Постанова 4850 № 200/372/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2024 року справа №200/372/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д, Казначеєва Е.Г., розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 200/372/23 (головуючий І інстанції Ушенко С.В) за позовом за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування і виплати йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн. у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 24.02.2022 по 31.12.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов`язати нарахувати та виплати йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн. у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 24.02.2022 по 31.12.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав оцінку доказам про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у періоди з 24.02.2022 по 31.12.2022. З урахуванням викладеного, просив задовольнити апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач висловив згоду з рішенням суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним зазначити наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 01.02.2019 № 23 сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.02.2019 на посаді начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку, що також підтверджується довідкою відповідача від 30.12.2023 № 6350. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.01.2023 № 2 сержанта ОСОБА_1 направлено у відрядження до відділення Військової служби правопорядку місто Бахмут терміном з 04 січня 2023 року до окремого розпорядження. Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2023 № 1305 ОСОБА_1 24.03.2022, 25.03.2022, 26.03.2022, 27.03.2022, 28.03.2022. 29.03.2022, 30.03.2022, 02.04.2022, 03.04.2022, 06.04.2022, 07.04.2022, 08.04.2022, 11.04.2022. 12.04.2022, 15,04.2022, 16.04.2022, 19.04.2022, 20.04.2022, 21.04.2022, 22.04.2022. 23.04.2022. 24.04.2022, 25.04.2022, 26.04.2022, 27.04.2022, 28.04.2022, 29.04.2022, 06.05.2022. 07.05.2022. 08.05.2022, 09.05.2022, 10.05.2022, 11.05.2022, 12.05.2022, 14.05.2022, 15.05.2022, 18.05.2022, 19.05.2022, 22.05.2022, 23.05.2022, 26.05.2022, 27.05.2022, 30.05.2022, 31.05.2022. 03.06.2022, 04.06.2022, 07.06.2022, 08.06.2022, 09.06.2022, 11.06.2022, 12.06.2022, 15.06.2022, 16.06.2022, 17.06.2022, 21.06.2022, 22.06.2022, 23.06.2022, 24.06.2022, 25.06.2022, 26.06.2022, 27.06.2022, 28.06.2022, 29.06.2022, 30.06.2022, 01.07.2022, 04.07.2022, 05.07.2022, 06.07.2022, 07.07.2022, 08.07.2022, 09.07.2022, 10.07.2022, 11.07.2022, 12.07.2022, 13.07.2022, 14.07.2022, 15.07.2022, 16.07.2022, 17.07.2022, 19.07.2022, 20.07.2022, 21.07.2022, 22.07.2022, 24.07.2022, 25.07.2022, 26.07.2022, 27.07.2022, 29.07.2022, 30.07.2022, 01.08.2022, 02.08.2022, 03.08.2022, 05.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 09.08.2022, 10.08.2022, 12.08.2022, 13.08.2022, 15.08.2022, 16.08.2022, 17.08.2022, 19.08.2022, 20.08.2022, 21.08.2022, 22.08.2022, 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022, 27.08.2022, 28.08.2022, 29.08.2022, 30.08.2022, 31.08.2022, 02.09.2022, 03.09.2022, 04.09.2022, 06.09.2022, 07.09.2022, 08.09.2022, 11.09.2022, 12.09.2022, 15.09.2022, 16.09.2022, 19.09.2022, 20.09.2022, 23.09.2022, 24.09.2022, 27.09.2022, 28.09.2022, 01.10.2022, 02.10.2022, 04.10.2022, 05.10.2022, 06.10.2022, 09.10.2022, 10.10.2022, 12.10.2022, 13.10.2022, 14.10.2022, 16.10.2022, 17.10.2022, 18.10.2022, 21.10.2022, 22.10.2022, 25.10.2022, 26.10.2022, 29.10.2022, 30.10.2022, 02.11.2022, 03.11.2022, 06.11.2022, 07.11.2022, 09.11.2022, 10.11.2022, 11.11.2022, 13.11.2022, 14.11.2022, 15.11.2022, 18.11.2022, 19.11.2022, 21.11.2022, 22.11.2022, 23.11.2022, 25.11.2022, 26.11.2022, 27.11.2022, 29.11.2022, 01.12.2022, 02.12.2022, 03.12.2022, 04.12.2022, 05.12.2022, 06.12.2022, 07.12.2022, 08.12.2022, 09.12.2022, 10.12.2022, 12.12.2022, 13.12.2022, 16.12.2022, 17.12.2022, 20.12.2022, 21.12.2022, 23.12.2022, 24.12,2022, 25.12.2022, 27.12.2022, 28.12.2022, 29.12.2022, 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України н.п. Краматорськ Донецької області. Підстава: бойові розпорядження. З листа відповідача від 18.01.2023 № 318/юк, наданого у відповідь на адвокатський запит, вбачається, що ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 31.12.2022 для виконання службових завдань на глибині ротних/взводних опорних пунктів першого ешелону оборони не відряджався. Спірні правовідносини виникли з приводу ненараховування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у спірний період. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Відповідно до п. 17 Розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298. Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Пунктом 3 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. В подальшому, 23.06.2022 Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, прийнято рішення № 912/з/29 (далі по тексту - Рішення № 912/з/29). Так, згідно пункту 1 Рішення № 912/з/29 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи ) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій. Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року, був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789 (з подальшими змінами). У відповідності до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на наявність суперечливих відомостей про наявність у спірний період у позивача права на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн, враховуючи заперечення проти позову ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи положення частини другої статті 90 КАС України, за якими жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, колегією суддів не приймаються посилання позивача на те, що довідка від 01.03.2023 № 1305 є беззаперечним доказом наявності у позивача права на отримання винагороди в розмірі до 100000 грн. Так, в постанові від 25 січня 2024 року в справі № 560/1216/23 Верховний Суд зазначив: «49. Водночас, незважаючи на позовні вимоги, які стосувалися виплати позивачу додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року без визначення кінцевої дати, подані позивачем докази, що охоплювали період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, та заперечення відповідача щодо наявності підстав для виплати позивачу вказаної винагороди за час його відрядження до іншої військової частини, суди попередніх інстанцій не встановили, у який період часу та до якої військової частини ОСОБА_1 був відряджений з початку введення воєнного стану в Україні, а також якими обставинами позивач обґрунтовував позовні вимоги про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць за період з 01 червня 2022 року по дату звернення до суду (25 січня 2023 року). Фактично судові рішення про відмову в задоволенні позову за період з 01 червня 2022 року по 25 січня 2023 року нічим не обґрунтовані.

50. Надаючи оцінку поданим позивачем до суду довідкам військової частини НОМЕР_3 на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності для підтвердження обставин безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах у період з 24 лютого по 31 травня 2022 року, суди обох інстанцій не дослідили й не з`ясували змісту документів, зазначених підставою видачі цих довідок». Тому апеляційним судом вжито заходів щодо офіційного з`ясування обставин цієї справи. Так, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у відповідача витребувано документи. ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що починаючи з 24.02.2022 по 31.12.2022 сержант ОСОБА_1 виконував наступні завдання: здійснював патрулювання у АДРЕСА_2 , ніс службу на блокпостах, будівлях «Нової пошти», здійснював заходи щодо дотримання комендантської години у м. Краматорську та Дружківка, залучався до конвоювання. Довідка від 01.03.2023 № 1305 було видано на підставі звернення адвоката позивача. Вищевказана довідка містить інформацію лише про дати, у які позивач виконував свої обов`язки покладені на нього Законом України «Про Військову службу правопорядку». Щодо надання копії витягів з журналу бойових дій, відповідач повідомляє, що інформація стосовно сержанта ОСОБА_1 у зазначеному журналі відсутня. Відповідач надав витяги бойових розпоряджень з 24.03.22 по 30.06.22, 01.07.22 по 27.09.22, 01.10.22 по 31.12.22. Також, відповідач зазначає, що в періоди зазначені у довідці від 01.03.2023, сержант ОСОБА_1 не перебував в районах ведення бойових дій та не виконував завдання, які б передбачали нарахування та виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100 тис.грн, а отже рапорти командира щодо участі ОСОБА_1 в бойових діях( бойових завданнях) не складались. Оцінюючи наявні в справі докази, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25 січня 2024 року в справі № 560/1216/23, досліджуючи та з`ясовуючи зміст документів, зазначених підставою видачі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2023 № 1305 та витягів бойових розпоряджень з 24.03.22 по 30.06.22, 01.07.22 по 27.09.22, 01.10.22 по 31.12.22. Щодо довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2023 № 1305. В ній зазначено, що позивач у певний період часу брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, н.п. Краматорськ Донецької області. Зі змісту наведеної довідки вбачається, що підставою її видання слугували бойові розпорядження з 24.03.22 по 30.06.22, 01.07.22 по 27.09.22, 01.10.22 по 31.12.22. Як зазначалось вище, видавник цієї довідки - ІНФОРМАЦІЯ_3 - вказує, що вищевказана довідка містить інформацію лише про дати, у які позивач виконував свої обов`язки, покладені на нього Законом України «Про Військову службу правопорядку». В той же час, наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності записів у журналах бойових дій (вахтових журналів), журналах ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо. При цьому колегія суддів вважає, що сам по собі факт забезпечення заходів комендантської години, несення служби на блокпостах, патрулювання, охорона та конвоювання не свідчить про участь позивача у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії не свідчить про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі. Отже, вказана довідка не може бути належним доказом участі Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн, передбаченої Постановою №168. Сам факт виконання Позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168, - для цього потрібно виконання дій (завдань), прямо передбачених підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу № 392 (підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу № 628). Не є підтвердженням безпосередньої участі Позивача у бойових діях та відповідних заходах бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом його виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах. Крім того, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. За змістом підпунктів 1-8 пункту 2 Наказу № 392 (підпунктів 1-7 пункту 2 Наказу № 628), в основному, умовою виконання бойових (спеціальних) завдань є вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником. В свою чергу, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався лише на наявність довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2023 № 1305, не наводячи будь-яких фактів чи доказів виконання ним дій або завдань, які передбачені 1-8 пункту 2 Наказу № 392 (підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу № 628). Отже, у суду відсутні належні, допустимі та достовірні докази (документи, матеріали) щодо виконання Позивачем у спірному періоді безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій за спірний період, і як наслідок, наявності у нього права для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду в розмірі до 1000000 грн за спірні періоди. Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29). Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду в цілому не спростовують. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 200/372/23 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 200/372/23 залишити без змін. Повне судове рішення 16 жовтня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць