Постанова Дніпровський апеляційний суд № 227/1900/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9272/24 Справа № 227/1900/24 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 227/1900/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2024 року, яке ухвалено суддею Корнєєвою В.В. у м. Добропілля Донецької області та повне судове рішення складено 23 липня 2024 року, ВСТАНОВИВ: В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини. Позовна заява мотивована тим, що що з 05 грудня 2023 року позивач з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що вона не працює, оскільки доглядає дитину, знаходиться в скрутному матеріальному становищі, донька проживає разом з позивачем. Позивач вказує, що відповідач працює в підрозділі ДСНС м. Білозерське і отримує стабільний заробіток та має можливість надавати матеріальну допомогу. На підставі наведеного вище позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду до досягнення дитиною трирічного віку. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 20 червня 2024 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з нього на користь відповідачки аліментів в розмірі 1/12 частки його доходу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував матеріального стану позивачки, не врахував, що позивачка разом із дитиною на даний час проживають з її батьками, які надають їй матеріальну допомогу, вона періодично підробляє в Інтернеті, тобто має джерела доходу. Разом з тим відповідач є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з зруйнуванням гуртожитку, в якому відповідач проживав без оплати за проживання, він був вимушений орендувати квартиру зі сплатою щомісячно орендної плати в розмірі 4 000 грн та приблизно 1 000 комунальних послуг, що в загальному розмірі становить 5 000 грн та свідчить про скрутне матеріальне становище відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання представника позивача, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 грудня 2023 року, що підтверджується копією виданого повторно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (а.с.4). Свідоцтвом про народження підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). Витягом з реєстру територіальних громад підтверджується що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.6). Позивач зазначає, що проживає разом із дитиною за адресою АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою квартального ОСОБА_4 (а.с.7) та відповідачем не оспорювалося в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання позивачки, натомість, відповідач, який є здоровою молодою працездатною особою, не має іншої сім`ї та інших дітей, які знаходяться на його утриманні, має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання позивачки. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед (ч. 1-3 ст. 77 СК України). Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Згідно із ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини. Згідно із ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку. Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 76 цього Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ст. 80 СК України у разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно із постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19 право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. Необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає малолітня дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Встановлено, що відповідач є батьком малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем. Позивач не працює та потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов`язком відповідно до ст. 84 СК України. Відповідачем не надано суду доказів неможливості надання матеріальної допомоги на утримання дружини у розмірі, який визначений судом та доказів скрутного матеріального становища. Дитина сторін проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Позивач не працює, здійснює догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку. Згідно із ст. 84 СК України підставами для виникнення права у дружини на утримання за даною нормою є проживання з нею дитини віком до трьох років та наявність у відповідача можливості надавати дружині матеріальну допомогу. ОСОБА_2 є працездатною особою і спроможний сплачувати аліменти на утримання дружини. Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував матеріального стану позивачки, не врахував, що позивачка разом із дитиною на даний час проживають з її батьками, які надають їй матеріальну допомогу, вона періодично підробляє в Інтернеті, тобто має джерела доходу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, як до відомостями про доходи батьків позивача, відповідно до яких вони мають змогу матеріально допомогати позивачці, та не свідчать про те, що позивачка не потребує матеріальної допомоги. Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з зруйнуванням гуртожитку, в якому відповідач проживав без оплати за проживання, він був вимушений орендувати квартиру зі сплатою щомісячно орендної плати в розмірі 4 000 грн та приблизно 1 000 комунальних послуг, що в загальному розмірі становить 5 000 грн та свідчить про скрутне матеріальне становище відповідача, оскільки доводи апелянта про скрутне матеріальне становище не підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України. Відповідно до відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Посилання апелянта на те, що договір оренди квартири він не може надати суду через те, що господар квартири відмовляється укласти такий договір свідчить про відсутність договору оренди, отже відсутні і докази щомісячної оплати відповідачем орендної плати в розмірі 4 000 грн та, відповідно, комунальних послуг. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: