Постанова Дніпровський апеляційний суд № 233/3577/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8830/24 Справа № 233/3577/24 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 233/3577/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: заявник Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» боржник ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2024 року, яка постановлена суддею Левчук О.О. у м. Костянтинівка Донецької області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, УСТАНОВИВ: В червні 2024 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2024 року з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ. Не погодившись з зазначеною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу суду скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування зазначив, що вимоги ст.163 ЦПК України не передбачають, у разі подання через електронний суд заяви про видачу судового наказу, надання разом із заявою доказів направлення боржникам копій заяви, у зв`язку з чим, суд першої інстанції безпідставно відмовив у видачі судового наказу. Відзив на апеляційну скаргу сторонами не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.369, апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) та про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (пункти 6, 10 частини першої статті 353 цього Кодексу), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Таким чином дану апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга заявника підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» через підсистему електронний суд звернулось з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не додано доказів надсилання листом з описом вкладення боржникам копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком та зазначає наступне. Зі змісту статей 160, 161 ЦПК України вбачається, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. За змістом п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Отже, виходячи з аналізу п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, закон не вимагає від заявника додавати до заяви про видачу судового наказу докази надсилання листом з описом вкладення боржникам копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами. Висновок суду в оскаржуваній ухвалі, що ненадання заявником доказів надсилання листом з описом вкладення боржникам копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами, не узгоджується також з вимогами ст.169 ЦПК України, якою передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч.ч.1, 2 ст.169 ЦПК). Таким чином з матеріалів справи не вбачається, що заявник при звернені з заявою про видачу судового наказу не дотримався вимог ст.163 ЦПК України, якою визначено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу. За вказаних вище обставин, процесуальне рішення про відмову у видачі судового наказу є передчасним та помилковим, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, недодержання вимог процесуального закону, призвели до неправильного вирішення питання про відмову у видачі судового наказу за заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані комунальні послуги, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки розгляд справи по суті не було закінчено, підстав для розподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» - задовольнити. Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2024 року - скасувати та направити матеріали справи за заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: