Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9283/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 р. Справа № 520/9283/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/9283/23 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі ГУ ДПС у Харківській області), Державної податкової служби України (надалі відповідач 2, ДПС України), у якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної рішення від 25.01.2023 №8147018/3223905592, рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної рішення від 02.02.2023 №11010/3223905592/2. - зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну № 24 від 26.12.2022 фактичною датою її подання. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 замінено ГУ ДПС у Харківській області на належного відповідача по справі - Головне управління ДПС у Рівненській області (надалі відповідач1, ГУ ДПС у Рівненській області, податковий орган, апелянт). 30.08.2023 рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Рівненській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.01.2023 №8147018/3223905592. Скасовано рішення ДПС України від 02.02.2023 №11010/3223905592/2. Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 26.12.2022, фактичною датою її подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 1342 грн 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 1342 грн 00 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції рішення ГУ ДПС у Рівненській області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень податкового органу. Вважає, що відсутність у позивача таблиці даних платника податку кодів УКТ ЗЕД 3214, 3925, 7308 є безумовною підставою для зупинення реєстрації податкової накладної. Вважає, що оскільки зупинення відбувається автоматично, то відсутні підстави вимагати від податкового органу вказувати перелік документів, які має подати позивач для реєстрації податкових накладних. Стверджує, що правомірно відмовив у реєстрації спірних податкових накладних з огляду на ненадання позивачем конкретного переліку документів, вказаному у спірному рішенні: «первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. В оскаржуваному рішенні також додатково зазначено: «Відсутні первинні документи щодо зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), розрахункові документи з постачальником, акти звірок з контрагентами». Також стверджує про наявність у ДПС України дискреції у питаннях реєстрації податкових накладних. Вважає, що дії ДПС України в частині прийняття рішення від 02.02.2023 №11010/3223905592/2 не можуть бути предметом оскарження, оскільки рішення про результати розгляду скарги не є тим рішенням, яке несе будь-які правові наслідки для позивача, а є рішенням, прийнятим за результатами адміністративного оскарження рішення ГУ ДПС у Рівненській області. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 13.08.2008. Видами діяльності позивача згідно КВЕД є: Основний: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Інші: 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; Зупинена реєстрація ПН №24 від 26.12.2022 на суму 152328,26 грн, у тому числі ПДВ 25388,04 грн. Позивачем у ФОП ОСОБА_2 придбано низку товарів: - Віконний блок з металопластику зі склопакетом; - Віконний блок з рентгенозахисним склом; - Герметик силіконовий; - Монтажна піна; - Рентгенозахисні двері 1010x2070; - Рентгенозахисні двері 13 00x2100, що підтверджується що підтверджується видатковою накладною №2 від 26.12.2022, на загальну суму 102755,89 грн та рахунком-фактурою №85 від 12.12.2022. У подальшому, 06.10.2022 вказаний товар був реалізований підприємству ТОВ «ТОПАЗ-Д» за договором №0609 від 06.03.2022 та підтверджується видатковою накладною № 2/26 від 26.12.2022 на загальну суму 152328,26 грн, сплата відбувається по безготівковому рахунку № 78 від 16.12.2022, згідно виписки банку. Згідно з ТТН №2 від 26 грудня 2022 р. транспортування відбувалось одразу зі складу ФОП ОСОБА_2 на транспорті ФОП ОСОБА_3 адреса доставки - м. Харків, майдан Захисників України

2. За наслідками здійснення господарської операції складено податкову накладну № 24 від 26.12.2022, яку 09.01.2023 було надіслано на реєстрацію до контролюючого органу. Згідно з квитанцією контролюючого органу реєстрацію вказаної податкової накладної було зупинено та зазначено, що «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3214, 3925, 7308, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.» З огляду на зазначене позивачем 20.01.2023 було подано до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копії первинних документів щодо податкової накладної № 24 від 26.12.2022 у кількості 10 штук. Однак рішенням комісії ГУ ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.01.2023 №8147018/3223905592 в реєстрації податкової накладної було відмовлено. 25.01.2023 позивач, не погодившись із зазначеним вище рішенням, подав скаргу, долучивши до вказаної скарги додаткові пояснення щодо своєї господарської діяльності та щодо вчиненого правочину, а також надані первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції, і висловлено прохання про скасування оскаржуваного рішення та реєстрацію податкової накладної № 24 від 26.12.2022 у ЄДРПН. 02.02.2023, за наслідками розгляду вказаної скарги, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення №11010/3223905592/2 про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРПН - без змін. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що саме у ГУ ДПС у Рівненській області не було жодних законних та обґрунтованих підстав для відмови у проведенні реєстрації податкової накладної № 24 від 26.12.2022, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну в ЄРПН. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі - ПК України). Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, в редакції, чинній на час спірних правовідносин). Пунктом 2 Порядку №1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Додатком 3 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій. До критеріїв ризиковості здійснення операцій пунктом 1 віднесено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, регламентований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520). Пунктами 2-4 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. За змістом пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування /пункт 6 Порядку № 520/. Відповідно до пунктів 9 - 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що платник податку з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Реєстрація податкової накладної може бути зупинена лише у порядку та на підставах, визначених Порядком №1165. При цьому у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку або операція, та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18. Виключний перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної визначено пунктом 11 Порядку № 520, а саме: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. З тексту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної № 24 від 26.12.2022 слідує, що підставою для зупинення реєстрації цих податкових накладних стала відповідність податкової накладної вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій у зв`язку з відсутністю в таблиці даних платника податку на додану вартість кодів УКТЗЕД/ДКПП товару /послуг 3214, 3925, 7308 як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання товару такого товару / послуги та обсягу його постачання. Як правильно встановлено судом першої інстанції, доказів на підтвердження інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідачі до суду не надали. Надаючи оцінку підставі зупинення реєстрації податкової накладної №24 від 26.12.2022, колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 2 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, а згідно з пунктом 12 цього ж Порядку платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5). Оскільки подання до органу ДПС таблиці даних платника податку на додану вартість є правом, а не обов`язком платника податку, а матеріали справи не містять відомостей про подання позивачем таблиці із зазначенням коду УКТЗЕД/ДКПП товару /послуг 3214, 3925, 7308, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне зупинення реєстрації податкової накладної № 24 від 26.12.2022. Відповідно до УКТЗЕД коду товару: - 3214 відповідає Замазки для скла, садові замазки, цементи смоляні, замазки (для ущільнення) та інші мастики; шпаклівки для малярних робіт; невогнетривкі суміші для підготовки поверхні фасадів, внутрішніх стін будівель, підлоги, стелі тощо:. - 3925 відповідає Вироби будiвельнi з пластмас, не зазначені в іншому місці:. - 7308 відповідає Металоконструкції (за винятком збірних будівельних конструкцій товарної позиції 9406) та їх частини (наприклад, мости та їх секції, ворота шлюзів, башти, решітчасті щогли, покрівлі, каркаси до покрівлі, двері, вікна та їх рами, пороги для дверей, заслони, балюстради, стовпи та колони), з чорних металів; листи, стрижні, кутики, фасонні профілі, труби та аналогічні вироби, з чорних металів, призначені для використання у металоконструкціях:. Отже, колегія суддів вказує податковому органу, що видами діяльності позивача є основний: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Інші: 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, тобто позивач реалізовував товари саме у межах свого основного виду діяльності. Також у ході судового розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з оскаржуваним рішенням від 25.01.2023 №8147018/3223905592 визначені такі підстави для відмови в реєстрації податкової накладної № 24 від 26.12.2022 ненадання платником податку копій документів: Відсутні первинні документи щодо зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), розрахункові документи з постачальником, акти звірок з контрагентами. Надаючи оцінку таким підставам для відмови у реєстрації податкової накладної № 24 від 26.12.2022, колегія суддів також зазначає. Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Аналіз приписів пункту 201.7 статті 201 та пункту 187.1 статті 187 ПК України свідчить, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань за правилом "першої події": на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У письмовому поясненні податковому органу позивач сформував відповідну інформацію та подав відповідні документи, які підтверджують правомірність складання податкової накладної № 24 від 26.12.2022, які були ретельно досліджені судом першої інстанції та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду апеляційної інстанції. Надаючи оцінку такій підставі для відмови у реєстрації податкової накладної податкової накладної № 24 від 26.12.2022, колегія суддів зазначає, що вказівка на подання документів щодо походження товару відсутня у Порядку № 520, а тому податковий орган не мав права посилатися на їх ненадання до ГУ ДПС у Рівненській області як підставу для відмови у реєстрації спірної податкової накладної, оскільки предметом розгляду є питання здійснення позивачем реалізації товару своєму контрагенту, а не його придбання позивачем. По друге формулювання «Відсутні первинні документи щодо зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), розрахункові документи з постачальником, акти звірок з контрагентами» є нечітким та не дає підстав зрозуміти які конкретно документи апелянт вважає такими, що не були надані позивачем. При цьому колегія суддів зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом лише під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій. Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Рівненській області від 25.01.2023 №8147018/3223905592 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 24 від 26.12.2022. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції невірно застосував приписи п.201.16 ст.201 ПК України, положення Постанови КМУ № 1165, Порядку № 520 колегія суддів вважає помилковими з огляду на правомірність оскаржуваного судового рішення. Доводи податкового органу про те, що позивачем не надано первинних документів, необхідних для реєстрацій спірних податкових накладних, визначених у п.5 Порядку №520, для підтвердження відсутності наявності ризику за поданими податковими накладними колегія суддів відхиляє та зазначає, що в квитанціях при зупиненення реєстрації податкової накладної № 24 від 26.12.2022 податковим органом не зазначено конкретного переліку необхідних документів, натомість ФОП ОСОБА_1 подано необхідну кількість документів, яких було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, що встановлено під час судового розгляду. Окрім того колегія суддів враховує, що у витязі з протоколу взагалі не висвітлено жодного мотиву ухвалення спірного рішення. Покликання апелянта на те, що рішення суду не містить належної мотивації в частині відхилення доказів ГУ ДПС у Рівненській області є хибним і спростовується змістом самого оскарженого рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом лише під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій. Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Рівненській області від 25.01.2023 №8147018/3223905592 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 24 від 26.12.2022. Доводи апелянта про те, що тягар доказування правомірності власних дій покладається на платника податку є хибним та прямо суперечить приписам ч. 2 ст. 77 КАС України. Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДПС України за результатами розгляду скарги від 02.02.2023 №11010/3223905592/2 про відмову в реєстрації податкової накладної ФОП ОСОБА_1 від № 24 від 26.12.2022, колегія суддів зазначає таке. Порядок та строки оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано статтею 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. Відповідно до приписів п.п.56.1, 56.2 та 56.10 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку. Відповідно до п.13 Порядку розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, за результатами розгляду скарги комісія приймає одне з таких рішень: - задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; - залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін; - залишає скаргу без розгляду. Згідно з п.18 вказаного Порядку рішення комісії не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку. Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковим законодавством не передбачено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Згідно з п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. Суд наголошує, що оскаржуване в цій справі рішення ДПС України за від 02.02.2023 №11010/3223905592/2, ухвалено за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, яким відмовлено в задоволенні скарги, саме по собі не є юридично значущим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Зазначений висновок підтверджується численною практикою Верховного Суду, зокрема, відображеною в постановах від 11.06.2019 у справі № 826/24656/15, від 18.06.2019 у справі №826/7961/16, від 24.06.2019 у справі № 826/11001/15, від 06.02.2020 у справі № 810/101/16. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для скасування рішення ДПС України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за від 02.02.2023 №11010/3223905592/2, оскільки останнє не створює жодних правових наслідків для позивача, на відміну від рішення комісії регіонального рівня від 25.01.2023 №8147018/3223905592 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 26.12.2022. Такий висновок повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.04.2020 (справа № 360/1050/19). Як наслідок рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії ДПС України за результатами розгляду скарги від 02.02.2023 №11010/3223905592/2. Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну № 24 від 26.12.2022 фактичною датою її подання, колегія суддів зазначає таке. Як встановлено пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02). Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірну податкову накладну, були виконані позивачем, а тому у першого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної контролюючим органом обрано відповідність податкової накладної № 24 від 26.12.2022 критеріям ризиковості господарської операції, що не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 24 від 26.12.2022, складену позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання. Посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13 колегія суддів відхиляє з таких підстав. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права. Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Наведені позивачем висновки Верховного Суду є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів. Так предметом справи № 21-87а13 був спір між фізичною особою та Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради та Управлінням земельних ресурсів при Державному агентстві земельних ресурсів України в м. Одесі стосовно виділенні вільної земельної ділянки під індивідуальне дачне будівництво. Тобто, висновки цієї справи не стосуються питань застосування приписів податкового законодавства зокрема наявності дискреційних повноважень у центрального органу виконавчої влади у сфері податків в Україні з належного виконання судового рішення. Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС у Рівненській області. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є такою, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, враховуючи, судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС у Рівненській області та скасуванню рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення ДПС України від 02.02.2023 №11010/3223905592/2 з ухваленням судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині. І іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року по справі №520/9283/23 - скасувати в частині скасування рішення Державної податкової служби України від 02.02.2023 №11010/3223905592/2. Ухвалити постанову, якою в скасованій частині в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року по справі №520/9283/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін