Постанова Хмельницький апеляційний суд № 758/12667/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2024 року м. Хмельницький Справа № 758/12667/23 Провадження № 22-ц/4820/1842/24 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Кошельник В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 758/12667/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами поданої апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У жовтні 2023 ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 220688923 в розмірі 96 304 грн 45 коп, з яких: 21 998 грн 90 коп сума заборгованість по основному боргу; 74 305 грн 55 коп сума по відсотках та за кредитним договором позики № 0679028752 в розмірі 55 665 грн 95 коп, з яких: 4 229 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 51 436 грн 95 коп сума заборгованості за відсотками, а всього 151 970 грн 40 коп. На підтримання заявлених позовних вимог, позивач посилався, що 18 березня 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 220688923. 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, а 31.12.2020 додаткова угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01, за якими ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі Реєстру боржників № 147 від 17 серпня 2021 року до вказаного договору факторингу відступило ТзОВ «Таліон плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 220688923. Також, 20 жовтня 2022 року між ТзОВ «Таліон плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 20102022, за яким ТзОВ «Таліон плюс» відступило ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 220688923. Позивач вказував, що за кредитним договором № 220688923 відповідач має непогашену заборгованість у загальному розмірі 96 304 грн 45 коп, що складається з 21 998 грн 90 коп сума заборгованості за основним боргом та 74 305 грн 55 коп сума заборгованості за відсотками. Крім того, 02 червня 2021 року між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 0679028752, за яким відповідач має заборгованість у загальному розмірі 55 665 грн 95 коп, що складається з 4229 грн, сума заборгованості за основою сумою боргу 51 436 грн 95 коп, сума заборгованості за відсотками, і право вимоги за яким було відступлене позивачу на підставі договору факторингу № 24/11-22/2 від 24.11.2022. З огляду на викладені обставини ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаними договорами у загальному розмірі 151 970 грн 40 коп. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, посилається на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Апелянт посилається, що кредитні договори були укладені в електронній формі та підписані ОСОБА_1 електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на відповідний номер мобільного телефону ОСОБА_1 вказаного у договорах. Таким чином, договір укладений в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, тобто коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису, без здійснення входу ОСОБА_1 на веб-сайті за допомогою логіна і особистого кабінету і пароля особистого кабінету вищезазначені договори між ОСОБА_1 та первісними кредиторами не було б укладено, отже дані кредитні договори є укладеними та дійсними. Крім того, зазначає товариство, що до первинних документів складених в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, при цьому неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію не є підставою для визнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості, про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо. Крім того, вказані кредитні договори у відповідності до вимог чинного законодавства недійсними не визнані, тому в силу ст. 204 ЦК України на ці договори діє презумпція правомірності правочину. Апелянт посилається, що належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів та перерахування їх на платіжну картку є платіжне доручення № 514 b84d2-5c5f-4b64-a470-9dc4bd3c 90df та квитанції за про сплату № 92118354 від 02 червня 2021 року, які були долучені разом з відповіддю на відзив для спростування тверджень відповідача. Відповідно до вказаного платіжного доручення та квитанції кошти були перераховані на номери карти НОМЕР_1 та НОМЕР_2 і на спростування таких доказів відповідачкою не було надано жодних доказів. Тому з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить скасувати рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представником ОСОБА_1 адвокатом Індутним-Шматько С.М. поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вказує що висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, натомість доводи апеляційної скарги не підтверджені належними доказами, мають загальний характер. Так, позивачем не доведено факт укладання з відповідачем кредитних договорів та узгодження їх істотних умов у письмовій формі, єдиним доказом чого можуть бути оригінали примірників кожного з договорів в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі підписами обох сторін, що дозволить перевірити наявність електронних цифрових підписів обох сторін договору у дату його укладання, щоб встановити достовірний незмінний зміст підписаного договору. Оригінали договорів мають існувати у формі, що унеможливлює зміни їх змісту, у той час як прості pdf-файли та паперові копії не захищені від зміни їх змісту, легко редагуються у різних програмах та не є оригіналами електронних документів. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач взагалі мала волевиявлення вступити у кредитні відносини на зазначеним позивачем умовах, подавала первісним кредиторам якісь заявки, отримувала від них інформацію про вказані умови кредитування. Також у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачу повних текстів відповідних договорів ні до, ні після їх підписання, оскільки відповідач не мала і не має таких договорів. Жодного документа, підписаного відповідачем особисто, матеріали справи не містять. За відсутності підписаних заявки відповідача та відповіді первісних кредиторів (оферти і акцепту) в оригіналі неможливо встановити, яка конкретно інформація була надана відповідачу та погоджена сторонами. Отже, відповідач не може бути зобов`язана виконувати умови, з якими вона не була фактично ознайомлена, а тому ці умови не є підставою виникнення обов`язків у відповідача як споживача кредитних послуг. Крім того, позивачем не доведено факту видачі кредитів по цим кредитним договорам та розміру заборгованості загального та по її складовим (основного боргу та відсоткам, які не були погоджені у письмовій формі), а нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України та заявленим самим позивачем у наданих копіях кредитних договорів та графіків платежів. Також зазначає, що позивач, крім іншого, не надав доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за відповідними кредитними договорами. Також представник відповідача вказує, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 та додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року ТзОВ «Таліон Плюс» не набуло права вимоги до відповідача, оскільки кредитний договір № 220688923 було укладено 18 березня 2021 року, а отже таке право не могло бути передане ним позивачу. Щодо доказів переказу коштів, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало документ, засвідчений самим товариством, а не представником банківської установи, на копії платіжного доручення від 18 березня 2021 року відсутні відмітка банку про фактичне проведення платежу та реквізити отримувача (номер рахунку та банківська установа), та навіть відсутній повний номер картки отримувача, який ніколи не зазначається у графі «рахунок». Отже, це платіжне доручення не містить обов`язкових реквізитів банківського первинного документа. Так само не є первинним бухгалтерським документом надана копія квитанції на підтвердження перерахунку коштів по іншому договору, в якій отримувачем коштів вказане саме ТзОВ «Інфінанс», при цьому реквізити сторін платежу не зазначаються. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 18.03.2021 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 220688923, який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов цього договору відповідачу був наданий кредит в розмірі 22000 грн, строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надані позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця https://www.moneyveo.ua (п. 4.1 договору). Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 станом на 31 серпня 2023 року має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 96 304 грн 45 коп, яка складається з 21 998 грн 90 коп заборгованість по основному боргу та 74 305 грн 55 коп заборгованість за відсотками. 28 листопада 2018 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, а 31 грудня 2020 додаткова угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до яких ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТзОВ «Таліон плюс» належне право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 220688923, яке 20.10.2022 в подальшому ТзОВ «Таліон плюс» відступило ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 20102022, що зокрема підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги №2 до відповідного договору факторингу. Крім того, 02 червня 2021 року між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0679028752/2, який також був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, і був надісланий на номер мобільного телефону останньої, вказаний у довідці про ідентифікацію. Відповідно до умов цього договору відповідач отримала кредит у розмірі 4229 грн строком на 30 днів зі строком дії договору три роки. Відсоткова ставка узгоджена в розмірі 1,58% за один день користування кредитом та застосовується за умови належного виконання договору та відсутності пролонгації. Річна відсоткова ставка 576,7% застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 6233,55 грн за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Реальна річна процента ставка за кредитом становить 11121,64% за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом застосовується у випадках, передбачених Правилами. Номінальна річна відсоткова ставка 638,75% застосовується у випадках, передбачених Правилами. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 6449,23 грн при використанні номінальної відсоткової ставки. Реальні річна процентна ставка за кредитом становить 11121,64% при використання номінальної відсоткової ставки. Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом застосовується за умови неналежного виконання умов договору або скасування програми лояльності. Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5% застосовується за умови неналежного виконання умов договору або скасування програми лояльності. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Згідно з розрахунком заборгованості відповідач станом на 31 серпня 2021 року має заборгованість за договором про надання позики № 0679028752/2 від 02.06.2021 у загальному розмірі 55665 грн 95 коп, що складається з 4229 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 51 436 грн 95 коп сума заборгованості за відсотками. 24 листопада 2022 року, між ТзОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 24/11-22/2, за яким ТзОВ «Інфінанс» відступило ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за договором про надання позики № 0679028752 від 02.06.2021, що зокрема підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників за відповідним договором факторингу та витягом з Реєстру боржників до відповідного договору факторингу. Звертаючись до суду з позовом ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалася, що до товариства як нового кредитора перейшли права первісного кредитора щодо укладених договорів, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 151 970 грн 40 коп. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, прийшов до висновку, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів укладення кредитних договорів, а також отримання та використання відповідачем кредитних коштів після їх укладення, однак із вказаними висновками місцевого суду суд апеляційної інстанції не погоджується в повній мірі. За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 220688923 від 18 березня 2021 року, містить всі реквізити сторін, зокрема повну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором: MNV973RM, який відправлено 18.03.2021 11:14:13, на телефон 0679028752 та введено 18.03.2021 11:19:14. Вказаний підпис міститься на сторонці 8, на якій відображено Графік розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору. Крім того, Акцепт оферти від 02 червня 2021 року на укладення Договору надання позики, який також підписаний 02 червня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором Ou4u2s, що підтверджується і довідкою про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 . Таким чином, кредитні договори, на укладеність яких посилався позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення коштів, були укладені дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписані накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», тому прирівнюються до укладених в письмовій формі. Таким чином, позивачем надано докази того, що наявні в матеріалах справи Договори створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»та підписані електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою, з повною ідентифікацією підписантів договору, що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Відтак висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів щодо укладення між первісним кредитором та позичальником кредитних договорів не відповідають дійсним обставинам справи і є помилковим, проте висновок суду про необхідність відмови у позові, оскільки з огляду на матеріали справи відсутні належні докази на підтвердження отримання коштів позичальником, відповідає обставинам справи. Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. На підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачу за вказаними кредитними договорами та наявності у неї боргу за цими договорами позивач надав платіжне доручення директора ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 18.03.2021 року та квитанцію за сплату № 92118354 від 02.06.2021 року. Як вбачається з платіжного доручення № 514 b84d2-5c5f-4b64-a470-9dc4bd3c 90df від 18.03.2021 року, даний документ не містить всіх необхідних реквізитів як фінансовий документ, зокрема засвідчення банківської установи про проведення відповідного платежу через АТ КБ «Приватбанк», а саме печаток банку, підпису працівника банку, відмітки банку про проведення банком платежу, він посвідчений лише директором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а відтак не є належним доказом перерахування коштів відповідачу. При цьому відсутні докази, що платіжна картка 4314-14ХХ-ХХХХ-1772 належить відповідачу. Також, в квитанції про сплату № 92118354 від 02 червня 2021 року в сумі 4229 грн. відсутні ідентифікуючі ознаки позичальника ОСОБА_1 як отримувача коштів за цією квитанцією, не містять таких доказів і матеріали справи. Крім того отримувачем коштів вказане ТзОВ «Інфінанс», а не відповідач. Отже, висновок суду про відсутність належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є цілком законним і обґрунтованим, крім того, в ході розгляду справи відповідачка заперечувала факт належності їй вказаних позивачем карток, а позивачем цей факт залишився недоведеним. При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що предмет доказування в цивільному процесі повністю залежить від правових позицій сторін, обставини, які не мають значення для вирішення справи по суті, не підлягають доказуванню сторонами та встановлюються судом. Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом належним чином. Таким чином, позивачем при пред`явленні вказаного позову було доведено обставини щодо укладення кредитних договорів, однак не було доведено факт перерахування коштів позичальнику, на виконання умов договорів. Отже, досліджуючи обставини та з`ясовуючи наявність доказів щодо перерахування кредиторами коштів ОСОБА_1 суд діяв правомірно. Вказані обставини, тобто свої вимоги позивач не довів належними і допустими доказами в повному обсязі. Не заявив клопотання про витребування судом відповідних доказів в банківських установах, хоча не був позбавлений такого права в суді першої інстанції. При поданні апеляційної скарги, відповідні докази також не були надані позивачем та не заявлено відповідного клопотання. Водночас, слід зауважити, що покладення на відповідача обов`язку щодо доведення обставини не перерахування їй коштів, суперечить принципу змагальності цивільного процесу. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо до недоведеності перерахування коштів за кредитними договорами. Тому рішення суду в цій частині ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Однак, враховуючи, встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо укладення кредитних договорів і не відповідності в цій частині висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме відмови в позові лише з підстав недоведеності перерахування коштів позичальнику, і в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 жовтня 2024 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова