Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/3108/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7416/24 Справа № 205/3108/22 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М. за участю секретаря судового засідання:Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу адвоката Балаєвої Лесі Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів), - ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів). Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2024 року позов залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Не погодившись з такою ухвалою, адвокат Балаєва Л.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2024 року скасувати та направити справу до того ж суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду не було підстав залишати позов без розгляду з посиланням на п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Позов залишено без розгляду не зважаючи на заяву про розгляд справи без участі позивача. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач у судові засідання 11 січня 2024 року, 15 квітня 2024 року та 20 травня 2024 року не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило та керувався вимогами п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне. У відповідності до ч.ч.1-3,5 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов`язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Згідно із пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін. Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст.257 ЦПК України. Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи За загальним правилом, визначеним у ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У частині третій ст.223 ЦПК України також вказано, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. Згідно ч.ч.1,2 ст.257 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а саме неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (п.1 ч.2 вказаної статті Кодексу). При цьому згідно до ч.5 ст.223 ЦПК України лише у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду. Переглядаючи оскаржуване судове рішення першої інстанції у цій справі необхідно з`ясувати такі обставини: чи були проведені два судові засідання поспіль відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чи повідомлявся позивач про час та місце розгляду справи у ці засіданні, чи надходила заява позивача про розгляд справи за його відсутності, чи не з`явився позивач у два судових засідання поспіль. Саме нез`явлення позивача у два останні засідання, які призначені та відбулися відповідно до вимог цивільного процесуального закону, є підставою для залишення позову без розгляду. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №638/6869/19. Системне тлумачення ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що застосування інституту залишення заяви без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання можливе лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності. З матеріалів справи вбачається, що після скасування заочного рішення від 13 грудня 2022 року підготовче судове засідання було призначене на 11 січня 2024 року на 11 год. 30 хв. (а.с.98-99). Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Із матеріалів справи встановлено, що докази належного повідомлення позивача про судове засідання на 11 січня 2024 року відсутні. В матеріалах справи наявний конверт, який повернувся на адресу суду 19 лютого 2024 року з судовою повісткою на 11 січня 2024 року (111-112). З протоколу судового засідання від 11 січня 2024 року не встановлено дату відкладення судового засідання. (а.с. 102). Із розписок вбачається що справу відкладено на 15 квітня 2024 року (а.с.103,104). З протоколу судового засідання від 15 квітня 2024 року не встановлено дату відкладення (а.с. 105). Із оголошення про виклик позивача вбачається, що його викликано у судове засідання на 14.00 год. 20 травня 2024 року (а.с.106) Тобто в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про судові засідання 11 січня 2024 року, 15 квітня 2024 року та 20 травня 2024 року. Крім того, разом із позовом ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.8). З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі, ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Балаєвої Лесі Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2024 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: А.П Барильська Судді: М.О. Макаров М.М. Пищида