавчих вимог щодо строків проведення кваліфікаційного оцінювання, зокрема стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 Відповідач наводить підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV Конституції України, який передбачає, що відповідність займаній посаді судді, якого обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Крім того, відповідач вказує на пункт 20 розділу XII Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), який визначає, що відповідність займаній посаді судді, якого обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим законом. Відповідач звертає увагу на Пояснювальну записку до проєкту Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 травня 2016 року №4734, яка окреслює його легітимну мету - трансформацію судової системи і оновлення суддівського корпусу, відповідно до суспільних очікувань. Зазначає, що процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою і спрямована на підвищення суспільної довіри до судової влади. При цьому відповідач наголошує, що чинне законодавство не встановлює конкретних граничних строків для проведення процедури кваліфікаційного оцінювання. Також вказує, що норми Конституції та Закону № 1402-VIII не визначають граничного строку проведення такої процедури. Відповідач вважає, що норма підпункту 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX доручає Комісії завершити проведення процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді після набрання чинності вказаним Законом, встановлюючи лише очікуваний період її проведення, не визначаючи граничних часових обмежень. Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач наполягає, що шестимісячний строк, вказаний у Законі № 3511-IX, не є присічним (преклюзивним). Відповідач вказує, що присічні строки мають чітко визначені правові наслідки, які повинні бути зазначені у нормі права. Однак, Закон № 3511-ІХ не визначає такі наслідки і не змінює порядок проведення оцінювання, не встановлюючи наслідків для процедури поза межами зазначеного строку. Таким чином, відповідач доводить, що кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді здійснюється відповідно до чинного законодавства, у встановленому порядку та в межах визначених законом повноважень. Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі 21 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду позовної заяви: суддя-доповідач Загороднюк А.Г., судді: Білак М.В., Губська О.А., Мацедонська В.Е., Уханенко С.А. Згідно з ухвалою від 25 липня 2024 року Верховний Суд відкрив провадження у цій справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. 06 серпня 2024 року до Верховного Суду від представника відповідача - Ксендзова Артема Святославовича надійшов відзив на позовну заяву. Установлені судом обставини справи Указом Президента України «Про призначення суддів» від 04 жовтня 2005 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на п`ять років. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 02 лютого 2007 року №73/2007 позивача призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва у межах п`ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07 жовтня 2010 року №2594-IV ОСОБА_1 обрано суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково. Як зазначено сторонами, відповідно до пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Комісії від 26 березня 2019 року №39/зп-19 судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 призначено іспит у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді на 17 квітня 2019 року. Рішенням Комісії від 08 травня 2019 року №67/зп-19 визнано поважними причини неявки судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 для складення іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді судді, призначено складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді на 21 травня 2019 року. Рішенням Комісії від 27 вересня 2019 року №174/зп-19 констатовано неявку судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 для складення іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді судді, призначеного на 21 травня 2019 року. 07 листопада 2019 року припинено повноваження членів Комісії у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». 15 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. 01 червня 2023 року Вищою радою правосуддя призначено новий склад Комісії. Рішенням Комісії від 11 січня 2024 року №6/зп-24 продовжено процедури оцінювання, зокрема суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону (в тому числі судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1). Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року №199/зп-24 визначено графік складення іспиту для 105 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді або кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, зокрема призначено іспит в межах кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва на відповідність займаній посаді на 09 липня 2024 року. 20 червня 2024 року позивач звернувся до Комісії із заявою, в якій він просив завершити розпочату щодо нього відповідно до пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» процедуру оцінювання на відповідність займаній посаді у визначений пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 грудня 2023 року №3511-IX строк, тобто до 30 червня 2024 року. Як стверджує позивач, від Комісії відповіді на вказану заяву він не отримав. Рішенням Комісії від 10 липня 2024 року №218/9п-24 визнано іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді або кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, призначений на 09 липня 2024 року, таким, що не відбувся, внесено зміни до визначеного рішенням ВККС від 19 червня 2024 року №199/зп-24 графіка складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді або кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, зокрема визначено позивачу такі дати складення іспиту - 30 липня 2024 року (резервні дати - 20 серпня 2024 року та 10 вересня 2024 року). Вважаючи бездіяльність Комісії щодо не виконання вимог пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» №3511-IX від 09 грудня 2023 року в частині завершення до 30 червня 2024 року процедури проведення його оцінювання на відповідність займаній посаді протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду. Джерела права та акти їхнього застосування Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З набранням чинності 30 червня 2016 року Закону України № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) та Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) в Україні розпочалась судова реформа, яка передбачала, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу. Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом. У висновках Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 17 (2014) «Щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади» та № 18 (2015) «Щодо позиції судової влади та її відносини з іншими гілками влади в умовах сучасної демократії» наголошено, що необхідно підтримувати та підвищувати якість й ефективність судових систем в інтересах усіх громадян. Метою індивідуального оцінювання суддів має бути вдосконалення судової системи та забезпечення її якомога вищої якості. Оцінювання суддів проводиться для визначення можливостей окремих суддів, якості й кількості завдань, які вони виконали, а також установлення сильних і слабких ланок судової системи. Оцінювання може допомогти підтримати або навіть підвищити якість судової системи. Воно повинне допомогти у підтримці довіри громадськості до судочинства. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Повноваження ВККС щодо проведення кваліфікаційного оцінювання суддів закріплено також у пункті 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII. Відповідно до частин першої, другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Згідно з частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС. Такий порядок та методологія затверджені рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року №143/зп-16. За правилами частини першої, третьої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) ВККС може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-ІХ), який набув чинності 07 листопада 2019 року, припинено повноваження членів ВККС. Законом України від 13 липня 2021 року № 1629-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (далі - Закон № 1629-IX) передбачено проведення конкурсу з призначення нових членів ВККС. 01 червня 2023 року Вища рада правосуддя призначила повноважний склад ВККС. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції Закону № 3511-ІХ встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-ІХ, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія ВККС, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу ВККС. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки. Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник Громадської ради доброчесності. У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності. Крім того, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3511-IX передбачено, що ВККС протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом завершує проведення оцінювання на відповідність займаній посаді суддів, яких обрано суддями безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких до набрання чинності цим Законом надійшли висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду Система оцінювання суддів, як одна зі складових судової реформи, була впроваджена з метою забезпечення ефективного здійснення правосуддя та підвищення якості судової системи держави. Кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність займаній посаді є інструментом, спрямованим на підтвердження відповідності суддів ключовим критеріям, необхідним для здійснення правосуддя. Зокрема, кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді спрямоване на: - оцінку професійної компетентності суддів, що включає перевірку їх теоретичних знань, професійних навичок, а також особистих та соціальних якостей, необхідних для ефективного та неупередженого здійснення правосуддя; - перевірку дотримання професійної етики, що передбачає оцінку відповідності поведінки суддів етичним стандартам, визначеним законодавством та міжнародними нормами; - оцінку доброчесності суддів, яка включає перевірку їхніх антикорупційних дій, а також відсутність будь-яких порушень або обставин, що могли б поставити під сумнів їхню репутацію або неупередженість. Важливою особливістю цієї процедури є те, що вона застосовується щодо усіх суддів, призначених на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, тобто процес оцінювання не має вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12 березня 2019 року у справі №9901/636/18, від 06 серпня 2019 року у справі №9901/780/18. Згідно з установленими обставинами, позивач був призначений суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1402-VIII, що в силу вимог пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону зумовило обов`язок проходження ним кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до цієї норми, рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 було призначено проведення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді. Надалі, рішенням Комісії від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 в межах процедури кваліфікаційного оцінювання було призначено іспит судді на 17 квітня 2019 року. У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 на іспит, яка була визнана рішенням Комісії від 08 травня 2019 року № 67/зп-19 поважною, дата іспиту була перенесена на 21 травня 2019 року. Однак, 21 травня 2019 року суддя на іспит знову не з`явився, що зафіксовано рішенням Комісії від 27 вересня 2019 року № 174/зп-19, яким було констатовано факт його неявки. Після цього процедура оцінювання позивача не здійснювалася у зв`язку з припиненням повноважень членів ВККС. 01 червня 2023 року після призначення нового складу, рішенням Комісії від 19 червня 2023 року №199/зп-24 було призначено іспит в межах кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді на 09 липня 2024 року У цій справі ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Комісії, пов`язану з незавершенням процедури його кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді до 30 червня 2024 року, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX. Позивач стверджує, що встановлений цією нормою строк є присічним, тобто після його закінчення будь-які дії та рішення ВККС в процедурі його кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді є юридично недопустимими. Відповідач заперечує ці доводи, наголошуючи на тому, що зазначений наведеною нормою строк не є присічним, оскільки законодавець не визначив жодних правових наслідків для проведення вказаного оцінювання поза межами такого строку. ВККС також вказує, що строк, передбачений Законом, є орієнтовним, лише окреслює очікувані часові межі завершення процедури оцінювання, не обмежуючи можливості продовження оцінювання після його завершення. З огляду на предмет спору та аргументи сторін, у вимірі спірних правовідносин, Суд має розглянути питання юридичної природи цього строку: чи є строк присічним, що вимагає обов`язкового завершення процедури оцінювання на відповідність займаній посаді у визначений термін; чи ж є він орієнтовним, встановлюючи лише очікувані часові рамки для дій ВККС в межах процедури оцінювання без настання юридичних наслідків у разі його перевищення. Перш за все, необхідно погодитися з аргументами відповідача, що ні Конституція України, ні Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402-VIII) не містять чітко визначених граничних строків для проведення процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Законодавець при запровадженні системи оцінювання суддів, зокрема кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, не встановлював конкретних часових меж, приділяючи першочергову увагу досягненню мети цієї процедури - підвищенню якості судочинства через оцінку відповідності суддів критеріям професійної компетентності, етики та доброчесності. Такий підхід законодавця можна пояснити прагненням до забезпечення ефективного здійснення судочинства та відповідності суддів високим професійним стандартам. Лише в пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ законодавець закріпив обов`язок ВККС завершити оцінювання на відповідність займаній посаді суддів у шестимісячний строк з дня набрання законом чинності. Зокрема, підпунктом 2 цього пункту передбачив, що має бути завершена процедура оцінювання на відповідність займаній посаді суддів, яких було обрано суддями безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII і щодо яких до набрання чинності цим Законом надійшли висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. ОСОБА_1 був обраний суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, і щодо нього наявний висновок Громадської ради доброчесності від 15 грудня 2020 року про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, який міститься в матеріалах справи. Отже, у ВККС виник обов`язок завершити процедуру кваліфікаційного оцінювання позивача на відповідність займаній посаді в установлений Законом № 3511-ІХ строк. Відповідаючи на питання про те, чи є строк, встановлений пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ, присічним, або ж цей строк є лише очікуваним періодом для завершення процедури оцінювання, який не спричиняє втрату ВККС можливості щодо проведення такого оцінювання поза його межами, Суд зазначає таке. У теорії права присічні строки, або як іх ще називають преклюзивні, характеризуються тим, що вони встановлюються законом чи договором як визначений часовий межовий період для існування конкретного суб`єктивного права або обов`язку. Сплив таких строків призводить до незворотної втрати можливості реалізації цього суб`єктивного права або виконання відповідного обов`язку. При цьому наслідки спливу таких строків повинні бути чітко визначені законом або договором. Норма пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ хоча й встановлює часовий межовий період для виконання ВККС обов`язку щодо завершення процедури оцінювання суддів, проте не визначає конкретних правових наслідків у разі спливу цього строку. Вона також не містить вказівок на те, що сплив цього строку тягне за собою автоматичне припинення обов`язку чи обмеження повноважень ВККС щодо завершення оцінювання та визнання за його результатами суддів такими, що відповідають або не відповідають займаній посаді. Відсутність чітко визначених правових наслідків спливу цього строку свідчить, що за свою правовою природою він не є присічним. Встановлений строк має радше процедурний характер. Він спрямований на організацію роботи ВККС, стимулюючи її до завершення оцінювання суддів у розумні строки. Цей строк виконує роль своєрідного механізму, який покликаний уникати необґрунтованого затягування процедури оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Однак, пропуск цього строку не призводить до автоматичного припинення процедури кваліфікаційного оцінювання суддів і не породжує негативних юридичних наслідків для статусу суддів. Тому навіть після спливу цього строку, ВККС зберігає повноваження щодо оцінювання суддів, визначених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ, на відповідність займаній посаді. Викладене дозволяє зробити висновок, що строк, встановлений пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX, має виключно процедурний характер і не є присічним за своєю правовою природою. Сплив цього строку не призводить до втрати повноважень ВККС щодо завершення процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Відповідно, правомірність дій та рішень Комісії, здійснених у межах процедури оцінювання після спливу зазначеного строку, не може бути поставлена під сумнів на підставі його спливу. Таким чином, твердження позивача про те, що шестимісячний строк, передбачений пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3511-IX, є присічним, а всі дії та рішення Комісії, здійснені в процедурі оцінювання після його закінчення, є юридично неприпустимими, визнаються безпідставними і такими, що не відповідають положенням чинного законодавства. Аргументи позивача про те, що відповідач протягом часу з дня набрання чинності Законом № 3511-IX не вчиняв ніяких дій із проведення оцінювання позивача на відповідність займаній посаді також не знаходять свого підтвердження, оскільки ВККС розпочала функціонувати з 01 червня 2023 року, а вже 19 червня 2023 року рішенням №199/зп-24 призначила позивачу іспит у межах кваліфікаційного оцінювання. Щодо доводів позивача про те, що проведення його оцінювання поза межами зазначеного строку порушує принцип правової визначеності та його правомірні очікування щодо проведення оцінювання з дотриманням законодавчо встановленого порядку, Суд зазначає таке. Принцип правової визначеності, як одна з основоположних засад верховенства права, передбачає чіткість і передбачуваність правових норм, а також гарантує стабільність правового регулювання. Однак цей принцип не можна тлумачити як вимогу жорсткого дотримання всіх строків, визначених нормами, у разі, якщо самі ці норми не передбачають конкретних юридичних наслідків за їх порушення. Відсутність у Законі № 3511-ІХ правових наслідків недотримання шестимісячного строку вказує на те, що його пропуск не може бути розцінений як порушення принципу правової визначеності. Правомірні очікування ж позивача повинні ґрунтуватися на конкретних положеннях законодавства, які визначають його права та обов`язки, а також порядок їх реалізації. Закон № 3511-IX не встановлює обмежень щодо проведення кваліфікаційного оцінювання позивача після спливу встановленого законом строку. Тому доводи позивача про порушення принципу правової визначеності та його правомірних очікувань відхиляються, оскільки законодавство не передбачає негативних наслідків для процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді після спливу встановленого шестимісячного строку. Проведення вказаного оцінювання стосовно позивача після зазначеного строку не порушує його прав. Твердження позивача про те, що незавершення його оцінювання в межах встановленого строку унеможливлює продовження його суддівської кар`єри та перешкоджає переведенню без конкурсу до новоствореного суду - Київського міського окружного адміністративного суду є безпідставними. Законом № 1402-VIII визначено, що переведення судді, обраного безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, на посаду до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі, зокрема ліквідації суду, де він здійснював правосуддя, можливе виключно після підтвердження ним відповідності займаній посаді. Однак, за відсутності такого, його переведення можливе за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади судді, на рівних умовах з іншими кандидатами, за наслідками складеного кваліфікаційного іспиту. Тобто, незавершення процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді саме по собі не створює непереборних перешкод для його суддівської кар`єри, а лише визначає необхідність дотримання додаткових процедурних вимог, таких як участь у конкурсі. З урахуванням наведеного, Суд не знаходить підстав для визнання оскарженої поведінки відповідача щодо незавершення процедури кваліфікаційного оцінювання позивача на відповідність займаній посаді до 30 червня 2024 року, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX, бездіяльністю. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. Судові витрати Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відсутні. Керуючись статтями 241 - 243, 246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, ВИРІШИВ: У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 9) про визнання бездіяльності протиправною - відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.Г. Загороднюк судді: М.В. Білак О.А. Губська В.Е. Мацедонська С.А. Уханенко