Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2960/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2960/24 Перша інстанція: суддя Іванов Е.А., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаШляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Національного університета оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі № 420/2960/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університета оборони України про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року та суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по липень 2019 включно; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період навчання з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року та суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по липень 2019 включно; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 28 серпня 2017 року по 18 липня 2019 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці навчання, що передують місяцю закінченню навчання, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в серпні 2017 року позивача було зараховано слухачем інституту оперативного забезпечення та логістики Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського на денну форму навчання строком на два роки, та наказом №179 від 28.08.2017 зараховано до списків особового складу університету на всі види забезпечення. Наказом Міністра оборони України №325 від 14.06.2019 у зв`язку з закінченням інституту призначено заступником командира бригади з озброєння начальником технічної частини НОМЕР_1 окремої мотопіхотної бригади ОК ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 18.07.2019 по 07.04.2020 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . Та протягом навчання інфляція грошового забезпечення йому відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, також йому як учаснику бойових дій додаткова щорічна відпустка не надавалась, так само як й грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, та таку бездіяльність він вважає протиправною. 28.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив у якому просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що на території України діє особливий період з березня 2014 року, а тому відповідно до п.17 ст.10-1 ЗУ №2011-ХХІІ відпустка не надається, крім того позивач в період з 28.08.2017 по 18.07.2019 був слухачем денної форми навчання інституту державного військового управління Національного університету обороги України ім. Черняховського, а курсантам (слухачам) ВНЗ щороку надаються канікулярні відпустки: зимова тривалістю до 14 календарних днів та літня -30 календарних днів, а відтак додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік слухачам не надається. Також відповідно до Закону України Про відпустки та Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не передбачено порядок перенесення на інший період або продовження додаткової відпустки учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів, тому невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься, та не замінюється грошовою компенсацією. Позивач не звільнявся з військової служби, а направлявся на нове місце військової служби та не втратив право отримати відпустку як учасник бойових дій за новим місцем проходження служби. Щодо індексації, то наказами Міністра оборони України в грудні 2015 року відбулось збільшення розміру премії та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тому грудень 2015 року є місяцем підвищення грошового забезпечення військовослужбовців випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Вказує, що у нього відсутні підстави для застосування для обрахунку індексації позивачу січня 2008 року як базового місяця. Щодо середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28.08.2017 по 18.07.2019 то враховуючи те, що позивач не звільнявся з військової служби з Національного університету обороги України, то відповідач не повинен сплачувати йому середнє грошове забезпечення. Стаття 117 КЗпП не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати коли спірним питанням є не розмір виплати, а самого права особи на певні виплати при звільненні. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06.05.2024 у справі № 420/2960/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року та суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по липень 2019 включно. Зобов`язав Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період навчання з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року та суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2019 включно. В решті позовних вимог відмовив. Стягнув з Національного університету оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Національного університета оборони України подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції помилково дійшов висновку про встановлення січня 2008 року як базового місяця для індексації грошового забезпечення позивача за період з 28 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року; - суд першої інстанції помилково не врахував, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2019 включно; - інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву; Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних силах України та навчався як офіцер в Національному університеті оборони України ім.Івана Черняховського в період з 28.08.2017 по 18.07.2019, після чого вибув для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_2 . Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 від 25.01.2016. У вказаний вище період він перебував на грошовому забезпеченні у відповідача та згідно довідки про розмір грошового забезпечення за період серпень 2017- липень 2019 року компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій не отримував та виплата індексації здійснювалась в грудні 2018р., січні, березні 2019р.у сумі 71,08грн. на місяць, та квітень-червень 2019р. по 134,47грн. на місяць та у липні 2019р -254,50грн. без застосування базового місяця січень 2008 року та суми індексації різниці за період з 01.03.2018р. по липень 2019 року не виплачувалась. Також в період навчання відповідача у відповідача йому додаткова щорічна відпустка як учаснику бойових дій не надавалась. Представник позивача звернувся в 2024 році до відповідача з претензією щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення, на що відповідач листом від 17.01.2024 року вих. №182/вихЗВГ/3 в цьому відмовив, з чим позивач не погодився та звернувся до суду з позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Отже, суд зазначив, що з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися, а тому грудень 2015 року не є базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2017 по 28.02.2018. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що відповідачем вже було здійснено нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2017 до 28.02.2018 та самостійно визначено базовий місяць червень 2015 року, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року підлягають задоволенню, а порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період навчання з 28.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпеченнясічень 2008 року. Також, суд вказав, що позовні вимоги про нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по липень 2019 включно підлягають задоволенню з огляду на таке. Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 511,20 грн., що не перевищує суму можливої індексації, позивач мав право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 18.07.2019 включно у розмірі 3951,95грн. щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. З огляду на встановлені обставини, суд вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 18.07.2019 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ). Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Ключові питання щодо індексації грошового забезпечення позивача, які потребують вирішення в контексті розгляду даної справи стосуються: - визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2017 по 28.02.2018; - уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати й розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 18.07.2019; Вирішуючи спірне питання про визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2017 по 28.02.2018, колегія суддів зазначає про таке. Так, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави колегії суддів дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що індексація грошового забезпечення за спірний період позивачу нараховувалась та виплачувалась з урахуванням базового місяця при проведенні індексації грудень 2015 року. Також, апеляційним судом встановлено, що з січня 2008 року посадовий оклад ОСОБА_1 не змінювався. Посадовий оклад змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Таким чином, останнє підвищення окладу за посадами позивачки відбулось у січні 2008 року, а відтак для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 28.08.2017 по 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Тобто нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за спірний період має відбуватись з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 по справі №400/1119/21. При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами. Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року. Щодо уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 18.07.2019. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці цей вид індексації за період з 01.03.2018 по 18.07.2019. Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивачка має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх. Як вбачається з матеріалів справи різниця між виплаченим позивачу у лютому 2018 року та березні 2018 року грошового забезпечення склала у сумі 511, 20 грн. (12004,80 грн.- 11493, 60 грн.). В свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін). У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100. 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн 511, 20 грн = 3951,95 грн. Таким чином, за період з 01.03.2018 по 18.07.2019 сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій величині у розмірі 3951,95 грн в місяць. За встановлених обставин та наведених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, та відповідні висновки суду першої інстанції, про наявність у нього права на отримання суми індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 18.07.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги. Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національного університета оборони України залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі № 420/2960/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк