Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16306/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16306/24 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Дата і місце ухвалення 08.07.2024 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , до командира Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень,- В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправними рішення по усуненню ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків та призупиненню йому всіх виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди до закінчення службового розслідування та часу необхідного для прийняття рішення, прийняті в резолютивній частині наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 156 від 15.05.2024 (з адміністративно-господарської діяльності) «про проведення службового розслідування» та скасувати вказаний наказ в частині прийняття даних рішень; - визнати протиправним рішення, викладене в пункті 4 резолютивної частини наказу командира Військової частини НОМЕР_1 N66 від 20.05.2024 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом непокори», а саме: «не виплачувати додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за травень 2024 року молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , командиру 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 », та скасувати вказаний Наказ в частині прийняття даного рішення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зазначаючи, що суд неправомірно вийшов за межі позовних вимог, просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що в описовій частини рішення, викладаючи позицію відповідача, суд помилково приводить у вигляді позиції відповідача аргументи, що позивач в травні 2024 року не виконував бойові розпорядження, яких немає в матеріалах справи. Апелянт вказує, що на посаді командира взводу у даній військовій частині, йому і у березні, і в квітні і після травня 2024 року нараховувалася додаткова винагорода згідно виконання бойового наказу і бойових розпоряджень. Апелянт зазначає, що він після 01.05.2024 року перебував на посаді весь час безперервно, виконував службові обов`язки до 15.05.2024 року і вважається таким, що знов приступив до виконання службових обов`язків з 20.05.2024 року включно. Крім того, апелянт не погоджується із правомірністю усунення його від виконання службових обов`язків, та з цього приводу зазначає, що відкрита відмова виконувати накази була фактично спровокована відповідачем, при цьому вказана відмова не призвела до людських жертв чи інших тяжких наслідків. Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, просив залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. З огляду на надання пояснень у справі та відсутність додаткових пояснень, апелянт зазначив, що не заперечує проти продовження апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши пояснення апелянта, ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 15.09.2023 позивач проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 . На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2023 №266 позивач призначений командиром 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою. 13.02.2024 позивач наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в №45 призначений командиром 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 . Під час несення військової служби, у зв`язку з юридичною освітою, позивач додатково залучений до групи по формуванню матеріалів службових розслідувань по втраті військового майна в м.Бахмут Донецької області перед направленням їх на погодження до відповідних органів. 01.05.2024 наказом Головнокомандуючого ЗС України (по особовому складу) № 708 позивач звільнений з посади командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 Сил ТрО ЗС України та призначений командиром штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 4 окремого штурмового полку «RENGERS» ССО ЗС України. 14.05.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 137 позивачу надано 2 (два) дні з « 15» травня по « 16» травня 2024 року для здачі справ та посади, яку обіймає. З огляду на рапорт начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 № 1701 від 15.05.2024, під час доведення наказу Головнокомандуючого ЗС України №708 від 01.05.2024 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 137 від 14.05.2024 року позивачу в присутності начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 та офіцерів штабу військової частини НОМЕР_1 , позивач відкрито відмовився виконувати вказані накази. Доведення наказів позивачу проводилось у присутності офіцерів штабу військової частини НОМЕР_1 на шикуванні 15.05.2024 в АДРЕСА_1 . 15.05.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №156 відповідач призначив службове розслідування з метою уточнення причин і умов невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, законних вимог безпосередніх командирів, що може негативно вплинути на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу, а також встановлення ступеню вини позивача чиї дії стали причиною правопорушення, а саме прояву непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника Відповідач на час проведення службового розслідування усунув позивача від виконання службових обов`язків командира взводу та призупинив виплату щомісячної премії та додаткової винагороди за травень 2024 року. Як зазначає відповідач, усунення відбулося у зв`язку з тим, що позивач є командиром взводу стрілецької роти та має у підпорядкуванні особовий склад, а службове розслідування призначене за фактами, які мають ознаки кримінального правопорушення. 20.05.2024 за результатами службового розслідування відповідач видав наказ №66 відповідно до якого позивач вважається таким, що проявив непокору, а саме відкрито відмовився виконати наказ Головнокомандуючого ЗСУ №708 від 01.05.2024 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №137 від 14.05.2024. Пунктом 2 цього наказу позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани за фактом прояву непокори, пунктом третім відповідач зменшив розмір премії та позивач позбавлений додаткової грошової винагороди за травень 2024 року. Про вчинення правопорушення (непокора) за ознаками кримінального правопорушення письмово повідомлений орган досудового розслідування Південного регіону. 30.05.2024 зареєстроване кримінальне провадження за фактом непокори позивача в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Вважаючи протиправними накази командира Військової частини НОМЕР_1 в частині усунення позивача від виконання службових обов`язків та призупиненню йому всіх виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди до закінчення службового розслідування, а також в частині невиплати додаткової грошової винагороди за травень 2024 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції, розглядаючи справу та приймаючи рішення, виходив з того, у відповідача були законні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та усунення на період проведення службового розслідування від виконання службових обов`язків позивача, який знаходився на посаді командира взводу стрілецької роти. Крім того, за висновками суду, у позивача не було законних підстав для отримання додаткового грошової винагороди у травні 2024 року в цілому. Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Відповідно до статті 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Стаття 11 Статуту встановлює, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Відповідно до статей 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Відповідно до статей 4-6 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. За невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту. Так, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту). Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Отже, накладенню дисциплінарного стягнення на військовослужбовця може передувати проведення службового розслідування. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Колегія суддів звертає увагу, що у межах даної справи не є спірним факт вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення у вигляді публічної відмови виконувати накази Головнокомандуючого Збройних Сил України (по особовому складу) № 708 від 01.05.2024 року та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №137 від 14.05.2024 року. Спірним у межах даної справи є питання правомірності усунення позивача від виконання службових обов`язків на період службового розслідування, призупинення йому всіх виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди до закінчення службового розслідування, а також в частині невиплати додаткової грошової винагороди за травень 2024 року. Так, пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов`язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення. Статтею 47 Дисциплінарного статуту передбачено, що невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків, є підставою для усунення такого військовослужбовця від виконання службових обов`язків. Рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків приймається прямим командиром (начальником). Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що дисциплінарний проступок позивача, який полягає у публічній відмові виконувати накази Головнокомандуючого Збройних Сил України (по особовому складу) №708 від 01.05.2024 року та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №137 від 14.05.2024 року в умовах воєнного стану, як слушно зауважує відповідач, становить суспільну небезпеку через негативний вплив на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу. Такі дії позивача, який обіймав посаду командира взводу стрілецької роти, на переконання суду, створили загрозу настанню тяжких наслідків та становлять небезпечний прецедент, з огляду на що відповідачем було правомірно усунуто позивача від виконання службових обов`язків. З урахуванням викладеного, доводи апелянта, що відкрита відмова виконувати накази була фактично спровокована відповідачем, при цьому вказана відмова не призвела до людських жертв чи інших тяжких наслідків, колегією суддів оцінюються критично. Разом з тим, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 (далі Порядок № 260). Відповідно до абз.1,2 п.1 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_4 (далі - військові частини). Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Положеннями абз.10 п.15 розділу І Порядку № 260 передбачено вичерпний перелік випадків, за яких грошове забезпечення не виплачується, а саме: - за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; - якщо виплачуються академічні стипендії; - за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; - за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; - за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); - за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; - за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. З огляду на обставин даної справи, та враховуючи, що вказаний перелік підстав для невиплати грошового забезпечення є вичерпним, призупиняючи виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 пунктом 2 наказу №156 від 15.05.2024 року, відповідач діяв протиправно, оскільки нормами чинного законодавства призупинення виплати грошового забезпечення на час службового розслідування не передбачене. Відносно правомірності пункту 4 наказу №66 в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за серпень 2024 року, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з розділом XXXIV Порядку №260, виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується, зокрема, 30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), у тому числі, у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини; добровільно здалися в полон,- з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника); навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство; відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання. Враховуючи викладене, оскільки позивача було усунено від виконання службових обов`язків у період з 15 травня 2024 року по 20 травня 2024 року, і таке усунення було визнано судом правомірно, наказ відповідача у вказаній частині є законним та скасуванню не підлягає. Натомість, обґрунтовуючи спірний наказ в частині позбавлення позивача додаткової винагороди за травень 2024 року, відповідач посилається на те, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника). Разом з тим, бойовий наказ (розпорядження) це рішення начальника підрозділу про виконання підрозділом бойових завдань, яке доводиться усно (в тому числі технічними засобами зв`язку) з подальшим занесенням у відповідні документи, письмово або графічно на карті, з можливістю уточнення під час їх виконання. Водночас, накази Головнокомандуючого Збройних Сил України (по особовому складу) №708 від 01.05.2024 року та командира Військової частини НОМЕР_1 №137 від 14.05.2024 року є наказами по особовому складу, які фактично направлені на переміщення позивача по службі та організацію здачі справ та посади, а отже не є бойовими наказами (розпорядженнями). Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача не було законних підстав для отримання додаткової грошової винагороди у травні 2024 року в цілому, оскільки протягом травня 2024 року позивач бойові (спеціальні) завдання не виконував. З цього приводу колегія суддів зазначає, що приписами постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За таких обставин, право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць мали усі військовослужбовці Збройних Сил України, а тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Враховуючи викладене, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року, для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи доводи учасників справи в обґрунтування заявлених вимог, судом витребувано від Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період квітень 2024 року червень 2024 року, а також відомості щодо виконання ним у зазначений період бойових (спеціальних) завдань, із наданням копій підтверджуючих документів. 07 жовтня 2024 року до суду надійшли витребувані відомості та копії документів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , за виключенням спірного періоду травень 2023 року, щомісячно отримував додаткову грошову винагороду у розмірі 30000,00 грн., чим спростовуються висновки суду першої інстанції у цій частині. З урахування викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 4 наказу №66 від 20 травня 2024 року в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за періоди з 01 травня 2024 року по 15 травня 2024 року та з 20 травня 2024 року по 31 травня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню. Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на наведені вище обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №156 від 15.05.2024 року «Про проведення службового розслідування». Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №66 від 20 травня 2024 року (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом непокори» в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за періоди з 01 травня 2024 року по 15 травня 2024 року та з 20 травня 2024 року по 31 травня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 14.10.2024 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька