Постанова 4824 № 752/7058/24

Унікальний номер справи 752/7058/24 Номер апеляційного провадження 33/824/4682/2024 Суддя суду першої інстанції О.В. Бойко Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 04 жовтня 2024 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Різника Ігоря Анатолійовича на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у с т а н о в и в : Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Судом встановлено, що ОСОБА_1 о 12 год. 25 хв., 23.03.2024, керував автомобілем «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві, по вул. Васильківська, 29/22, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Різник І.А. звернувся з апеляційною скаргою, просить її скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Так, при винесенні постанови, суддею порушено право на захист особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Апелянт зауважує, що згідно відеозапису чітко вбачається провокація працівниками поліції на відмову від проходження огляду ОСОБА_1 з наданням йому недостовірної інформації щодо порядку проходження огляду, строків його проходження та медичних закладів, де можливо пройти такий огляд самостійно. Так, згідно відеозапису з бодікамери № 728982 в проміжку часу з 12:25:49 до 12:28:49 працівник поліції вказує на те, що вони дуже поспішають, тому запитує чи поїде на огляд ОСОБА_1 , на що останній погоджується. Далі працівник поліції натякає, що якщо вони поїдуть, то може пропасти «молочка», і пропонує ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду і пройти огляд в подальшому самостійно. ОСОБА_1 зазначає, що самостійно зможе пройти огляд тільки в понеділок, на що працівник поліції, всупереч с. 266 КУпАП та Інструкції про проходження огляу на стан сп`яніння, зазначає, що це не має значення і він його може пройти на протязі трьох місяців, так як суд буде в цей термін розглядати справу. На запитання ОСОБА_1 де можна пройти такий огляд і чи є він платним, працівник поліції знову вводить його в оману зазначаючи, що пройти огляд можливо в будь-якому наркотичному центрі, а безкоштовно він може пройти його на Петра Запорожця,

20. Таким, чином працівник поліції, який чітко повинен виконувати вимоги чинного законодавства і який вимагає дотримання таких вимог від учасників дорожнього руху, з метою підвищення показника продуктивності своєї праці, умовив, шляхом надання недостовірної інформації ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2024, яке обґрунтоване тим, що в судовому засіданні була проголошена лише резолютивна частина постанови. Станом на 12.09.2024 на сайті «Судова влада» постанова не відображалась, як і в реєстрі судових рішень. 12.09.2024 захисник ОСОБА_1 - адвокат Різник І.А. отримав постанову, після чого звернувся з апеляційною скаргою. На підставі викладеного просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суддіГолосіївськго районного суду м. Києва від 14.08.2024. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була винесена суддею суду першої інстанції 14.08.2024 за участі ОСОБА_1 , однак 14.08.2024 постанова йому вручена не була. Згідно розписки, наявної в матеріалах справи, постанова отримана захисником ОСОБА_1 - адвокатом Різником І.А. 12.09.2024. (а.с.18). Матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 копії постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2024 у строк до 12.09.2024. З метою доступу до правосуддя, суд дійшов висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2024 захисником ОСОБА_1 - адвокатом Різником І.А. пропущено з поважних причин. Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у непоновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав. За таких обставин, клопотання захисника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню. У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог закону шляхом направлення судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за місцем проживання. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Різник І. А. у судове засідання також не з`явився, про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки на електронну адресу та шляхом направлення смс - повідомлення, яке було доставлено на номер мобільного телефону захисника, вказаного в апеляційній скарзі. З урахуванням встановленого КУпАП строку для розгляду справ про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважав за можливе переглянути справу за відсутності особи, яка подала апеляційну скару та ОСОБА_1 , на підставі наявних матеріалів справи та доводів викладених у апеляційній скарзі. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої захисником Різником І.А. апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №728982 від 23.03.2024, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуть увагу та швидкість реакції до КНП КМНКЛ «Соціотерапія». Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 ПДР України та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали справи містять докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Така відмова була вираженням його волі, яку він самостійно висловив на пропозицію поліцейського проїхати до лікаря нарколога для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. З відеозапису нагрудної боді камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово працівниками поліції запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Спочатку ОСОБА_1 вагається, запитує у поліцейських, чи може він пройти такий огляд самостійно. Згодом поцікавився у поліцейського, що буде якщо він не поїде до лікаря та якщо він забажає огляд у лікаря пройти самостійно. Та все ж таки на численні пропозиції поліцейських проїхати на огляд до медичного закладу погоджується, однак, зачинивши свій автомобіль та прямуючи до поліцейського автомобіля все ж таки змінює свою думку та відмовляється їхати до медичного закладу. Також поліцейський детально роз`яснив водієві наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема відмінності від притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР. Факт відмови ОСОБА_1 проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, оскільки водій був зобов`язаний виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування водія у стані наркотичного сп`яніння, а саме за відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП. Таким чином відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників. ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду. Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103). Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використаннямспеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). При цьому, у матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції до КНП КМНКЛ «Соціотерапія». Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою невиконання ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп`яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП. Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції. Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 , який стверджує, що працівниками поліції було спровоковано його відмовитися пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, що повністю спростовується відеозаписом з нагрудної боді камери працівника поліції, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які об`єктивно узгоджуються між собою і з достатньою повнотою підтверджують факт порушення останнім вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність в діях водія складу даного адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення, ОСОБА_1 лише поставив свій підпис у протоколі. Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказуючи на позбавлення водія права на захист ОСОБА_1 через свого захисника Різника І.А. звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на постанову судді. Отже, доводи апеляційної скарги щодо позбавлення ОСОБА_1 права на захист апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані та такі, що повінстю спростовуються наявними у матеріалах справи належними доказами. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду викладені у постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Будь -яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 ПДР та є закінченим складом правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені суддею суду першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови судді. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Різнику Ігорю Анатолійовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Різника Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення. Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач